Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №369/4037/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4037/25

Провадження № 2/369/3255/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

за участю представника позивача Ненахов О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа: приватний нотаріус Чемериська Наталія Володимирівна про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті матері позивача- ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, до складу якої входили, зокрема, земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222480802:04:001:0361, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала у спільній сумісній власності спадкодавця та позивача, а також частка житлового будинку. 12 лютого 2025 року приватним нотаріусом позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/5 частки житлового будинку, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо земельної ділянки нотаріус відмовив, оскільки частка померлої у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку не була визначена. Посилаючись на те, що визначення частки спадкодавця можливе лише у судовому порядку, а також на відсутність інших спадкоємців, які прийняли спадщину, позивач просив суд визначити, що частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку становила 1/2, та визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на зазначену 1/2 частку земельної ділянки. Судові витрати просив залишити за ним.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.03.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.07.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

21.08.2025 на адресу суду надійшла засвідчена копія спадкової справи №29/2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.11.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовільнити позов.

Представник відповідача судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив не подав, не повідомила суду причини неможливості подати відзив, докази.

Третя особі в судове засідання не з`явилась, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Суд вважає, за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина.

Із матеріалів спадкової справи вбачається, що до складу спадкового майна входили, зокрема:3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; земельна ділянка кадастровий номер 3222480802:04:001:0361, площею 0,2500 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка на момент відкриття спадщини перебувала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З матеріалів справи убачається, що 12 лютого 2025 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Чемериською Н.В. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/5 частки житлового будинку.

Разом із тим постановою приватного нотаріуса від 12 лютого 2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, оскільки частка померлої ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку не була визначена.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину, а спадкоємець, який прийняв спадщину, набуває права на спадкове майно з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

За змістом ст.368, 369 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, належить співвласникам без визначення часток, а володіння, користування та розпорядження ним здійснюються за згодою всіх співвласників.

Частинами першою та другою ст. 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, яке є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Аналогічні положення містяться у статтях 86, 89 Земельного кодексу України, відповідно до яких земельна ділянка може перебувати у спільній сумісній власності, а її поділ або виділ частки здійснюється після визначення розміру часток співвласників, які презюмуються рівними, якщо інше не встановлено законом або судом.

З матеріалів справи не вбачається доказів, які б свідчили про існування домовленості між співвласниками щодо іншого розміру їхніх часток чи про наявність підстав для відступу від принципу рівності часток. Відтак суд дійшов висновку, що частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку є рівними та становлять по 1/2 кожному.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд враховує, що позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку, оскільки нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через невизначеність частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності.

При цьому Верховний Суд у постановах від 20 червня 2018 року у справі №640/13903/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі №127/23809/18, від 27 травня 2020 року у справі №361/7518/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі №464/1663/18 та 16 червня 2021 року у справі №570/997/19 дійшов висновку, що у разі відмови нотаріуса в оформленні спадщини через невизначеність частки померлого у спільній сумісній власності спадкоємець вправі звернутися до суду з вимогами про визначення частки спадкодавця та визнання права власності на неї в порядку спадкування.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення

Керуючись ст.ст.202-215,328,391, 655 ст.ст.12,81,141,200,206,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа: приватний нотаріус Чемериська Наталія Володимирівна про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування задоволити.

Визначити, що частка ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222480802:04:001:0361, площею 0,2500 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2560002432080, становить 1/2 (одну другу).

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки кадастровий номер 3222480802:04:001:0361, площею 0,2500 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2560002432080, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справ, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 17 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