Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №381/4987/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-а/381/87/26

381/4987/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Кмївської області в складі: Головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря судових засідань Гапонюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастів Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

05.08.2026 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. В позові зазначає, що 05.08.2026 року з Автоматизованої системи виконавчого провадження ОСОБА_1 стало відомо, що 22.07.2026 року Фастівським ВДВС у Фастівському районі Київської області КМУ МЮУ щодо нього відкрито виконавче провадження № АСВП 81547295: стягував ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову від 03.07.2026 № 1219, щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Підставою для притягнення до такої відповідальності зазначено «не прибув вчасно за повісткою ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Вважає постанова є протиправною, необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню. Просив скасувати постанову.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.08.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.

17.08.2026 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та уточнив позовну заяву.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.08.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи до суду.

27.08.2026 року через систему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 де зазначено, що вважають притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 правомірним. У задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Так, Позивач повинен був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.05.2026 року за повісткою № 7280124 від 11.05.2026 року для уточнення даних.

Повістка була направлена на адресу позивача засобами поштового зв`язку, однак поштове відправлення повернулося з відміткою адресат відсутній.

Просили відмовити повністю у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач у судове засідання подав заяву де просив справу слухати у його відсутність. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, при подачі відзиву на позовну заяву просив справу слухати у його відсутність. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

При розгляді письмових матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 є військовозобов`язаним.

29.06.2026 року відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_2 склала протокол про адміністративне правопорушення № 1219 від 29.06.2026 в якому зазначено, що 29.06.2026 року об 08 год. 50 хв. у ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено порушення ОСОБА_1 вимог встановлених ст. 22 Закону, а саме не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дане правопорушення вчинено в особливий період, відповідальність передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год.00 хв. 03.07.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

03.07.2026 тво. Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1219 згідно якої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 накладено штраф у сумі 25 500,00 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбачене частиною 3 ст.210-1 КУпАП.

За змістом цієї постанови, ОСОБА_1 не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 , чим порушив вимоги ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, вказана норма встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. За змістом оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

№ 3543-ХІІ.

В свою чергу, відповідно до ст. 22 Закону № 3543-ХІІ встановлено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

Частиною 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ встановлено обов`язки громадян під час мобілізації, зокрема: - військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 8 ч. 3 ст. 22).

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

- перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк (абз. 19-20 ч. 3 ст. 22).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (абз. 22).

Разом з тим, судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 № 7280124 від 11.05.2026 року була згенерована методом доставки «Доставка Укрпоштою» поштове відправлення RO67167288003.

Згідно вказаної повістки № 7280124 позивач повинен був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.05.2026 року о 09:00.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Разом з тим, згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211(крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210,210-1цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначенні обов`язки громадян, щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації в тому числі: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Пунктом 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації , на особливий період (зі змінами), зазначено чіткий перелік поважності причин неприбуття у строк визначений в повістці.

При цьому суд зазначає, що ст.210, 210-1 КУпАП доповнена частиною 3 та викладена у новій редакції на підставі ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3696-ІХ від 09.05.2024, який набрав чинності 19.05.2024.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не з`явився на виклик до ТЦК, а отже постанова була винесена з дотриманням всіх законодавчих норм, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Частиною 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ встановлено обов`язки громадян під час мобілізації, зокрема: - військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 8 ч. 3 ст. 22).

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

- перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк (абз. 19-20 ч. 3 ст. 22).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (абз. 22).

Згідно з рекомендованим повідомленням Укрпошта R067167288003 повістка повернулася до відділення з відміткою «адресат відсутній», що є підтвердженням належного повідомлення.

З урахуванням наведеного, позивач не довів та матеріалами справи не підтверджено факт відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення та не надав докази в обґрунтуванні своїх заперечень.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Аналізуючи всі доводи позовної заяви, суд також бере до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання спірної постанови протиправною, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позову про її скасування із закриттям справи як похідних позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлено пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України та становить 17,00 гривень.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що до позивача застосовне стягнення у максимальному розмірі 25500,00 грн.

Однак, при дослідженні письмових матеріалів, судом встановлено, що постанова, яка є предметом розгляду не містить відомостей про обґрунтування на підставі яких доказів, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач, з урахуванням відповідності характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та інших обставин, дійшов висновку про застосування максимального розміру стягнення та наявності підстав для його застосування при цьому в постанові зазначено про відсутність обставин, що обтяжують відповідальніст. Матеріальна шкода не була заподіяна. Потерпілих немає.

Згідно з Конституцією України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61).

Реалізація конституційної вимоги щодо індивідуалізації юридичної відповідальності можлива в разі додержання у процедурі притягнення порушника до юридичної відповідальності принципу домірності (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023).

З огляду на вказане Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі статті 210-1 КУпАП має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Беручи до уваги надання частиною третьою статті 210-1 КУпАП уповноваженому суб`єктові притягнення особи до юридичної відповідальності варіативності в питанні обрання розміру штрафу, начальник ТЦК, як посадова уповноваженого органу, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, під час визначення правопорушникові виду та міри його юридичної відповідальності, зобов`язаний врахувати індивідуальні обставини в кожному конкретному випадку порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що відповідатиме принципу домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності, і мотивувати своє рішення у постанові (обґрунтувати визначений розмір штрафу), що відповідатиме принципу верховенства права, оскільки інше не виключає необмеженості трактування норми у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Якщо під час розгляду справи обставини, що обтяжують відповідальність, й інші значущі обставини не встановлені, накладення уповноваженим органом на особу адміністративне стягнення у виді штрафу у максимальному розмірі без наведення мотивів у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не відповідає вказаному вище принципу верховенства права та вимогам домірності.

У постанові, що оскаржується та є предметом судового контролю в цій справі, суд встановив відсутність мотивування застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у максимальному розмірі, а також не враховано відсутність обтяжуючих обставин.

За таких обставин суд дійшов висновку, що тво. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 як суб`єкт накладання адміністративного стягнення застосував до відповідача найсуворіше стягнення за вчинене правопорушення і наклав на нього штраф у максимальному розмірі без дотримання принципу індивідуалізації юридичної відповідальності та домірності.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема змінити західстягнення вмежах,передбачених нормативнимактом провідповідальність заадміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд, керуючись пунктом 3 частини першоїстатті 293 КУпАП, пунктом 4 частини четвертої статті 286 КАС, вважає наявними правові підстави для зміни заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

При цьому суд дійшов висновку про те, що штраф у розмірі 17000,00 грн, що є мінімальним можливим відповідно до санкції частини третьої статті 210-1 КУпАП, є домірним заходом адміністративної відповідальності.

Згідно з правовим висновком, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №9901/20/21, принцип процесуальної економії спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду справи (вирішення спору) та зменшення судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на результат вирішення справи, судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 9, 73-79, 90, 121, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Змінити захід стягнення, застосований до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , постановою тво.начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1219 від 03.07.2026, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500,00 грн, на штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення було проголошено 16.09.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідент.номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Головуючий суддя Г.В.Соловей