Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №400/202/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/202/26

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Терлецького Д.С.,

суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух і обставини справи

08.01.2026р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі – позивачі або ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) звернулись до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просили:

визнати противоправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом № 38/с від 04.12.2025р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №975, про призначення одноразової грошової допомоги батьку та матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, лейтенанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 07.05.2022 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2022), в сумі 1 860 750 (Один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят) гри. 00 коп. у рівних частках кожному,

зобов`язати призначити батьку ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу як членам сім ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини лейтенанта ОСОБА_3 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022р. та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 15 000 000 грн. у рівних частках кожному та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат.

На обґрунтування позову зазначено, що відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 20.10.2023р. № 3589, травма, яка призвела до смерті сина позивачів та причина його смерті: Так, пов`язана із захистом Батьківщини. Тому вважають, що вони мають право на отриманий одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі сина під час дії воєнного стану відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., у розмірі 15000000,00 гривень.

Міністерство оборони України надало відзив на позов, в якому просило відмовити у задоволенні позову, оскільки виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця внаслідок травм, отриманих в ДТП, якщо ДТП не сталась в безпосередньому бою, регулюються постановою Кабінету Міністрів України №975. Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум цілком законне та обґрунтоване рішення з урахуванням висновків Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/3395/24 та не має повноважень ухвалити інше рішення.

У відповіді на відзив позивачі зазначили, що згідно з абзацом першим пункту 2 Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 вказаної постанови (зокрема військовослужбовців Збройних Сил), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Законом України "Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022р. №2489-ІХ статтю 16-2 Закону №2011-ХІІ доповнено частиною третьою такого змісту: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України». У пункті 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України №2489-ІХ зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 3 розділу І цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24.02.2022р. На час смерті загибелі (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенанта ОСОБА_4 , 1999 р.н., діяла постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. щодо виплати одноразової грошової допомоги, тому позивачам повинні призначити одноразову грошову допомогу у розмірі 15 млн. грн.

Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження ухвалою від 13.01.2026р.

Одеський окружний адміністративний суд (суддя Т.О. Гордієнко) відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2026р. прийняв справу до провадження ухвалою від 24.02.2026р.

Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив рішенням від 14.04.2026р.

Визнав протиправним та скасував рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом №38/с від 04.12.2025р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 про призначення одноразової грошової допомоги батьку та матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, лейтенанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 07.05.2022 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2022), в сумі 1860750 (Один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. у рівних частках кожному».

Зобов`язав Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03186, ідентифікаційний код 00034022) призначити батьку, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), та матері, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), одноразову грошову допомогу як членам сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини лейтенанта ОСОБА_4 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022р. та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 15000000 грн у рівних частках кожному та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат.

Не погодившись з прийнятим рішенням у частині задоволених позовних вимог, Міністерство оборони України (далі – скаржник) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу Міністерства оборони України ухвалою від 15.05.2026р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 22.05.2026р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд витребував у Міністерства оборони України відомості про обставини настання смерті військовослужбовця ОСОБА_4 . Зобов`язав Міністерство оборони України надати витребувані судом докази у п`ятиденний строк ухвалою від 14.07.2026р.

Міністерство оборони України 17.07.2026р. на виконання ухвали від 14.07.2026р. через підсистему «Електронний суд» надало до П`ятого апеляційного адміністративного суду копію наказу №182 від 01.06.2022р., копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.07.2023р.; копію постанови про закриття кримінального провадження від 31.12.2022р.; копію листа №32 від 13.06.2023р. за підписом судово-медичного експерта Синельниківського районного відділення смт. Межова комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судомо-медичної експертизи ДОР» Павленка О.; копію лікарського свідоцтва про смерть №88 від 01.05.2022р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд призначив справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні ухвалою від 22.07.2026р.

Обставини справи

Позивачі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проходив військову службу на посаді начальника фізичної підготовки і спорту військової частини НОМЕР_4 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачі звернулись до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно статті 16 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №151 від 01.06.2022р. смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (а.с.16).

Рішенням комісії, оформленим протоколом №5/в від 15.03.2024р. у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено. Не погодившись жуючись із рішенням Комісії позивачі звернулись до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони Україні про визнання дій протиправними.

Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України №3589 від 20.10.2023р. травма ОСОБА_4 , яка призвела до смерті та причина смерті визначена: так, пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 19).

