Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №755/4227/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 755/4227/26 Суддя (судді) першої інстанції: Марфіна Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Карпушової О.В., Кузьмишиної О.М.,

за участі секретаря судового засідання Бабіча Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Нікушиної Валерії Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року у справі №755/4227/26 (головуючий суддя в І-й інстанції - Марфіна Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №АП-28/оф від 01 березня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн, та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позову зазначив, що постанова мотивована тим, що позивач не уточнив військово-облікові дані протягом 60 днів відповідно до розділу 2, прикінцевих та перехідних положень ЗУ №3633-IX від 11 квітня 2024 року, що є порушенням частини третьої статті 210-1 КУпАП.

Постанова є незаконною, а стягнення накладено поза межами строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідач не надав жодних доказів вчинення правопорушення позивачем.

Розгляд справи проводився без присутності позивача. Позивачу не роз`яснювались його права.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

На час притягнення позивача до адміністративної відповідальності закінчилися строки притягнення, визначені ст.38 КУпАП.

В даному випадку датою вчинення правопорушення, яке відповідач інкримінує позивачу, є 17.07.2024 року, строк притягнення до адміністративної відповідальності закінчився 16.10.2025 року, а постанова прийнята 01.03.2025 року, тобто за межами строку, встановленого статтею 38 КАС України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи №755/4227/26 із Дніпровського районного суду м. Києва, які надійшли 24 серпня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 19 вересня 2026, строк розгляду справи продовжено.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним.

Позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, остання дата введення інформації про особу ОСОБА_1 -12.12.2022 (а.с.40)

01 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (а.с.41)

В постанові зазначено, що 17 лютого 2025 року під час звірки облікових даних ОСОБА_1 був виявлений факт не уточнення військово-облікових даних військовозобов`язаного, що підтверджується витягом ЄДРПВР. Це є порушенням розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ №3633-ІХ від 11 квітня 2024 року.

Громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що правопорушення виявлено 17 лютого 2025 року, тому позивача притягнуто до адміністративної відповідальності в межах строку, визначеного статтею 38 КУпАП.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу, зокрема, на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На підстав статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, притягнення до відповідальності за статтею 210-1 КУпАП відбувається саме територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

Як свідчать матеріали справи підставою для прийняття спірної постанови є порушення позивачем вимог розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024, тобто скоєння правопорушення в особливий період, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

18.05.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633 ІХ від 11.04.2024.

Вказаним Законом статтю 22 Закону №2232 викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема, встановлено:

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

-проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

-проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

-виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до абзацу п`ятого підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3633 громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.

Закон №3633 набрав чинності 18.05.2024 року.

З огляду на вищезазначене, позивач був зобов`язаний з 18.05.2024 року та протягом 60 днів (до 18.07.2024 року) здійснити уточнення своїх персональних даних стосовно адреси проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інших персональних даних.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, остання дата уточнення персональних даних ОСОБА_1 є 12.12.2022 року.

Отже, ОСОБА_2 , проігнорувавши виконання обов`язку, покладеного на нього вищезазначеними правовими нормами, не уточнив свої персональні дані, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу, що тягнене за собою накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 дійсно порушив вимоги абзацу п`ятого підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3633, а саме: не уточнив військово-облікові дані військовозобов`язаного протягом часу з 18.05.2024 по 18.07.2024 року, тобто здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

На підставі статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено пунктами 1 та 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Аналіз вищезазначених положень кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

По-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За наявності таких обставин, як, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. При цьому, за вчинення правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 210-1 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яке полягає, зокрема, в неуточненні військово-облікових даних протягом певного періоду, не носить характеру триваючого, а є одноактним, в даному спорі, вичерпується фактом не уточнення даних до 18.07.2024 року включно.

Повертаючись до приписів частини дев`ятої статті 38 КУпАП, суд зазначає, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Матеріали справи свідчать, що адміністративне правопорушення ОСОБА_1 (неуточнення своїх військово-облікових даних протягом період з 18.04.2024 по 18.07.2024) вчинене 19.07.2024 року, а виявлене 17.02.2025 року під час звірки облікових даних позивача з даними ЄДРПВР.

Оскільки накладення адміністративного стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення (17.02.2025 року), але не пізніше одного року з дня його вчинення (19.07.2024 року), тому прийняття відповідачем постанови №АП-28/оф від 01.03.2025 року відбулося в межах строків, встановлених ч.9 ст.38 КУпАП.

Є безпідставними доводи позивача про порушення відповідачем процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки протокол про адміністративне правопорушення №28/оф від 17.02.2025 року свідчить, що позивач був повідомлений про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення (на 01.03.2025 року, о 10.00 годин), що підтверджується підписом позивача у протоколі. Також у протоколі позивача ознайомлено із правами та обов`язками передбаченими статтею 268 КУпАП (а.с.39-40)

Інші наведені позивачем доводи не спростовують встановлених судом обставин про порушення позивачем вимог розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633 та законності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, тому не впливають на висновки суду за наслідками розгляду цієї справи.

Отже, за встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини третьої статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Нікушиної Валерії Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року у справі №755/4227/26 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року у справі №755/4227/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 16 вересня 2026 року є остаточною та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді О.В. Карпушова

О.М. Кузьмишина