Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №542/2179/25 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

542/2179/25

2/532/1561/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді – Мороз Т.М.,

з участю:

секретаря судового засідання – Крейс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, –

В С Т А Н О В И В:

10.12.2025 до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.05.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №698064361. В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача. Згідно реєстру прав вимоги заборгованість ОСОБА_1 становить 11800 гривень. Крім цього, 26.01.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір №41131-01/2024. В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача. Згідно реєстру прав вимоги заборгованість ОСОБА_1 становить 18000 гривень. За таких обставин, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №698064361 у розмірі 11800 гривень та за кредитним договором №41131-01/2024 у розмірі 18000 гривень, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.12.2025 справу передано до Кобеляцького районного суду Полтавської області.

14.01.2026 справа надійшла до Кобеляцького районного суду Полтавської області.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.01.2026 провадження по справі відкрито та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 27.05.2026 постановлено провести заочний розгляд справи.

Заочним рішенням суду 27.05.2026 позовні вимоги задоволено повністю.

Представник позивача Сімутіна А. А. в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві прохала здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Скрибка І. Ю., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили.

Згідно заяви про перегляд заочного рішення представник відповідача, адвокат Срибка І. Ю. у задоволенні позовних вимог прохав відмовити у повному обсязі. Вказав, що У поданій заяві посилався на те, що не доведено факт перерахування коштів відповідачу, не надано первинних документів, меморіальний ордер чи банківську виписку. Розмір денної процентної ставки становить 2,5%, що є грубим порушенням Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого денна процентна ставка не може перевищувати 1%. Неправомірним є нарахування комісій, зокрема щодо послуг, які не надавалися відповідачу. Позивачем не доведено факту набуття ним права вимоги саме по відношенню до відповідача. На підставі викладеного представник відповідача прохав відмовити у задоволенні позовних вимоги у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов наступного.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч. ч. 3, 6, 12 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Суду надано копію договору №698064361, укладеного 08.05.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, відповідно до якого строк кредиту 30 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Сума кредиту – 5000 гривень (а. с. 8-9).

Договір не містить підписів сторін, зокрема ОСОБА_1 , у тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суду також надано графік розрахунків за договором, який відповідачем не підписаний (а. с. 9).

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/1118-01 (а. с. 10).

03.01.2019 між позивачем та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №20190103 (а. с. 11-12).

Згідно витягу з реєстру прав вимоги №7 від 26.12.2019 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №698064361 у розмірі 11800 гривень, з них за тілом кредиту 5000 гривень, за відсотками 6800 гривень (а. с. 13).

Реєстр прав вимоги до договору факторингу №28/1118-01 суду не надано.

Суду також надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №698064361 ТОВ «ЄАПБ», з якого вбачається, що позивачем нарахування за кредитним договором не здійснювались (а. с. 14).

Суд зазначає, що стороною позивача не надано доказів укладення кредитного договору, договір наданий суд не підписаний відповідачем. Також не надано доказів на підтвердження перерахування ОСОБА_1 грошових коштів. Крім цього, не надано реєстр прав вимоги до договору факторингу №28/1118-01.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №698064361 необхідно відмовити за недоведеністю.

Судом також встановлено, що 26.01.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №41131-01/2024. Згідно умов договору сума кредиту становить 4500 гривень, строк кредиту 120 днів. Процентна ставка 2,50% в день в межах строку кредитування (а. с. 19-22).

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1020.

Суду також надано графік платежів за договором та паспорт споживчого кредиту (а. с. 23, 26-27).

24.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено додаткову угоду про надання фінансового кредиту №41131-01/2024, відповідно до якої сторони домовились про перенесення дати сплати процентів в поточному періоді за кредитом на 5 днів (а. с. 24-25).

24.05.2024 між позивачем та ТОВ «Аванс Кредит» укладено договір факторингу №24052024 (а. с. 28-30).

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників від 24.05.2024 та реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №41131-01/2024 у розмірі 18000 гривень, з них за основною сумою боргу 4500 гривень, за відсотками 13 500 гривень (а. с. 32-33).

Суду також надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №41131-01/2024 ТОВ «ЄАПБ», з якого вбачається, що позивачем нарахування за кредитним договором не здійснювались (а. с. 34).

Суд зазначає, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження перерахування ОСОБА_1 грошових коштів за укладеним кредитним договором.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №41131-01/2024 необхідно відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. ч. 1, 8, ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне повністю відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження заборгованості за кредитними договорами.

Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк»;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя