Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №553/2434/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/2434/26

Провадження № 2-а/553/25/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.09.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Москаленко В.В.,

за участі секретаря судового засідання Черняєвої Є.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Горбенка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду міста Полтави адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Горбенка Павла Володимировича до інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Макаренка Ігоря Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Горбенко П.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 7327351 від 06.06.2026 року складену інспектором 1 взводу, 3 роти, 1 батальйону, Управління патрульної поліції в Полтавській області л-та поліції Макаренка Ігоря Сергійовича про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначав, що згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 06.06.2026 року о 22 год. 31 хв.у м. Полтава по вул. Небесної Сотні, 36 керував електричним двоколісним ТЗ оснащеним електричним двигуном потужністю 0,35 кВт ( марки Segway Ninebot MAX G30 без номерного знаку) та не мав права керування таким транспортним засобом, чим порушив ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», чим порушив п. 2.13 Правил дорожнього руху, п. 2.1.а Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом без відповідної категорії А1.

З даною постановою про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не погоджується з підстав того, що вона є неправомірною та підлягає скасуванню. Так, позивачем в обгрунтування своїх тверджень вказувалось про те, що він не їхав на електричному двоколісному самокаті марки Segway Ninebot MAX G30, а їхав на іншому самокаті. При цьому, представником позивача стверджувалось про те, що

ОСОБА_1 , як особа, яка керувала електросамокатом нібито марки Segway Ninebot MAX G30 потужність 0,35 кВт, не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.1. (а) Правил дорожнього руху може нести виключно водій механічного транспортного засобу, яким вказаний електричний двоколісний транспортний засіб не є. Так, як електричний двоколісний транспортний засіб відповідно до ДСТУ 2984-95 не відноситься до категорії засоби транспортні дорожні, також не відноситься до транспортних засобів, призначених для використання на автомобільних дорогах державного значення та не підлягає до державної реєстрації

З огляду на вище викладені обставини просив скасувати оскаржувану постанову, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.06.2026 адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Заявою від 26.06.2026 представник позивача подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 06.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

14.07.2026 представником відповідача Департаменту патрульної поліції - Каліновською О.Г. подано відзив на позовну заяву, в якому прохали відмовити у задоволенні позовних вимог заявлених ОСОБА_1 . В обгрунтування своєї позиції вказували, що 27.07.2023 набрав законної сили ЗУ « Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», мета якого і була узагальнити та систематизувати відношення у сфері експлуатації електро - «транспортних засобів».

06.06.2026 о 22 год 31 хв. в м. Полтаві вул. Небесної Сотні, 36 ОСОБА_1 керував електричним двоколісним транспортним засобом оснащеним електричним двигуном потужністю 0,35 кВт марки Segway Ninebot MAX G30. Під час спілкування було встановлено, що у позивача відсутнє посвідчення водія відповідної категорії. Так, до категорії А1 належать транспортні засоби: мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Тобто, для керування таким транспортним засобом позивачу необхідно мати посвідчення водія категорії А1. У зв`язку із допущеним порушенням відносно позивача була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7327351 від 06.06.2026 за ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 3400,00 грн. Також зазначає, що приписи Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 свідчать про те, що посвідчення водія видається на право керування транспортним засобом і не обмежується механічними транспортними засобами. Нормами ч.2 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом, а жодних критеріїв/параметрів, яким саме має бути такий транспортний засіб у ч.2 ст. 126 КУпАП законодавцем не розкрито. З посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.03.2023 у справі

№ 127/5920/22, зазначає, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моно колеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху, у розумінні статті 1187 ЦК України, є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводиться в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Також посилається на відповідну судову практику адміністративних судів апеляційної інстанції щодо правомірності притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які керували транспортними засобами, які мають електродвигун потужністю до 4 кВт. Зазначає, що під час розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надавати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Жодних обмежень в користуванні правилами, передбаченими ст. 238 КУпАП, під час розгляду справи не було, що підтверджується матеріалами відеофіксації. Постанову винесено згідно зі ст. 258, 278, 279, 280 КУпАП, що встановлює загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення, тобто відповідачем встановлена особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують. Крім того, було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст. 279 КУпАП. На місці особи було роз`яснено в чому саме полягає порушення ним ПДР, повідомлено ким та відносно кого розглядається справа про адміністративне правопорушення. Після розгляду справи позивач був ознайомлений зі змістом постанови. З урахуванням цього представник відповідача просила відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. Слухання справи прохала проводити у відсутність їх представника.

