Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №363/5664/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"17" вересня 2026 р. Справа № 363/5664/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., розглянувши матеріали, які надійшли до суду з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, адреса реєстрації та місця проживання:

АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2026 року, близько 01:00 години за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 відносно гр. ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, ображав та вдарив лодонею по обличчю, в результаті чого було завдано психологічної та фізичної шкоди здоров`ю, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Зазначені обставини підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення від 30.08.2026 серії ВАД №976207, який був складений у присутності ОСОБА_1 та ним підписаний без будь-яких зауважень, із зазначенням у поясненнях «Дійсно висловлювався але фізичної сили не застосував»;

копією довідки першого заступника начальника управління поліції – начальника СВ Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області полковника поліції – В.Асипенка про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливості у зв`язку з цим внесення відповідної інформації до ЄРДР;

копією рапорту старшого інспектора-чергового Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Кухара О.М. про отримання повідомлення від ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення «Домашнє насильство», зі змісту якого вбачається, що заявниця повідомила, що її чоловік, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, буянить та побив її, при цьому швидкої медичної допомоги вона не потребує;

протоколом прийняття заяви ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.08.2026, згідно якої, близько 01:00 години, за місцем проживання чоловік

ОСОБА_1 , висловлювався нецензурною лайкою, ображав та простягав руки;

письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 30.08.2026, згідно яких 30.08.2026 близько 01:00, перебуваючи за місцем свого проживання, між нею та її чоловіком ОСОБА_1 виникла конфліктна ситуація, під час якої останній почав висловлюватися в її сторону нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та вдарив її долонею по обличчю, після чого вона викликала працівників поліції;; витягом з ІПС МВС України «Армор»; копією паспорту громадянки України ОСОБА_2 ; копією паспорту громадянина України

ОСОБА_1 та заявою ОСОБА_1 від 30.08.2026 до суду, у якій зазначив, що провину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнає у повному обсязі, просить суд обмежитися мінімальним покаранням та розглянути справу без його участі.

11.09.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_2 , у якій остання просила прийняти до уваги факт примирення зі ОСОБА_1 , відсутність до нього претензій, провести розгляд справи без її участі та при вирішенні справи обмежитися усним зауваженням або закрити провадження у справі.

Цього самого дня, до суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій останній зазначив, що у вчиненні правопорушення жодних протиправних дій до дружини не вчиняв, матеріали протоколу не відповідають дійсності, у зв`язку з чим просив розглянути справу без його участі та закрити провадження у справі через відсутність складу правопорушення.

У судове засідання, призначене на 17.09.2026, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, не з`явилися.При цьому, надіслав до суду письмову заяву у справі №363/5664/26, у якій просив розглянути справу без його участі, виклав свою позицію щодо обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, та просив закрити провадження у справі. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 , суд враховує, що відповідно до статті 268 КУпАП його присутність під час розгляду справи не є обов`язковою і він заздалегідь висловив волю не брати участі у судовому розгляді та просив розглянути справу без нього, строк розгляду справи, встановлений частиною другою статті 277 КУпАП, а також відсутність клопотань про відкладення розгляду справи.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог статті 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із частиною першою статті 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, вважає доведеним факт наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

При цьому, суд враховує, що відомості, повідомлені ОСОБА_2 безпосередньо після події працівникам поліції, є послідовними та узгоджуються між собою, зокрема щодо висловлювання ОСОБА_1 на її адресу нецензурною лайкою, погроз фізичною розправою та нанесення удару долонею по обличчю.

ОСОБА_1 під час складання протоколу, не заперечував факту конфлікту та висловлювань на адресу дружини, а у заяві від 30.08.2026 визнав вину у повному обсязі. Заяву від 10.09.2026 про невчинення будь-яких протиправних дій, суд оцінює критично, оскільки така позиція суперечить його попереднім поясненням та іншим доказам у справі.

Заява ОСОБА_2 від 10.09.2026 про примирення та відсутність претензій, також не спростовує обставин, повідомлених нею 30.08.2026, а факт їхнього примирення, у даному випадку, не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення та не є передбаченою статтею 247 КУпАП підставою для закриття провадження у справі.

Також, суд не вбачає підстав для застосування статті 22 КУпАП, оскільки встановлені обставини свідчать про вчинення щодо потерпілої як психологічного, так і фізичного насильства. Таким чином, сукупність досліджених доказів є достатньою для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Згідно із статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З урахуванням характеру вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за доцільне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу, у межах визначених санкцією частини першої статті 173-2 КУпАП.

Враховуючи положення статей 283, 39-1 КУпАП, під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення суд не вважає доцільним вирішувати питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

На підставі статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 1, 7, 9, 23, 33, 40-1, 173-2, 245, 251, 252, 255, 256, 276–279, 280, 283-285, 289 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Згідно із статтею 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя О.П. Лукач