Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №542/927/25 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/927/25

Провадження № 2-др/542/10/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року селище НовіСанжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді – Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання –Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Олійник Лілії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

02 вересня 2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Олійник Л.М. подала до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

В обґрунтування заяви вказано, що ОСОБА_2 звернулася до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 було зазначено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку з розглядом справи 20 000,00 грн. А також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначала, що протягом п`яти днів з дати ухвалення судом рішення будуть подані докази понесених витрат на правничу допомогу, та зроблено відповідну заяву в судовому засіданні.

Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 гривень.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року вказану заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 11 год 30 хв 17 вересня 2026 року (том 2 а.с. 93).

Позивачка ОСОБА_2 , представник позивачки адвокат Грузін М.М. в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (том 2 а.с. 97, 102).

Позивачка ОСОБА_2 надала до суду заперечення (том 2 а.с. 98-100), в яких просила заяву про розподіл судових витрат адвоката Олійник Л.М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 20 000,00 грн до 2 500,00 грн.

Так, вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу нерозумним, неспівмірним із складністю справи, а також юридично та фактично необгрунтованим.

Вказувала, що дана справа належить до категорії справ незначної складності: предметом спору є стягнення боргу між двома фізичними особами; законодавство, що регулює ці правовідносини (ст.ст. 1046, 1047 ЦК України), є сталим та не потребує вивчення великого обсягу судової практики чи складного правового аналізу; у справі не призначалися та не проводилися судові експертизи; відповідачкою не подавався зустрічний позов, клопотання про витребування доказів чи залучення нових письмових матеріалів (усі докази надавалися позивачем разом із позовом).

Крім того зазначає, що сума в 11000 грн. лише за складання відзиву у даній справі є завищеною та не відповідає критеріям розумності та пропорційності. Відзив містить стандартну заперечну позицію щодо відсутності письмового договору позики, що є типовою судовою практикою у подібних спорах.

Щодо участі у судових засіданнях, вказує, що 26.08.2025 року не відбулося через подану заяву представника позивача про відкладення у зв’язку з участю в розгляді кримінальної справи. 23.01.2025 року – дата є ранішою, ніж позов подано до суду чи відкрито провадження.

Враховуючи, що юридичний аналіз входить до складу робіт із підготовки відзиву, справа не вимагала значних часових затрат чи вивчення спеціальних галузей права, справедливою та співмірною компенсацією за складання відзиву на позовну заяву в даній справі є сума 1 500,00 грн.

Представник відповідача брала участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, не залишаючи свого робочого місця, що не потребувало витрат часу та коштів на проїзд. Об`єктивна оцінка реального внеску адвоката під час судового розгляду дає підстави оцінити ці послуги в загальній сумі 1 000,00 грн. Таким чином, сума у 2 500,00 грн є повністю обґрунтованою, співмірною, розумною та такою, що відповідає засадам справедливості цивільного судочинства.

Розгляд справи просила проводити без її участі та участі її представника.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвоката Олійник Л.М. в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (том 2 а.с. 95, 96).

Представником відповідачки була надана заява про розгляд справи у відсутність відповідачки та її представника, заяву просить задовольнити (том 2 а.с. 103).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання, в якому вирішується питання про ухвалення додаткового рішення, осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи та заяву про ухвалення додаткового рішення, суд доходить такого висновку.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що відповідачці правничу допомогу у вказаній справі надавала адвокат Олійник Л.М., що підтверджується Ордером (том 1 а.с. 164).

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідачки у відзиві на позовну заяву зазначила, що протягом п`яти днів з дати ухвалення рішення судом будуть подані докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу (том 1 а.с. 167-171).

Рішення по суті справи ухвалено 28.08.2026 року.

Та 02 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Олійник Л.М. про ухвалення додаткового рішення у вказаній справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідачки в розмірі 20 000 грн, яка була сформована в системі «Електронний суд» 02.09.2026 року (том 2 а.с. 83-85).

Так, представником відповідачки на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу були надані:

- договір про надання правової допомоги №234 від 31.05.2025 року (том 2 а.с. 88);

- акт приймання - передачі наданих правничих послуг №109 від 01 вересня 2026 року згідно договору про надання правової допомоги №234 від 31 травня 2025 року, в якому наведений вид наданих юридичних послуг та їх вартість, а саме: юридичний аналіз поданих документів для формування правової позиції – 2000 грн, складаня та оформлення відзиву на позовну заяву – 11000 грн та участь в судових засіданніх – 1000 грн за кожне судове засідання (том 2 а.с. 86);

- квитанція №103 від 01.09.2026 (том 2 а.с. 87).

Матеріали справи свідчать, що фактично вчинені представником відповідачки - адвокатом Олійник Л.М. такі дії: складений відзив на позовну заяву та участь в судових засіданнях.

Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Судом встановлено, що представник відповідачкки просить стягнути з позивачки витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.

Позивачка просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 500 грн., посилаючись на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, законодавство, що регулює ці правовідносини є сталим та не потребує вивчення великого обсягу судової практики чи складного правового аналізу, у справі не призначалися та не проводилися судові експертизи, відповідачкою не подавався зустрічний позов, клопотання про витребування доказів чи залучення нових письмових матеріалів. Крім того сума в 11000 грн. за складання відзиву є завищеною та не відповідає критеріям розумності та пропорційності, оскільки такий містить стандартну заперечну позицію щодо відсутності письмового договору позики, що є типовою судовою практикою у подібних спорах. А також відсутності судових засідань 23.01.2025 року та 26.08.2025 року.

При цьому, на переконання суду, розмір витрат на правову допомогу, зазначений представником відповідачки не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 4-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви , пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Між тим, з огляду на характер виконаних адвокатом робіт і обсяг наданих послуг, характер спору, складність справи, суд вважає, що зазначений представником відповідачки розмір витрат на правову допомогу не відповідає також критерію реальності витрат на правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, нескладність самої справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, що дана справа не є складною, оскільки є не великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; тривалість затраченого представником відповідачки часу, на складення відзиву на позовну заяву, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності), критерій розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу та доходить висновку про те, що з огляду на встановлені судом обставини, сума витрат на правову допомогу у даній справі, яка відповідає принципам справедливості та пропорційності становить 5000,00 грн, оскільки саме такий розмір відшкодування, на переконання суду, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, а також необхідних процесуальних дій сторони.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Олійник Л.М. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 264, 270 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Ухвалити по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу - додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивачки: адвокат Грузін Михайло Миколайович, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

представник відповідачки: адвокат Олійник Лілія Михайлівна, адреса робочого місця адвоката: вул.Івана Мазепи, буд.22/9, м.Кременчук, Полтавської області.

Повний текст додаткового рішення складений 17 вересня 2026 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О.Афанасьєва