Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №580/3967/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/3967/26 Суддя (судді) першої інстанції: Кульчицький С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Карпушової О.В., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Голоднюка Володимира Вікторовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №580/3967/26 (головуючий суддя в І-й інстанції - Кульчицький С.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом № 58/18 від 06.04.2026 р., про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язати комісію з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 р. № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 р. № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В обґрунтування позову зазначив, що є військовозобов`язаний, перебуває на військовому обліку та має достатні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (перебування на його утриманні дітей віком до 18 років).

Надав відповідачу всі необхідні докази, що підтверджують факт існування обставин, що дають право на відстрочку.

Проте, відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Обов`язковими умовами для визнання членом сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, участь у витратах на утримання житла, надання взаємної допомоги, наявність усних та письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Позивач надав належні докази того, що неповнолітній ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на утриманні позивача разом з двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей є підставою для надання відстрочки від призову на військову службу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи №580/3967/26 із суду першої інстанції, які надійшли 11 серпня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Разом з тим, представником ОСОБА_1 подано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення по справі №580/3967/26.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року призначено розгляд справи у порядку письмового провадження, строк розгляду справи продовжено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач 27 червня 2024 року уклав шлюб з ОСОБА_5 , який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 940, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

У даному шлюбі у подружжя народилися діти: - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є подружжям та проживають однією сім`єю, за адресою: АДРЕСА_1 , разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є спільними дітьми подружжя, а також з неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який є рідним сином ОСОБА_6 від першого шлюбу, відповідно, є пасинком позивача, що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за № 21-03/56179 від 10.10.2025, виданими Департаментом «Центром надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради.

На підтвердження того, що проживає з дружиною та трьома неповнолітніми дітьми однією сім`єю за вищевказаною адресою позивач надав письмові пояснення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які є сусідами родини ОСОБА_13 та мешкають за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_14 в добровільному порядку, який після розірвання шлюбу усно було погоджено між ним та ОСОБА_6 , не надає коштів на утримання свого сина ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , а матір дитини ОСОБА_6 не працює та наразі перебуває у декретній відпустці, тож фактично дитина ОСОБА_2 перебуває на повному матеріальному забезпеченні та утриманні позивача.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 03.10.2025 Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради, родина ОСОБА_1 є багатодітною, діти: ОСОБА_2 , 2013 р.н., ОСОБА_4 , 2023 р.н., ОСОБА_3 , 2025 р.н.

Нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_6 підтверджується утримання її сина ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 . Заява зареєстрована в реєстрі № 5159 приватним нотаріусом Михайловською А.А.

З метою отримання відстрочки від мобілізації як особа, на утриманні якої перебуває троє дітей віком до 18 років на строк дії воєнного стану, позивач подав заяву про надання відстрочки від мобілізації відповідно до вимог порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 ( далі Порядок № 560).

10.04.2026 року позивач отримав повідомлення 20260331- 597896 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки, органом, що видав рішення зазначено ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформлене протоколом № 58/18 від 06.04.2026 р., яким позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

В рішенні зазначено, що позивачем не додано документів, які б підтверджували, що у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати пасинка ОСОБА_2 до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України, оскільки згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є інший член сім`і- батько, ОСОБА_14 , який згідно відомостей Єдиного реєстру боржників не має заборгованості зі сплати аліментів та мати ОСОБА_15 .

Зазначене повідомлення сформовано 09.04.2026 року.

Вважаючи, що має право на відстрочку від мобілізації, адже в законі йде мова про утримання дітей, а не про біологічне батьківство щодо них, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач повинен був надати до своєї заяви документи, які б засвідчували/підтверджували, що саме він, а не біологічний батько дитини, здійснює її виховання та утримання, або документ про те, що у дитини немає батька чи інших осіб, які відповідно до закону повинні надавати їй належне утримання, або докази того, що рідний батько чи інша уповноважена особа не може здійснювати виховання та утримання цієї дитини.

Водночас доказів того, що саме позивач утримує та виховує дитину дружини від попереднього шлюбу, позивач відповідачу і суду не надав. Серед наданих відповідачу документів відсутні ті, які свідчать про виконання саме позивачем обов`язку щодо утримання неповнолітньої дитини і нездійснення такого обов`язку його рідним батьком або особами, які відповідно до закону повинні утримувати цю дитину.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі -Закон № 2232-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частинами першою та п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На підставі пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання/ переоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання/переоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного:

прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

дату народження;

адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);

адресу електронної пошти;

контактний номер телефону;

наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (для заяв про переоформлення відстрочки) (…)

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Як визначено пунктом 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

Додатком 5 до Порядку №560 визначено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених в статті 23 Закону №3543.

