Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №524/4957/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4957/26

Провадження № 2/524/4662/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді – Рибалки Ю.В.,

при секретарі судового засідання – Поймай Я.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах та від імені якої діє Дворник Олександр Вікторович до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення богру. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона проживала в м. Бахмут Донецької області. В зв?язку з російською агресію була вимушена виїхати до м. Кременчука. При переїзді їй вдалося вивезти меблі різного асортименту. В Кременчуці познайомилась з громадянкою ОСОБА_2 та домовилась з нею, що остання візьме у позивачки меблі на продаж (реалізацію) та поверне їй гроші від продажу. Тобто, між позивачем та відповідачем склались фактичні договірні відносини щодо реалізації майна (меблів), але письмовий договір комісії (ст. 1011 ЦК України) (або інший договір) між ними не укладався.

09.01.2023 року відповідач отримала меблі та зобов?язалася найближчим часом за них розрахуватись (повернути готівку від продажу). Згідно списку (акті передачі) з переліком меблів їх загальна вартість на момент передачі становила 656 430 грн. та 1350 доларів США.

Відповідачка здійснила продаж вказаного майна, однак кошти за продані меблі позивачу не повернула. На її вимогу ОСОБА_2 повернула меблі та гроші за реалізоване майно частково, у зв`язку з чим у неї перед відповідачем виник борг.

На підтвердження наявності грошового боргу та з метою врегулювання порядку його повернення, на підставі ст. 604, 1053 ЦК України, 22.03.2025 року сторони провели новацію боргу, що підтверджується розпискою відповідачки. Згідно з цією розпискою, відповідачка визнала борг у сумі 473 340,00 гривень, 670 доларів США та зобов?язалася повернути його, як позику в строк до 22 березня 2026 року. Після настання строку виплати боргу відповідачка на телефонні дзвінки з проханням повернути кошти, почала уникати спілкування., борг не повернула.

Просила стягнути з відповідачки на її користь суму боргу у розмірі 503 945,65 грн., судовий збір в розмірі 5 039,46 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 12 500,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Дворник О.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав зазначених у позові, проти заочного розгляду справи не заперечували, справу просили слухати без їх участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, про слухання справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, відзив на позов суду не подала.

06.05.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, постановлено розглянути справу у порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Керуючись ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.

Враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 проживала в м. Бахмут Донецької області. В зв?язку з російською агресію була вимушена виїхати до м. Кременчука. При переїзді їй вдалося вивезти меблі різного асортименту. В Кременчуці познайомилась з громадянкою ОСОБА_2 та домовилась з нею, що остання візьме у позивачки меблі на продаж (реалізацію) та поверне їй гроші від продажу. Тобто, між позивачем та відповідачем склались фактичні договірні відносини щодо реалізації майна (меблів), але письмовий договір комісії (ст. 1011 ЦК України) (або інший договір) між ними не укладався.

09.01.2023 року відповідач отримала меблі та зобов?язалася найближчим часом за них розрахуватись (повернути готівку від продажу). Згідно списку (акті передачі) з переліком меблів їх загальна вартість на момент передачі становила 656 430 грн. та 1350 доларів США.

Відповідачка здійснила продаж вказаного майна, однак кошти за продані меблі позивачу не повернула. На вимогу позивачки ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2 повернула меблі та гроші за реалізоване майно частково, у зв`язку з чим у неї перед відповідачем виник борг.

На підтвердження наявності грошового боргу та з метою врегулювання порядку його повернення, на підставі ст. 604, 1053 ЦК України, 22.03.2025 року сторони провели новацію боргу, що підтверджується розпискою відповідачки. Згідно з цією розпискою, відповідачка визнала борг у сумі 473 340,00 гривень, 670 доларів США та зобов?язалася повернути його, як позику в строк до 22 березня 2026 року. Після настання строку виплати боргу відповідачка на телефонні дзвінки з проханням повернути кошти, почала уникати спілкування., борг не повернула.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій сторони (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позивачка зверталась до відповідачки про повернення позики, однак остання не реагує на звернення, борг не повертає.

Верховний Суд України у постановах від 18 вересня 2013 року та 2 липня 2014 року виклав правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від його найменування і з огляду на установлені результати - робити відповідні правові висновки.

Отже, наявна розписка підтверджує факт укладення між позивачкою та відповідачкою договору позики, оскільки у ній зазначено факт отримання відповідачем від позивача коштів у позику та його зобов`язання у певний строк їх повернути. Також зазначена дата отримання коштів та дата їх повернення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, про наявність спірних правовідносин між сторонами, які відносяться до договірних зобов`язань, зокрема, позики, встановив, що права позивачки відповідачкою порушені, оскільки відповідачка не повернула позику, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатурута адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги, закріплено статтею 27 зазначеного Закону. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.

Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 12 500,00 грн., які підтверджуються розрахунком суми гонорару за договором про надання професійної правничої допомоги. З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу в сумі 12 500,00 гривень є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу не надходило.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 5 039,46 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,137,141,263-265,268,280 -289 ЦПК України, суд -

Керуючись ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, ст. 509, 526, 570, 571, 611, 625, 628, 635 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах та від імені якої діє Дворник Олександр Вікторович до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) борг у сумі 503 945 грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), судові витрати - судовий збір у сумі 5 039,46 грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний тест рішення суду складений 17.09.2026.

Суддя Ю.В. Рибалка