Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №940/1283/26 — Тетіївський районний суд Київської області

17.09.2026 Провадження по справі № 2/940/843/26

Справа № 940/1283/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Козуб І.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Безуглої І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позов в якому просить встановити факт його постійного проживання разом із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на день відкриття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його брата ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивач претендує на зазначену спадщину як спадкоємець за законом та вважає, що спадщину прийняв фактично, так як до дня смерті брата вони проживали разом однією сім`єю за однією адресою в АДРЕСА_1 . Звернувшись до нотаріуса з метою видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки документально факт прийняття спадщини підтвердити неможливо, так як на день смерті брата позивач не був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим останній не може реалізувати своїх спадкових прав.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 20.07.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 13.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Безугла І.С. уточнили позовні вимоги, а саме заначили, що в позовній заяві помилково вказано, що місце реєстрації позивача не збігається з місцем проживання спадкодавця ОСОБА_2 на день його смерті, оскільки позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в період з 1994 року по 2010 рік. Разом з тим, позивач суду пояснив, що він з братами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 весь час проживали разом в АДРЕСА_1 , хоча останній не був зареєстрований за даною адресою, але, так як вони є співвласниками даного житлового будинку, вони разом платили за комунальні послуги. Брати померли, він є єдиними спадкоємцем після їх смерті та вважає, що спадщину прийняв фактично.

Представник відповідача Тетіївської міської ради у судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, до суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовних вимог не визнає, посилаючись на те, що доказів факту постійного проживання ОСОБА_2 разом з братом до дня смерті матеріали справи не містять.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що є сусідами сім`ї ОСОБА_7 та підтверджують те, що брати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом однією сім`єю до дня смерті ОСОБА_3 за однією адресою в АДРЕСА_1 .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, свідків, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.04.2026 року, копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 01.04.2026 року та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України щодо народження ОСОБА_3 № 00058867251 від 05.06.2026 року ( а. с. 5, 7, 8).

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.09.1998 року ( а. с. 11).

Позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 за законом.

Проте, звернувшись до державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори Давидової С.М. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину житлового будинку, після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії через відсутність доказів фактичного прийняття спадщини, а саме проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на момент його смерті ( а. с. 13).

Із відомостей із будинкової книги вбачається, що ОСОБА_1 з 29.03.1994 року по 19.10.2010 рік був прописаний за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 9-10).

Разом з тим, факт постійного проживання позивача разом з із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день відкриття спадщини в АДРЕСА_1 підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема поясненнями позивача та поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили те, що брати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом однією сім`єю до дня смерті ОСОБА_2 за однією адресою в АДРЕСА_1 .

Вирішуючи даний спір, суд застосовує норми спадкового права Цивільного кодексу України та враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року, тощо.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного пр вадження.

Відповідно до статтей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК України).

За статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

За змістом частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина 3 статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (частина перша статті 29 ЦК України).

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця ОСОБА_2 за місцем проживання та реєстрації спадкоємця ОСОБА_1 не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно із ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Зокрема, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 мав на праві власності 1/3 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , іншого житла він не мав, а спадкоємець ОСОБА_1 також є співвласником даного будинку, був зареєстрований та проживав у ньому на день смерті спадкодавця.

До тверджень представника відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів з яких можна достеменно встановити факт постійного проживання позивача із спадкодавцем на дату відкриття спадщини, суд відноситься критично, оскількивони спростовуються матеріалами справи та поясненнями свідків.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи викладене та оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 довів належними, допустимими та достатніми доказами факт його постійного проживання разом із братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Відтак, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що відповідачем не було подано заперечень щодо позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 33 Конституції України, статтями 16, 29, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1268, 1269, 1270 ЦК України, статтями 3, 10, 12, 81, 264-268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко