Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №363/7571/25 — Вишгородський районний суд Київської області

17.09.2026 Справа № 363/7571/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

17 грудня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 31 577 грн 31 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02 травня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису та одноразового ідентифікатора укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1548-4344. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 7 200 грн для задоволення особистих потреб строком на 300 днів. редитодавець виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору. 22 травня 2025 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1548-4344 від 02 травня 2025 року, відповідно до якої відповідачці додатково надано кредитні кошти в розмірі 2 900 грн. Позивач зазначив, що відповідачка належним чином не виконала умов кредитного договору та Додаткової угоди, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 21 жовтня 2025 року становила 31 577 грн 31 коп., з яких: 10 100 грн — заборгованість за кредитом; 15 599 грн 40 коп. — заборгованість за нарахованими процентами; 5 050 грн — проценти річні на підставі статті 625 ЦК України; 827 грн 91 коп. — заборгованість за комісією.

17 грудня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, просить суд стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 31 577 грн 31 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02 травня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису та одноразового ідентифікатора було укладено Договір відкриття кредитної лінії №1548-4344. Відповідно до умов цього договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит на суму 7 200 грн для задоволення особистих потреб, строком на 300 днів. Кредитодавець виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Додатковою угодою № 1 від 22.05.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1548-4344 від 02.05.2025 року кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 900 грн. Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконала умов кредитного договору та додаткової угоди, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 21.10.2025 року загальна заборгованість становить 31 577 грн 31 коп., зокрема: 10 100 грн - заборгованість за кредитом; 15 599 грн 40 коп. - заборгованість за нарахованими процентами; 5 050 грн - проценти річні на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України; 827 грн 91 коп. - заборгованість за комісією.

Процесуальні дії та рішення у справі.

19 грудня 2025 року до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона не заперечувала факту отримання кредитних коштів, однак не погодилася з розміром заявленої до стягнення заборгованості, вважаючи її завищеною та необґрунтованою. Відповідачка зазначила, що одночасне нарахування процентів за користування кредитом та процентів відповідно до статті 625 ЦК України за один і той самий період є неправомірним, а тому просила відмовити у стягненні 5 050 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. Також відповідачка вказала на неспівмірність процентної ставки за договором, яка фактично перевищує 365 % річних, та просила зменшити розмір нарахованих процентів до розумного рівня. Крім того, відповідачка заперечувала проти стягнення 827 грн 91 коп. комісії, зазначаючи, що позивач не довів надання окремої послуги, за яку така комісія могла б стягуватися. Також вона посилалася на неналежне підтвердження розрахунку заборгованості та відсутність у ньому конкретних періодів нарахування, дати виникнення прострочення і методики обчислення заявлених до стягнення сум.

23 січня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28 січня 2026 року до суду від відповідачки повторно надійшов відзив на позовну заяву.

06 квітня 2026 року, 20 травня 2026 року та 13 липня 2026 року до суду від відповідачки надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

10 вересня 2026 року до суду від відповідачки надійшла заява про долучення додаткових доказів, врахування стану здоров`я та встановлення порядку і розстрочення виконання судового рішення. У зазначеній заяві відповідачка просила врахувати поважність причин її неявки в судове засідання у зв`язку з проходженням контрольного КТ-обстеження в межах лікування онкологічного захворювання, долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують стан її здоров`я, встановлення ІІ групи інвалідності, проведення мастектомії та променевої терапії, а також документи щодо перебування її батька в цивільному полоні. Крім того, відповідачка просила врахувати раніше поданий відзив та наведені в ньому заперечення проти заявлених до стягнення сум. Також відповідачка зазначила, що не працює, не має самостійного постійного доходу та через стан здоров`я, витрати на лікування і складне матеріальне становище не має можливості одноразово сплатити заборгованість у разі задоволення позову. У зв`язку з цим вона просила встановити порядок виконання судового рішення та розстрочити сплату присудженої суми шляхом встановлення посильного для неї графіка щомісячних платежів.

Позиції учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце його проведення.

Разом із позовною заявою представником позивача подано клопотання, в якому вона просила розглядати справу за відсутності представника позивача, а також висловила згоду на ухвалення заочного судового рішення за наявності передбачених законом підстав.

Відповідачка в судове засідання також не з`явилася. Про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином. У поданому відзиві вона просила відмовити ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у задоволенні позову в повному обсязі або, як альтернативу, зменшити розмір заявлених вимог, а саме: відмовити у стягненні 5 050 грн процентів за статтею 625 ЦК України; відмовити у стягненні 827 грн 91 коп. комісії; зменшити розмір процентів за користування кредитом до розумного рівня, а судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

02 травня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1548-4344.

Вказаний кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, у якому визначено всі його істотні умови та з яким позичальниця попередньо ознайомилася.

Відповідно до пунктів 2.1–2.2 договору кредитодавець відкриває для позичальниці кредитну лінію на умовах, визначених договором.

Кредитодавець відкрив кредитну лінію шляхом надання позичальниці кредиту на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення її особистих потреб, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з пунктами 4.1–4.7, 4.10–4.13 договору загальний розмір кредиту становить 7 200 грн. Дата надання кредиту — 02 травня 2025 року.

Кредит надається позичальниці шляхом безготівкового переказу відповідної суми на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, зазначених позичальницею при оформленні кредиту.

Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1 % за кожен день користування кредитом. Договором також передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки за умови дотримання позичальницею відповідних умов програми лояльності.

