Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №358/819/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/819/26 Провадження № 2/358/854/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Буравової К.І.,

за участю секретаря судових засідань Зеленько О.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), -

УСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача.

07.05.2026 до Богуславського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства звернувся представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» - Бугаєнко Таміла Сергіївна звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення страхового відшкодування в розмірі – 42 877,23 грн. та понесені судові витрати в розмірі – 3 328,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 під час експлуатації автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «УСГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-211702991 від 25.10.2022. 30.09.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного автомобіля під керуванням відповідача та автомобіля Renault Megane. Постановою Богуславського районного суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 358/1594/23, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.07.2024, ОСОБА_1 визнано винуватим за статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП. Після виплати потерпілому 42 877,23 грн страхового відшкодування у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача.

2.Процесуальні дії у справі, клопотання сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.05.2026 головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с. 63).

У відповідності до ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до отриманої відповіді № 2717979 від 11.05.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Дата реєстрації: 14.03.2023 (а.с. 66).

Ухвалою судді Буравової К.І. від 13.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 11.06.2026 о 16 год 30 хв. За заявою відповідача, який просив відкласти розгляд справи у зв`язку з перебуванням у відрядженні в місті Києві, судове засідання було відкладено, востаннє — на 15.09.2026 о 15 год 30 хв (а.с. 67–68, 82, 90–91).

У судове засідання, призначене на 15.09.2026, представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 11.09.2026 представник позивача Бугаєнко Т.С. надіслала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 15.09.2026, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви, заяв про розгляд справи без його участі на адресу суду не подавав, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився без повідомлення причин, не подав відзиву та заяви про розгляд справи за його відсутності, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення спору, суд відповідно до статей 280–281 ЦПК України постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 01.05.2024 у справі №358/1594/23 відповідача визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами (а.с.18-23).

Вказаною постановою встановлено, що 30.09.2023 о 18:20 год ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, легковим автомобілем «Volkswagen» моделі «Passat» реєстраційний номер НОМЕР_3 , у м. Богуслав по вул. Миколаївська, 111А, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно керувати ним, не дотримався безпечної швидкості, в результаті чого здійснив зіткнення з іншим транспортним засобом легковим автомобілем марки «Renault» моделі «Megane» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Отже, ОСОБА_1 порушив пункти 12.1, 13.1 ПДР, чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Також, 30.09.2023 о 18:20 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом — легковим автомобілем «Volkswagen» моделі «Passat», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у м. Богуслав по вул. Миколаївська, 111А. Після зупинки, в ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку, за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «Drager» 6810 ARBL-0643. Результат огляду 3,05 проміле. Отже, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Обставини керування ОСОБА_1 автомобілем Volkswagen Passat, учинення ним дій, що спричинили ДТП, та керування у стані алкогольного сп`яніння встановлені постановою суду, яка набрала законної сили, а тому відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягають.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована у ПрАТ «СК «УСГ» згідно з полісом № ЕР-211702991 від 25.10.2022 р. (а.с.9).

Власником автомобіля Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 , є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 15–16).

12.10.2023 ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.49).

З метою визначення розміру шкоди 12.10.2023 проведено огляд пошкодженого автомобіля Renault Megane, за результатами якого складено акт огляду (дефектну відомість). Ремонтною калькуляцією № ДКЦВ-3063 від 23.10.2023 вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу визначено у розмірі 45 477,23 грн (а.с. 33–48).

На підставі заяви потерпілого, страхового акта № ДКЦВ-00000000030630 та розрахунку суми страхового відшкодування від 01.04.2024 позивач визначив страхове відшкодування у розмірі 42 877,23 грн: 45 477,23 грн матеріального збитку за вирахуванням передбаченої полісом франшизи 2 600,00 грн (а.с. 49–51).

01.04.2024 ПрАТ «СК «УСГ» перерахувало ОСОБА_3 42 877,23 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією № 62014 від 01.04.2024 (а.с. 52).

29.05.2024 ПрАТ «СК «УСГ» направило ОСОБА_1 претензію № 51376 про добровільне відшкодування в порядку регресу виплаченої суми 42 877,23 грн, яка залишилася без задоволення (а.с. 53–54).

Наведений розрахунок узгоджується з полісом № ЕР-211702991, яким установлено франшизу 2 600,00 грн, страховим актом і фактично здійсненою виплатою.

Отже, документально підтверджений розмір фактичних витрат позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування становить 42 877,23 грн.

4. Застосовані норми права

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статей 1,3 ЦК України, статей 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинним на момент вчинення ДТП) та главою 82 підрозділу 2 розділу III ЦК України.

Вище вказаний Закон України є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За нормами статті 3 даного Закону (в редакції чинній на момент ДТП) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент вчинення ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 727/182/21, провадження № 61-11749св21, від 17 серпня 2022 року в справі № 761/15232/18 провадження № 61-19661св20 та інших).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;

д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування);

Регресом (з лат. "regressus" - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду.

При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Такий висновок узгоджується зі статтями 599 та 1191 ЦК України: після належного виконання страховиком обов`язку з відшкодування шкоди основне зобов`язання припиняється, а за наявності передбачених законом умов у страховика виникає право регресної вимоги до винної особи.

При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/18279/19 зроблено висновок про те, що під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент вчинення ДТП) передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

5.Мотиви та висновки суду

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 358/1594/23, яка набрала законної сили після перегляду Київським апеляційним судом 01.07.2024, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП. Цим судовим рішенням установлено факт керування ОСОБА_1 автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння та вчинення ним дій, які спричинили ДТП. Зазначені обставини відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягають.

За змістом частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» втратив чинність 01 січня 2025 року на підставі Закону України від 21 травня 2024 року № 3720-IX.

Оскільки ДТП сталася 30 вересня 2023 року, а страхове відшкодування виплачено 01 квітня 2024 року, право зворотної вимоги позивача виникло до втрати чинності Законом № 1961-IV. У зв`язку з цим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення вказаного Закону в редакції, чинній на момент їх виникнення.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Volkswagen Passat» на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «УСГ» згідно з полісом № ЕР-211702991 від 25.10.2022.

На виконання зобов`язань за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за заявою потерпілого ОСОБА_3 позивач виплатив 42 877,23 грн страхового відшкодування за пошкодження автомобіля Renault Megane, що підтверджується страховим актом, розрахунком та платіжною інструкцією № 62014 від 01.04.2024.

Отже, після здійснення страхової виплати у ПрАТ «СК «УСГ» на підставі підпункту «а» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV та статті 1191 ЦК України виникло право регресної вимоги до ОСОБА_1 у межах фактично виплачених 42 877,23 грн. Доказів відшкодування цієї суми відповідач не надав.

За таких обставин позовні вимоги ПрАТ «СК «УСГ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу 42 877,23 грн.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

В силу ч. 1 та ч. 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, підстав для звільнення відповідача від стягнення судового збору судом не встановлено, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3 028,00 грн (а.с.5).

На підставі викладеного, керуючись статтями 979, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 131, 133, 141, 142, 211, 223, 244, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (код ЄДРПОУ: 30859524, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32-А), суму страхового відшкодування в розмірі 42 877 (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят сім) гривень 23 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (код ЄДРПОУ: 30859524, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32-А), судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ: 30859524, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32-А.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя К. І. Буравова