Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №363/1891/26 — Вишгородський районний суд Київської області

17.09.2026 Справа № 363/1891/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретарі Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

26 березня 2026 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.09.2022 року у розмірі 132 634 грн 77 коп. та судових витрат у сумі 2 662 грн 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09 вересня 2022 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитний ліміт у користування та видавши кредитну картку. Відповідач зобов`язався повертати використану частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, однак належним чином зобов`язання не виконав та заборгованість не погасив. Станом на 11 березня 2026 року за відповідачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 132 637 грн 77 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 106 029 грн 17 коп. та заборгованості за простроченими відсотками 26 605 грн 60 коп.

Процесуальні дії та рішення у справі.

19 травня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області прийнято позовну заяву до свого провадження, призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

01 липня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

07 вересня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог, врахування матеріального становища та можливість розстрочення сплати боргу.

08 вересня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

08 вересня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог, розстрочення сплати заборгованості на 12 місяців та розгляд справи без його участі.

Позиції учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

09 вересня 2022 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також паспорт споживчого кредиту, відповідно до яких погодився з умовами кредитування.

Згідно з умовами договору:

тип кредиту визначено як відновлювану кредитну лінію з кредитним лімітом до 200?000 грн (п. 1.2 договору);

тип кредитної картки — «Універсальна»;

строк кредитування встановлено 12 місяців з можливістю пролонгації (п. 1.2 договору);

процентна ставка за користування кредитом становить 42,0?% річних (п. 1.3 договору).

Повернення кредиту здійснюється шляхом договірного списання з рахунку клієнта, у т. ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта; шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. (п. 1.4 договору). Розмір мінімального обов`язкового платежу становить 5?% від суми заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно; у разі прострочення — 10?% від суми заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4 договору).

Проценти за користування простроченим кредитом, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та за домовленістю сторін, встановлені у розмірі 60?% від простроченої суми заборгованості (п. 1.5 договору).

На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 0 грн, який у подальшому збільшено до 150?000 грн та згодом зменшено до 0 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку, а також випискою по рахунку.

Для доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитні картки № НОМЕР_1 , строк дії якої — до 07/2026, тип — «Універсальна»; № НОМЕР_2 ,строк дії якої — до 03/2027, тип — «Універсальна», № НОМЕР_3 , строк дії якої — до 07/2027, тип — «Універсальна», що підтверджується довідкою про видані картки.

Згідно з випискою за договором № б/н за період з 09 вересня 2022 року по 13 березня 2026 року відповідач користувався наданим кредитним лімітом шляхом здійснення грошових операцій із використанням платіжних карток.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 11 березня 2026 року за відповідачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 132 634 грн 77 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 106 029 грн 17 коп. та заборгованості за простроченими відсотками 26 605 грн 60 коп.

Застосовані норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Мотиви і висновки суду.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», тим самим добровільно погодившись з умовами кредитного договору, зокрема строком користування кредитними коштами, типом кредиту, відсотковою ставкою та порядком повернення коштів; цей правочин відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Наданими банківськими виписками за період з 09 вересня 2022 року по 13 березня 2026 року та розрахунком заборгованості станом на 11 березня 2026 року підтверджено, що відповідач отримав і використовував кредитні кошти крім того, відповідач визнав наявність заборгованості та не заперечував проти її сплати. Враховуючи зазначені докази та умови договору щодо мінімального обов`язкового платежу та процентів за прострочену заборгованість, що відповідають законодавству та домовленості сторін, а також визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» є обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі, а заборгованість у розмірі 132 634 грн 77 коп. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо судових збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується відповідним платіжним документом № ZZ428B2ILU від 18.03.2026, наявним у матеріалах справи. Зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо розстрочення виконання рішення.

Пунктом 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Наведені вище положення процесуального законодавства не містять окремо визначених підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Згідно з частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

ЦПК України врегульовано вирішення питань про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду статтею 435 ЦПК України, у зв`язку з чим, на підставі частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, суд вважає за необхідне застосувати положення цієї статті для вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Так, згідно з частиною третьою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини четвертої статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною п`ятою статті 435 ЦПК України передбачено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Враховуючи те, що відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, що не дозволяє йому разово сплатити всю суму заборгованості, суд доходить висновку про можливість розстрочення виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 132 634 грн 77 коп. строком на дванадцять місяців, шляхом сплати рівними платежами щомісяця.

Керуючись ст.ст. 258, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 132 634 грн 77 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду в частині стягнення з нього на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» загальної суми заборгованості за договором №б/н від 09.09.2022 року, розстрочивши загальну суму заборгованості у розмірі 132 634 грн 77 коп. на 12 (дванадцять) місяців рівними частинами по 11 053 грн, починаючи з першого числа місяця, що наступає за місяцем набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ – 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя С.В. Олійник