Комісія за видачу кредиту становить 20 % від суми виданого кредиту та нараховується на суму виданого кредиту в день його видачі.

Строк кредитування становить 300 календарних днів. Датою повернення кредиту визначено 25 лютого 2026 року.

Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить 6025,02 %, денна процентна ставка — 0,946 %.

22 травня 2025 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії № 1548-4344, відповідно до якої кредитодавець надав позичальниці додаткові кредитні кошти в розмірі 2 900 грн.

Таким чином, загальна сума фактично наданих відповідачці кредитних коштів становить 10 100 грн.

З довідки про перерахування суми кредиту вбачається, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснило видачу відповідачці кредитних коштів: 02 травня 2025 року — 7 200 грн, а 22 травня 2025 року — 2 900 грн. Факт перерахування коштів також підтверджується відповідними документами ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 21 жовтня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідачки становить 31 577 грн 31 коп., з яких: 10 100 грн — заборгованість за кредитом; 15 599 грн 40 коп. — заборгованість за нарахованими процентами; 5 050 грн — проценти річні на підставі статті 625 ЦК України; 827 грн 91 коп. — заборгованість за комісією.

Застосовані норми права.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України - правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі за №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі за №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі за №127/33824/19.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки, штрафу чи пені за такий період прострочення.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово був продовжений та триває на теперішній час.

Мотиви та висновки суду.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення 02 травня 2025 року між сторонами Договору про відкриття кредитної лінії № 1548-4344 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора.

22 травня 2025 року між сторонами укладено Додаткову угоду до зазначеного договору, на підставі якої відповідачці додатково надано 2 900 грн.

Факт надання кредитних коштів у загальному розмірі 10 100 грн підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідачка, у свою чергу, взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у встановлені строки не виконала.

Суд не погоджується з доводами відповідачки щодо надмірності нарахованих процентів, оскільки умовами договору та Додаткової угоди, з якими відповідачка ознайомилася та погодилася, передбачено відповідні процентні ставки.

Згідно з розрахунком позивача, за період з 02 травня 2025 року по 04 червня 2025 року проценти нараховувалися за ставкою 0,90 % на день, а з 05 червня 2025 року по 20 жовтня 2025 року — за ставкою 1 % на день.

Відповідачка не надала суду власного контррозрахунку заборгованості, а тому суд не вбачає підстав для здійснення перерахунку нарахованих позивачем процентів.

Щодо комісії, суд також не вбачає підстав для відмови у її стягненні, оскільки її сплата прямо передбачена умовами кредитного договору.

Водночас суд погоджується з доводами відповідачки щодо неправомірності нарахування 5 050 грн процентів на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки, штрафу чи пені за таке прострочення.

Оскільки прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання мало місце в період дії воєнного стану, нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України є неправомірним. У зв`язку з цим вимоги позивача в частині стягнення 5 050 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 26 527 грн 31 коп., з яких: 10 100 грн — основний борг; 15 599 грн 40 коп. — проценти за користування кредитом; 827 грн 91 коп. — комісія.

Щодо судових витрат.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією про сплату судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» особи з інвалідністю I та II груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Враховуючи, що відповідачка є особою з інвалідністю II групи та звільнена від сплати судового збору, сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Щодо розстрочення виконання рішення.

Відповідно до частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Згідно з частиною четвертою статті 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а щодо фізичної особи — тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, матеріальний стан, стихійне лихо та інші надзвичайні події.

Частиною п`ятою статті 435 ЦПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не можуть перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд враховує, що відповідачка просила надати їй можливість виконати рішення шляхом сплати заборгованості частинами.

На обґрунтування цього клопотання відповідачка зазначила, що не працює, не має постійного доходу, має на утриманні неповнолітню дитину, а наявні кошти витрачаються на забезпечення її основних потреб та потреб дитини.

Крім того, із поданої відповідачкою заяви та долучених до неї документів убачається, що вона посилалася на тяжкий стан здоров`я, інвалідність та необхідність лікування, що, на її думку, істотно ускладнює можливість одноразового виконання рішення суду.

Суд бере до уваги зазначені обставини та вважає, що матеріальний стан відповідачки, відсутність роботи й постійного доходу, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та інші встановлені обставини об`єктивно ускладнюють можливість одноразової сплати присудженої суми.

Водночас розстрочення виконання рішення не звільняє відповідачку від обов`язку його виконати, а лише визначає інший порядок виконання з урахуванням її матеріального становища та обставин, що істотно ускладнюють одноразову сплату заборгованості.

З огляду на наведене, враховуючи матеріальний стан відповідачки, наявність на її утриманні неповнолітньої дитини, відсутність роботи та інших постійних доходів, необхідність витрат на лікування, а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 527 грн 31 коп. строком на дванадцять місяців шляхом сплати рівними частинами щомісяця.

Керуючись ст.ст. 258–259, 263–265, 268, 272–273, 351–352, 354–355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 527 грн 31 коп.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 527 грн 31 коп. строком на дванадцять місяців шляхом сплати рівними щомісячними платежами у розмірі 2 210 грн 61 коп., а останній платіж — у розмірі 2 210 грн 60 коп.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп., сплачений за платіжною інструкцією № 9559 від 04 грудня 2025 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня вручення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул-р Лесі Українки, буд. 26, оф. 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя С.В. Олійник