Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №371/1436/26 — Миронівський районний суд Київської області

17.09.2026

Єдиний унікальний № 371/1436/26

провадження № 3/371/372/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/1436/26

Провадження № 3/371/372/26

Суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, порушену відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И Л А :

Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №698550, за змістом якого 20 червня 2026 року о 20 годині 00 хвилині на вулиці Ветеранів села Зеленьки Обухівського району Київської області, поблизу будинку під номером 31, він передав право керування транспортним засобом «Renaul Meganе», реєстраційний номер НОМЕР_1 , водію ОСОБА_2 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння та відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 Г Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи його повідомлено належним чином, подав до суду заяву з проханням проводити розгляд справи без його участі.

Відповідно до правил статті 268 КУпАП явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП не є обов`язковою, а тому справу про адміністративне правопорушення можливо розглянути за відсутності правопорушника.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У відповідності до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

На підставі пункту 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9. ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

На підставі пункту 2.2 ПДР власник транспортного засобу може передавати керування таким засобом іншій особі або передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно до пункту 2.9 «Г» ПДР водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.

Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає настання відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Оцінюючи надані на підтвердження події адміністративного правопорушення та досліджені в судовому засіданні докази, суд зазначає таке.

У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке проявилось у передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння, підлягає доведенню факт здійснення активної, добровільної та усвідомленої дію — передача контроль над автомобілем іншій особі та факт алкогольного (або іншого) сп`яніння особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами та доповненнями), допуском до керування транспортним засобом особи, яка перебуває у стані сп`яніння або не має права ним керувати, визнають усні чи письмові згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію цього засобу, про його використання у сфері дорожнього руху таким водієм. Як допуск можна розглядати також мовчазну згоду, видачу маршрутного листа, передачу ключів і документів або керма під час руху, невідсторонення водія від керування тощо.

Відповідно до роз`яснень, які наведені в пункті 27 цієї постанови, відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (частина перша статті 130 КУпАП), настає за умови, що тому, хто це робить, відомо про такий стан. Керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не має значення протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

В підтвердження того, що ОСОБА_3 , щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення, передав ОСОБА_2 належний йому транспортний засіб автомобіль марки «Renaul Meganе», реєстраційний номер НОМЕР_1 , надав їй добровільну згоду на керування, і йому як власнику транспортного засобу було відомо, що кермувальник його автомобіля на момент передачі йому права керування автомобілем перебував в стані алкогольного сп`яніння, суду не надано жодних доказів.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів не містить дати його складання та прізвища особи, яка відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 червня 2026 року зазначено, що у результаті огляду у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка мова).

Ці письмові документи не можуть бути розцінені судом як такі, що містять інформацію про вчинення адміністративного правопорушення, яке полягає у передачі права керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , був диск із відеозаписом події правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) поліцейського.

Доданий до протоколу про адміністративне праворошення носій інформації у виді DVD-R диску із відеозаписом події правопорушення, яка мала місце за участі ОСОБА_1 20 червня 2026 року, суд позбавлений можливості оцінити як доказ певного факту, оскільки при дослідженні наданого оптичного диску записані на диск файли не відтворилися.

Носій інформації у виді DVD-R диску не містить жодних записів (файлів) події 20 червня 2026 року з фактами безпосереднього керування ОСОБА_2 автомобілем «Renaul Meganе», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вулиці Ветеранів села Зеленьки Обухівського району Київської області. Відсутні файли, які підтверджують факт передачі ОСОБА_1 права керування транспортним засобом вказаній особі та факт перебування такої особи в стані алкогольного сп`яніння.

Постановою від 06 серпня 2026 року при призначенні судового засідання у справі ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області було запропоновано надати необхідні для розгляду справи додаткові матеріали, в тому числі, і у виді відеозапису події, яка мала місце за участю водія ОСОБА_1 20 червня 2026 року.

Вимоги постанови від 06 серпня 2026 проку не були виконані, до суду не надано інших доказів на підтвердження обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

У пункті 1 частини першої статті 40 вказаного Закону зазначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктом 1 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

У підпункті 1 пункту 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року №28/32999, передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Інструкції, включення включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом ІІІ цієї Інструкції передбаченого, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Відеозапис з місця події, наданий як доказ співробітником поліції має відповідати наступним вимогам: бути безперервним; фіксувати факт керування особою транспортним засобом та зупинку такого засобу поліцейськими; містити роз`яснення особі причин зупинки транспортного засобу, підстав проведення огляду (ознак алкогольного сп`яніння, які були виявлені у водія) та порядку його проходження; роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її прав відповідно до норм КУпАП; пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я; проходження такого огляду або факт відмови від огляду.

Відеозапис, який не відповідає наведеним вище вимогам, не може вважатися належним доказом вини особи.

Оскільки на оптичному диску взагалі не міститься жодних файлів відеозапису події правопорушення, суд позбавлений можливості встановити факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, факт зупинки такого засобу співробітником поліції, факт перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння та факт передачі ОСОБА_1 права керування транспортним засобом вказаній особі.

Отже, долучений відеозапис не можна вважати належним і допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення не додано інших доказів, при дослідженні яких можливо встановити зазначені у протоколі факти.

Крім того, відомості протоколу про адміністративне правопорушення, не є конкретизовавними, оскільки у ньому зазначено, що особа, якій передано керування транспортним засобом перебувала в стані алкогольного сп`яніння та одночасно відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння

Зібрані матеріали справи не містять жодних відомостей щодо передачі ОСОБА_1 права керування транспортнимо засобом автомобілем марки «Renaul Meganе», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , та жодного доказу на підтвердження того факту, що остання перебувала в стані алкогольного сп`яніння, за що настає відповідальність за статтею 130 КУпАП.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, якими є : верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 21-22 рішення у справі «Надточій проти України», пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України», ухваленого 6 вересня 2005 року).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зважаючи на положення частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року заява №926/08), відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є сумнівними.

У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (пункт 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

В свою чергу, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Суд позбавлений можливості надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Можливості для усунення сумнівів судом були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі доводів та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Обов`язок доводити вину, як складова презумпції невинуватості, покладається на адміністративний орган та посадових осіб, які встановили факт скоєння протиправного вчинку і порушили провадження в справі.

Суддя зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно досліджувати всі обставини справи і давати їх правильну правову оцінку. Постанова судді про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обґрунтована достатніми і незаперечними доказами.

З огляду на встановлені при розгляді справи обставини, підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відсутні з підстав відсутності доказів передачі ним керування транспортним засобом особі, яка пепребувала у стані алкогольного сп`яніння.

Пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вказані обставини, керуючись статтями 7, 9, 245, 247, 251, 254, 256, 280, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И Л А :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, порушеній відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом десятиденного терміну з дня винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Л.О. Капшук