Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №375/1250/25 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1250/25

Провадження № 2/375/310/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Штифорук О.В.,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Л.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

Відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селищі Рокитне цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 01 жовтня 2011 року уклала шлюб із ОСОБА_2 , що стверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області. Від спільного подружнього життя в учасників розглядуваної справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився син - ОСОБА_4 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області внесено відповідний актовий запис № 93 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 20 січня 2015 року.

Позивачка та Відповідач набули під час шлюбу два авто: Volkswagen Passat, 1999 року випуску, державний реєстраційний номерний нак НОМЕР_3 , колір зелений, об?єм двигуна 1,781 см3, VIN - код НОМЕР_4 та Audi A4, 2005 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 , колір - сірий, об?єм двигуна НОМЕР_6 , VIN - код НОМЕР_7 , право власності на які було зареєстровано за ОСОБА_2 .

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 19 червня 2025 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано.

Позивачка просить виділити їй у власність автомобіль меншої вартості, а Відповідачу - автомобіль більшої вартості, тому задля забезпечення рівного поділу спільного майна подружжя з Відповідача необхідно стягнути грошову компенсацію різниці у вартості майна (автомобілів) після його виділення у власність.

Ухвалою суду від 15 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, посить його задовольнити та стягнути компенсацію різниці вартості часток сумісного майна, сплачений судовий збір за подання позову. Крім того, пояснив, що позивач очікує понести вирати за правничу допомогу у розмірі 34 000 грн, та витрати на оцінку автомобіля у розмірі 1000 грн, докази яких буде долучено протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що позов визнає частково. Не заперечує, щоб ОСОБА_5 забрала позивач, проте запечерує у компенсації різниці за Audi A4. Поснив, що авто купувалось 14.02.2025 року за власні кошти у його ж батьків.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 01 жовтня 2011 року уклала шлюб із ОСОБА_2 , що стверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області. Від спільного подружнього життя в учасників розглядуваної справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився син - ОСОБА_4 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області внесено відповідний актовий запис № 93 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 20 січня 2015 року.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 19 червня 2025 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано.

12 травня 2025 року Рокитнянським районним судом Київської області видано судовий наказ на підставі якого вирішено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 .

На тепер неврегульованим залишилося питання поділу майна, яке Позивачка та Відповідач набули під час шлюбу, а саме двох автомобілів: Volkswagen Passat, 1999 року випуску, державний реєстраційний номерний нак НОМЕР_3 , колір зелений, об?єм двигуна 1,781 см3, VIN - код НОМЕР_4 та Audi A4, 2005 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 , колір - сірий, об?єм двигуна 1,781 см3, VIN - код НОМЕР_7 , право власності на які було зареєстровано за ОСОБА_2 .

Вказані транспортні засоби були придбані за спільні кошти подружжя та наразі перебувають у користуванні Позивачки та Відповідача.

ОСОБА_3 , має посвідчення водія та на постійній основі користується автомобілем Volkswagen Passat, 1999 року випуску (заправляє паливо, здійснює необхідний поточний ремонт, і т.д.), водночас Відповідач, у свою тергу, користується автомобілем Audi A4, 2005 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_8 .

14 травня 2025 року Рокитнянським районним судом Київської області, у межах справи № 375/1133/25 ровадження № 2-3/375/9/25) частково задоволено заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, автором якої є Позивачка - накладено арешт на транспортний засіб Volkswagen Passat, 1999 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , колір зелений, об?єм двигуна 1, НОМЕР_9 , VIN - код НОМЕР_4 .

Позивачка просить виділити їй у власність автомобіль меншої вартості, а Відповідачу - автомобіль більшої вартості, тому задля забезпечення рівного поділу спільного майна подружжя з Відповідача необхідно стягнути грошову компенсацію різниці у вартості майна (автомобілів) після його виділення у власність.

Згідно звіту про проведення незалежної оцінки вартості майна КТ3 від 12 травня 2025 року, а саме легкового автомобіля Volkswagen Passat, 1999 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , колір зелений, об?єм двигуна 1, 781 см3, VIN - код НОМЕР_4 (додається), ринкова вартість об?єкта становить 128 719,25 грн (сто двадцять вісім тисяч сімсот дев?ятнадцять гривень) 25 копійок, що згідно офіційну курсу долара, встановленого Національним банком України на дату оцінки, становив 41,54, дорівнювало 3081.61 дол. США (три тисячі вісімдесят один долар США) 61 цент.

У той же самий час, середня вартість автомобіля Audi A4, 2005 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_10 , який залишається у власності Відповідача, розрахований Позивачкою виходячи із кон?юнктури ринку на аналогічні за своїми технічними характеристиками транспортні засоби (рік випуску, вид палива, модифікація коробки передач та інш.) відомості про які розміщені на спеціалізованих інтернет сайтах, профільним направленням яких є публічний продаж автомобілів (знаходиться за посиланням - https://auto.ria.com/uk/).

Із аналізу цін пропонованих автомобілів можна виснувати, що середня вартість автомобіля Audi A4, 2005 року випуску, наразі складає близько 7 000,00 дол. США (сім тисяч доларів США) 288 050 грн (двісті вісімдесят вісім тисяч 50 гривень) (курс - 41.15).

Загальна середня вартість двох автомобілів, які Позивачка просить поділити між сторонами становить 10 081,61 дол. США, а частка Позивачки, як частка майна в спільній власності подружжя дорівнює 5040.80 дол. США.

Як уже обумовлювалося раніше, вартість автомобіля Volkswagen Passat, 1999 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_11 , який Позивачка просить виділити її власність, становить 3081.61 дол. США.

Таким чином, різниця у вартості спільного майна після виділення його у власність сторін становить 1959.19 дол. США (одна тисяча дев?ятсот п?ятдесят дев?ять дол. США) 19 центів.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та відображає актуальну судову практику щодо розгляду справ про поділ майна подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Тобто, законом закріплено презумпцію рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 370 ЦК України виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 ЦК України.

Згідно з ч. 1-3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом ч. 2-3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункту 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 756/13997/15-ц, у процесі поділу майна суд може одночасно застосувати не один спосіб, а їх комбінацію: відносно одних видів речей застосувати їх поділ в натурі, стосовно інших здійснити передачу одному із подружжя з зобов`язанням певної компенсації другому, а треті види речей - розподілити між сторонами з урахуванням їх вартості. При цьому, враховується вартість окремих речей, а також загальна вартість майна, що передається кожному з подружжя.

Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).

Оскільки майно подружжя складається, як правило, з різних за призначенням та вартістю речей, розподіл здійснюється таким чином, щоб в остаточному підсумку кожен одержав у натурі таку кількість речей, вартість яких була б тотожна величині частки дружини та чоловіка. У випадку, коли такої натуральної точності досягти неможливо, виходом із ситуації є доплата одному з подружжя грошової компенсації (постанова Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 532/1269/20).

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), підлягає застосуванню до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя (позивача) до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя (відповідача) на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 зробила висновок, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

За системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15, підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20.

У пункті 50 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України) та диспозитивності (ст. 13 ЦПК України).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України принци диспозитивності полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (принцип змагальності).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства та релевантної практики Верховного Суду в контексті обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, спірне нерухоме майно набуте сторонами під час перебування у шлюбі на підставі договорів купівлі-продажу, відтак в силу вимог ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України є спільною сумісною власністю подружжя. Рухоме майно зареєстровано за відповідачем під час перебування у шлюбі. Доказів того, що автомобіль Audi A4 придбавався у особисту приватну власність чоловіка матеріали справи не містять. Відповідачем не спростовано рівність часток сторін у праві спільної сумісної власності подружжя.

Як зазначає позивач і цю обставину не заперечував відповідач, між сторонами склався фактичний порядок користування спільним майном подружжя, відповідного до якого сторони користуються тим майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи щодо правового режиму спірного майна (спільна сумісна власність подружжя), не спростовану презумпцію рівності часток сторін у праві спільної сумісної власності, відсутність обставин, які перешкоджають здійсненню поділу майна подружжя в обраний позивачем спосіб, беручи до уваги, що запропонований позивачем поділ неподільних речей подружжя буде ефективним, оскільки не буде зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав ОСОБА_3 буде визнання за сторонами права особистої власності на Audi A4 та Volkswagen Passat, з одночасним стягнення компенсації з ОСОБА_2 на користь позивача грошової компенсації частини спільного майна подружжя Audi A4, 2005 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_8 .

Визначаючи розмір грошової компенсації, судом враховано, що загальна вартість спільного майна подружжя складає 497382,00 грн, що підтверджується дослідженими в судовому засіданнями звітами про проведення незалежної оцінки вартості майна КТЗ. При цьому, вартість рухомого майна, яке внаслідок поділу майна подружжя залишається у власності позивача, складає 3081,61 дол. США (128 719, 25 грн), тоді як вартість рухомого майна подружжя, яке залишається у власності відповідача, складає 7000 дол. США (288 050, 00 грн). Отже, різниця у вартості майна, яке залишається у власності кожної зі сторін, складає 80 612,84 грн ( 7 000, 00 - 3 081, 61 ) =3 918, 39 /2 = 1 959, 19 дол. США.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів на спростування як загальної вартості майна, так і вартості тих чи інших об`єктів спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, з огляду на вищевикладене суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію різниці вартості часток спільного сумісного майна в розмірі 80 612, 84 грн .

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 973, 82 грн.

Також, представник позивача у судовому засіданні наголосив, що докази по стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у розмірі 34 000 грн будуть долучені протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.206,259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_12 , право власності на транспортний засіб Volkswagen Passat, 1999 року випуску, державний реєстраційний номерний нак НОМЕР_3 , колір зелений, об?єм двигуна НОМЕР_6 , VIN - код НОМЕР_4 .

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_13 , право власності на транспортний засіб Audi A4, 2005 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 , колір - сірий, об?єм двигуна НОМЕР_6 , VIN - код НОМЕР_7 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_13 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_12 , грошову компенсацію різниці вартості частки майна (автомобіля Audi A4, 2005 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 , колір - сірий, об?єм двигуна НОМЕР_6 , VIN - код НОМЕР_7 ), що перебувало у спільній власності подружжя, в розмірі 80 612 (вісімдесят тисяч шістсот дванадцять) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_13 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_12 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 4 973 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят три) гривні 82 копійки.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 19.05.2026 року.

Головуюча суддя О.В.Штифорук