04.08.2026 представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Горбенко П.В. подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначалось про те, що стороною відповідача зазначалось посилання на п. 2.13 Правил дорожнього руху, зважаючи на те, що керування транспортними засобами можу бути надано: мототранспортними засобами та мотоколясками (категорії А1,А), з 16 річного віку, транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема А1 мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Таким чином, як стверджувалось представником позивача відповідач вважає, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 відноситься до категорії мопедів (А1), оскільки є двоколісним та має електродвигун потужністю до 4 кВт.

Стороною позивача заперечувався факт керування ОСОБА_1 електричним двоколісним самокатом саме марки Segway Ninebot MAX G30. Факт керування

ОСОБА_1 іншим транспортним засобом, підтверджується відповіддю з ТОВ «ДЖЕТ РАЙДС», зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 у той же день та час рухався на іншому транспортному засобі, а саме: електросамокаті Jet з індивідуальним номером 207 118 марки OKAI S 400 B. Даний електросамокат Jet з індивідуальним номером 207 118 марки OKAI S 400 B відноситься до транспортних засобів, які не підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства України та не потребують наявності водійського посвідчення під час їх керування з огляду на приписи 1.10 Правил дорожнього руху України.

З відповіді УПП в Полтавській області вбачається, що документи, які могли ідентифікувати транспортний засіб оснащені електричним двигуном потужністю 0,35 кВт марки Segway Ninebot Max G30, на якому нібито рухався ОСОБА_1 , до матеріалів справи не долучалися.

З огляду на вищевикладене, матеріали справи не містять належних та достовірних доказів, які б могли ідентифікувати що саме транспортним засобом, оснащеним електричним двигуном потужністю 0,35 кВт марки Segway Ninebot Max G30 міг керувати ОСОБА_1 , а отже постанова не відповідає вимогам ч.2 ст. 283 КУпАП.

Представником позивача у відповіді на відзив зазначалось про те, що відповідно до п.2.13 Правил дорожнього руху, транспортні засоби належать до таких категорій: А1- мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт; А- мотоцикли, у тому числі з блоковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що транспортний засіб , що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3кВт. Абзацом 59 даного пункту визначено, що мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Відповідно електросамокат є легким персональним електротранспортом, а не механічним засобом чи мопедом. На відміну від «механічного транспортного засобу», «транспортним засобом» є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, Правилами дорожнього руху розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згоряння, а також потужності електродвигуна.

Таким чином, транспортний засіб з електродвигуном вважаєтьcя механічним за умови, що потужність двигуна більше ніж 3 кВТ. У зворотньому випадку транспортний засіб не буде вважатися механічним але є транспортним засобом.

Стороною позивача наполягалось на тому, що електровелосипед та електроскутер, у яких потужність електромотора до 3 кВТ, не є механічним транспортним засобом, а значить, що вони не потравляють під вимогу п.2.13 Правил дорожнього руху. Право на управління такими транспортними засобами по категорії А, А1 не вимагається, тобто електровелосипед може їздити без прав керування транспортним засобом. Електроскутери з потужністю мотора від 3 кВт до 4 кВт вимагають права категорії А1.Таким чином, ОСОБА_1 , як особа, яка могла керувати електросамокатом 0,35 кВт, не є суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, так як адміністративна відповідальність за порушення п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху може нести виключно водій механічного транспортного засобу, яким вказаний електричний двоколісний транспортний засіб не є.

Стороною позивача зазначалось про те, що електричні двоколісні транспортні засоби до ДСТУ 2987-95 не відносяться до категорії засобів транспортних дорожніх, також не відноситься до транспортних засобів, призначених для використання на автомобільних дорогах державного значення. Відповідно дані транспортні засоби не підлягають державній реєстрації. З огляду на вищевикладене, сторона відповідача прохала скасувати скаржувану постанову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горбенко П.В. позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Зазначав про те, що позивач ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, оскільки не керував механічним транспортним засобом, який би мав потужність електродвигуна більше, ніж 3кВт, а тому не міг порушити вимоги пункту 2.1 «а» ПДР України. При цьому, зазначив про те, що позивач ОСОБА_1 не керував самокатом марки, яка зазначена в оскаржуваній постанові, що на думку сторони позивача свідчить про неналежність встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, що зазначені у оскаржуваній постанові.

Представник відповідачів в судове засідання не з`явилася, у відзиві зазначала про те, що розгляд справи просила проводити у відсутність сторони відповідача. Просили рішення прийняти з урахуванням обставин зазначених у відзиві.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши та оцінивши докази, надані учасниками на підтвердження їх вимог і заперечень, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 06.06.2026 інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Макаренком Ігорем Сергійовичем винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Згідно постанови, серії ЕНА № 7327351 від 06.06.2026, ОСОБА_1 06.06.2026 о 00 22 год. 31 хв. в міста Полтава, вул. Небесної Сотні, 36, керував транспортним засобом не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив постанову КМУ 340, ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», п 2.1.а Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст.126 КУпАП. Цією ж постановою на позивача накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем надано до суду DVD-RW диск з відеозаписами з відеореєстратору та з нагрудної камери, на якому зафіксовано рух позивача на електросамокаті.

Під час зупинки позивача працівниками патрульної поліції, встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме: електричним двоколісним самокатом, марка якого SegWAY NINE BOT MAX G30, без н/з, зазначена в оскаржуваній постанові не відповідає дійсній марці двоколісного самоката, відповідно до відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Джет Райдс».

Так, відповідно до відповіді ТОВ «Джет Райдс» вбачається, що поїздка була активована на ім`я Олександр за номер мобільного телефону НОМЕР_1 та була здійснена на електросамокаті марки JET з індивідуальним номером 207 118 ,який є електросамокатом марки OKAI ES 400 В. Основні технічні характеристики електросамокату OKAI ES 400 В: номінальна/максимальна потужність складає 350 W/700W, максимальна швидкість 20 км/год. Електросамокати JET (OKAI ES 400 В) відносяться до транспортних засобів, які не підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства України та не потребують наявності водійського посвідчення під час їх керування з огляду на приписи 1.10 Правил дорожнього руху України.

З технічних характеристик електросамоката, розміщених у загальнодоступних джерелах в мережі Інтернет вбачається, що максимальна потужність електричного двигуна електросамоката марки « Segway Ninebot Max G30» становить 350 W.

Представник позивача наголошує, що позивач не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, оскільки не керував механічним транспортним засобом, який би мав потужність електродвигуна більше, ніж 3кВт, а тому не міг порушити вимоги пункту 2.1 «а» ПДР України.

Судом встановлено, що під час складання оскаржуваної постанови поліцейським не були належним чином перевірені технічні характеристики електросамоката яким керував позивач та не встановлено дійсну марку даного транспортного засобу, що підтверджується доданим до матеріалів справи відеофайлом фіксації правопорушення 20260606223136_018552.mp4.p7s.zip.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 2, ч. 3ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію"(далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати з собою: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У пункті 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у ПДР України та мають наступні значення:

-транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

-механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється, в тому числі, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Згідно з пунктом 2.13 ПДР України, до транспортних засобів категорії «А1»

відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб або електродвигун потужністю до 4 кВт.

При цьому, Правила дорожнього руху не містять визначення «самокат» чи «електросамокат».

Водночас, пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 (зі змінами), визначено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема: «А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. При цьому, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену п. 1.10 ПДР України межу у 3 кВт.

Зазначене свідчить про те, що до категорії «А1» відносяться транспортні засоби, зокрема, транспортні засоби, з електродвигуном потужністю від 3 кВт до 4 кВт. Разом з тим, такі є механічними транспортними засобами в розумінні ПДР України.

Саме керування такими транспортними засобами передбачає наявність дозвільних документів.

Отже, суд приходить до висновку, що електросамокат, який зазначений відповідачем у оскаржуваній постанові «Segway Ninebot Max G30» є транспортним засобом, але за своїми технічними характеристиками його не можна прирівнювати до мопедів, моторолерів або інших механічних транспортних засобів, тому вимоги, які встановлені для водіїв цих механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані автоматично й до позивача як особи, яка керувала електричним самокатом.

Беручи до уваги, що адміністративну відповідальність за порушення пункту 2.1 «а» ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого електросамокат позивача марки «Segway Ninebot Max G30» не віднесений, позивач не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача у відзиві на судову практику адміністративних судів апеляційної інстанції, оскільки згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 суд вважає помилковими, оскільки правовідносини у цій справі не є тотожними справі, що розглядається. Так, у справі № 127/5920/22 предметом спору було відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого і саме в цьому випадку Верховний Суд дійшов висновку, що для кваліфікації діяльності, пов`язаної з використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Натомість, у справі, що розглядається, предметом спору є правомірність постанови у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

За змістом статті 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ,а саме: факт керування водієм транспортним засобом будучи позбавленим відповідного права та факт керування водієм саме тим транспортним засобом, марка якого зазначена в протоколі , не підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, беручи до уваги, що усі сумніви в силу презумпції невинуватості мають тлумачитись на користь особи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6 ,8, 9, 72, 77, 139, 241-246, 262, 286, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Горбенка Павла Володимировича до інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Макаренка Ігоря Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7327351 від 06.06.2026, про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048.

Відповідач інспектор взводу 3 роти, 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Макаренко Ігор Сергійович, адреса: вул. Кременчуцька, 2-б, с. Розсошенці, Полтавський район, 37950.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави В. В. Москаленко