Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №281/101/26 — Лугинський районний суд Житомирської області

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,

тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124

____________________________________________________________________________________________________

Справа № 281/101/26

Провадження по справі 2/281/177/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року селище Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Свинченко Г.Д.,

за участю: секретаря судових засідань – Михальченко І.А.,

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в селищі Лугини цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Лугинського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав та стягнення моральної шкоди.

Позивачка просила визнати неправомірним використання ОСОБА_3 фотозображення, належного загиблому воїну ОСОБА_1 , розміщеного на банері "Вічна пам`ять героям", який знаходиться у ОСОБА_2 , зобов`язати відповідача знищити банери та всі цифрові матеріали, які в нього в наявності з фотозображенням загиблого воїна ОСОБА_1 у присутності позивачки, стягнути з відповідача 50000,00 грн. моральнї шкоди, витребувати у ОСОБА_2 банери з фотозображенням загиблого воїна ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що позивачка є матір`ю загиблого воїна ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 їй стало відомо, що ОСОБА_2 без її згоди розмістив фото її сина та всіх загиблих військовослужбовців, які брали участь в забезпеченні оборони України, захисту населення у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, було розміщено на банері, який висів на заборі біля вбиральні кафе "Рідна хата" у с. Літки, Коростенського району, Житомирської області, що розміщено паралельно автомобільній дорозі М-07 "Київ-Ковель" та на автостанції "Лугини". Сам банер містив наступну інформацію: напис «Збір коштів для увіковічнення пам`яті загиблих» штрих-код, ГО «НК ПК», рахунок « НОМЕР_1 » ЄРПОУ 46144449 вид платежу: благодійні внески.

На заході для членів родин загиблих воїнів де була присутня позивачка, ОСОБА_2 пояснив, що це була його власна ініціатива, тому він і відповідатиме. За банери він сплатив власні кошти, тому якщо йому витрачені ним кошти віддадуть, то він віддасть і банери.

З огляду на погіршення психоемоційного стану позивачки через зазначені обставини, пов`язані з неправомірним використанням ОСОБА_2 фотозображення її загиблого сина для збору коштів вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.03.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 28.05.2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка змінила позовні вимоги, просить визнати неправомірним використання відповідачем фотозображення, належного загиблому воїну ОСОБА_1 , розміщеного на банері "Вічна пам`ять героям", який знаходиться у ОСОБА_2 . Від решти позовних вимог відмовилась.

Відповідач пояснив, що не визнає ні первинні, ні змінені позовні вимоги.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 09.10.1991 року.

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 14.02.2025 року.

Фотозображення ОСОБА_1 дійсно було розміщено серед інших загиблих воїнів на банері, який висів на заборі біля вбиральні кафе "Рідна хата" у с. Літки, Коростенського району, Житомирської області, що розміщено паралельно автомобільній дорозі М-07 "Київ-Ковель" та на автостанції "Лугини". Сам банер містив наступну інформацію: напис «Збір коштів для увіковічнення пам`яті загиблих» штрих-код, ГО «НК ПК», рахунок «UA963052990000026004016409382» ЄРПОУ 46144449 вид платежу: благодійні внески. Зазначені обставини підтверджуються відповідними фотокартками.

Статут ГО "Народний контроль та протидія корупції" не містить такого виду діяльності як збір коштів на будь-які цілі.

Відповідно до заключних банківських виписок за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року та за період з 01.01.2026 року по 26.01.2026 року на рахунок НОМЕР_1 дійсно надходили благодійна допомога та добровільний внесок, а також відбувалось зняття готівки. Встановити чи зазначені кошти перераховувались і використовувались для увіковічнення пам`яті загиблих з наданих документів не можливо.

Відповідач у судовому засіданні визнав, що дійсно особисто замовив банери та надав квитанції про їх оплату.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 3 Конституції України, зокрема, людина, її честь та гідність визнаються в України найвищою соціальною цінністю. Як передбачено ст. 34 Конституції України, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб. Згідно із ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місценародження, місцепроживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦК України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.303 ЦК України у разі смерті фізичних осіб, визначених частинами другою і третьою цієї статті, особисті папери можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні від 15.04.2009 у справі «Реклос і Давурліс проти Греції» (заява №1234/05, п.41), зображення особи є одним з головних атрибутів її особистості, оскільки воно відображає її унікальні характеристики та відрізняє її від інших осіб. Право на захист зображення людини, таким чином, стає одним із суттєвих компонентів особистого розвитку та передбачає право на контроль компонентів використання цього зображення. І хоча у більшості випадків право на контроль такого використання пов`язане з правом особи заборонити публікацію свого зображення, воно охоплює також і право особи заперечувати проти фіксації, зберігання та відтворення її зображення іншою особою.

Про те, що елементи, що стосуються права особи на своє зображення, включаються до концепції приватного життя, Європейський суд з прав людини також вказує в рішенні по справі Шачча проти Італії (Sciacca v. Italy), справа № 50774/99. Фактично, право на захист особистих зображень включає в себе право контролювати використання свого зображення, у тому числі право відмовитись від публікації (рішення ЄСПЛ у справі Фон Ханновер проти Німеччини, справа №40600/08 та 60641/08). Це має значення тому що фотографії можуть містити дуже особисту або навіть конфіденційну інформацію про особу чи членів його або її сім`ї (рішення ЄСПЛ від 04.12.2012 у справі Ферлагсгруппе Ньюс ГмбХ та Бобі проти Австрії, справа №59631/09).

Таким чином, Європейським судом з прав людини чітко підкреслено, що особисті фотографії особи складають її персональні дані та такі фотографії підпадають під сферу дії ст.8 Конвенції. При цьому, особа має як виключне право на власні зображення, так і право контролювати використання таких зображень.

В абз.5 п.3.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі №1-9/2012 від 20.01.2012, зазначено, що Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення ч.ч.1, 2 ст.32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Системний аналіз вищенаведеного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що публікація фотографічних та відео – можлива лише зі згодою особи, зображення якої публікується.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен з обов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, які підтвердили наявність обставин, викладених у позові, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині, підтриманих позивачкою вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України потрібно стягнути з відповідача на користь держави 1331,20 грн судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 255, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав та стягнення моральної шкоди - задовільнити частково.

Визнати неправомірним використання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) фотозображення, належного загиблому воїну ОСОБА_1 , розміщеного на банері "Вічна пам`ять героям", який знаходиться у ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір в сумі 1331 гривню 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Суддя Галина Свинченко