Відповідно до пункту 3 частини першої Додатку 5 передбачено, що жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації додають такі документи: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Таким чином, визначальними для вирішення цього публічно-правового спору є встановлення факту перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років, і лише за вказаних обставин особа може реалізувати своє право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Як свідчать матеріали справи позивач 27 червня 2024 року уклав шлюб з ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_11 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Крім того, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_12 , батьками якого є ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Тобто, позивач ОСОБА_1 є батьком двох дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_14 .

Відповідно до частини першої статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при цьому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Обов`язок по утриманню зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України).

Суд зазначає, що сімейне законодавство визначає безумовний обов`язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, однак стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.

Так, в силу положень частини першої статті 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Тобто, в контексті спірних відносин, позивач мав би обов`язок по утриманню неповнолітньої дитини своєї дружини, як щоб її батько або зазначені у цій нормі особи (у разі їх наявності) з поважних причин не могли б надавати їм належного утримання.

Статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч. 5 цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з частиною першою статті 260 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їх вихованні. Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Отже, та обставина, що між батьками неповнолітньої дитини розірвано шлюб, не звільняє біологічного батька від виконання обов`язку по вихованню своєї дитини та не зменшує обсяг його прав та обов`язків.

Оскільки приписами Сімейного кодексу України обов`язок по вихованню дитини покладений на її батька, а відповідно до ч. 1 статті 260 Сімейного кодексу України вітчим реалізує таке право на добровільних засадах, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що на вітчима розповсюджуються положення частини першої статті 23 Закону № 2232-ХІІ.

Відтак, ключовими умовами для можливості одержати відстрочку з підстави, на яку посилається позивач, є наявність не менше трьох неповнолітніх дітей, які перебувають на утриманні військовозобов`язаного.

Якщо серед цих дітей є ті, які не є рідними, необхідною умовою є відсутність інших осіб, здатних утримувати цих дітей, тобто заявнику необхідно довести, що дитина не має інших членів сім`ї, які могли б забезпечити його утримання.

Це стосується рідного батька якщо він помер, позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім, перебуває в місцях позбавлення волі або з інших причин не бере участі в утриманні дітей; діда, баби, повнолітніх братів чи сестер, якщо ці особи відсутні або не можуть забезпечувати утримання через поважні причини (наприклад, інвалідність, непрацездатність, підтверджені документально).

Якщо ж такі особи є і можуть надавати утримання, право на відстрочку може бути втрачене.

З огляду на вищевикладене, позивач повинен був надати до своєї заяви документи, які б підтверджували, що саме він, а не біологічний батько дитини здійснює її виховання та утримання, або документ про те, що у дитини немає батька чи інших осіб, які відповідно до закону повинні надавати їй належне утримання, або докази того, що рідний батько чи інша уповноважена особа не може здійснювати виховання та утримання цієї дитини.

Водночас, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що біологічного батька ОСОБА_14 звільнено від обов`язку утримувати свою дитину - ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 утримує ОСОБА_2 .

Дійсно, ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), має право на участь у вихованні її дитини (за умови проживання однією сім`єю). При цьому, обов`язок щодо її утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останньої немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Є безпідставним посилання на витяги з реєстру територіальної громади, оскільки ці документи підтверджують лише проживання певних осіб за адресою: АДРЕСА_1

Також не є доказом утримання неповнолітньої дитини відомості про зареєстрованих в житловому приміщенні осіб, оскільки ці відомості лише підтверджують склад родини.

Не можуть бути доказами утримання ОСОБА_1 неповнолітнього ОСОБА_2 і довідки з учбових закладів, а також пояснення сусідів позивача, оскільки ці документи тільки свідчать про добровільну участь позивача в житті дитини, а не в його утриманні.

Надані позивачем квитанції про оплату та перекази коштів не підтверджують, що вказані кошти витрачені саме на ОСОБА_2 , 2013 р.н.

Щодо доданої позивачем нотаріально завіреної заяви ОСОБА_6 про утримання її сина ОСОБА_2 , суд зазначає, що такий документ не є підтвердження перебування неповнолітньої дитини на утриманні позивача у розумінні Порядку № 560.

Наявність у сім`ї ОСОБА_1 статусу багатодітної не надає йому права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за відсутності встановленого факту утримання ним саме трьох і більше дітей віком до 18 років.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач, звертаючись до відповідача з заявою про оформлення відстрочки від призову, не надав належних доказів, які підтверджують утримання ним трьох дітей віком до 18-ти років.

Суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Голоднюка Володимира Вікторовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №580/3967/26 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №580/3967/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 16 вересня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді О.В. Карпушова

О.М. Кузьмишина