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 30.12.2024р. у справі №400/3395/24 визнав протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 15.03.24р. №5/в про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_4 , а також зобов`язав комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та додані до неї документи про призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини ОСОБА_4 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.10.2025р. у справі №400/3395/24 апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишив без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2024р. залишив без змін.

У рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2024р. у справі №400/3395/24, зокрема вказано:

«Таким чином, витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 20.10.23р. №3589 є належним документом, який підтверджує факт того, що травма, яка призвела до смерті та причина смерті, пов`язані із захистом Батьківщини. У разі якщо б травма ОСОБА_4 , що призвела до смерті військовослужбовця була б наслідком вчинення ним, у даному випадку адміністративного правопорушення, то ВЛК не застосувало б формулювання, що травма пов`язана з захистом Батьківщини. Тобто, сам факт зазначення у протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 20.10.23р. №3589 «травма, яка призвела до смерті та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини» є спростуванням того, що травма ОСОБА_4 , що призвела до смерті була б наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення. Відповідачем до суду не надано жодного належного доказу на спростування зазначеного, а спірне рішення та доводи відповідача у відзиві гуртуються лише на припущеннях, що загиблий ОСОБА_4 вчинив адміністративне правопорушення».

Також у рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2024р. у справі №400/3395/24 зазначено:

«Зобов`язання судом відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачам у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини військовослужбовця ОСОБА_5 може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, які передбачені законом.

Враховуючи, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.

За таких обставин, належним способом захисту порушених прав позивачів є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та додані до неї документи про призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини ОСОБА_4 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні».

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 листом ІНФОРМАЦІЯ_5 №15/18550 від 12.12.2025р. повідомлено, що 04.12.2025р. Міністром оборони України затверджено протокол № 38/с засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975:

«На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі 400/3395/24, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року: Призначити одноразову грошову допомогу батьку та матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, лейтенанта ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 07.05.2022 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2022), в сумі 1860750 (Один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. у рівних частках кожному.

Вважаючи протиправними дії відповідача, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Статтю 16-2 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнена частиною третьою, якою передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень. Абзац другий пункту 3 статті 16-2 в редакції Закону України №4546-IX від 16.07.2025р. - застосовується з 24 лютого 2022 року. Законодавець цю норму визначив-ретроактивною. Ретроактивна норма права (зворотна дія) — це положення нормативно-правового акта, яке поширюється на правовідносини, що виникли та існували до набрання цим актом чинності.

Отже, Закон прийнято 16.07.2025р., а його дія застосовується на правовідносини, що виникли з 24.02.2022. Син позивачів загинув в період дії воєнного стану-30.04.2022, спірне рішення відповідачем прийнято 04.12.2025р., коли діяла редакція частини третя статті 16-2 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому одноразова грошова допомога батькам загиблого повинна була призначатись відповідно до вимог Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 15 млн. грн.

Закон України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 не містить будь-яких застережень стосовно травм, отриманих в ДТП та місця їх отримання. Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України №3589 від 20.10.2023р. зазначено, що травма, яка призвела до смерті сина позивачів та причина його смерті: Так, пов`язана із захистом Батьківщини.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування апеляційної скарги наведені такі доводи.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця в наслідок травм отриманих в дорожньо-транспортній пригоді, якщо дорожньо-транспортна пригода не сталась в безпосередньому бою, регулюються постановою Кабінету Міністрів України №975.

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022р. має на меті посилення соціального захисту членів сімей загиблих військовослужбовців, внаслідок ведення бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, тоді як по усіх інших випадках загибелі (смерті), виплата одноразової грошової допомоги визначається Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 (зі змінами), а тому прирівнювання у соціальних гарантіях членів сімей загиблих військовослужбовців під час безпосередньої участі у веденні бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, та членів сімей померлих військовослужбовців внаслідок виконання обов`язків військової служби (у т.ч. тих, які перебували у стані алкогольного сп`яніння на момент настання смерті), не свідчить про досягнення законодавчо визначеної мети щодо посилення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей на період дії воєнного стану.

У кожному окремому випадку настання смерті військовослужбовця (поліцейського) внаслідок дорожньо-транспортній пригоди пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, необхідно досліджувати обставини для розмежування виплат одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168 та постановою від 25.12.2013р. № 975, до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.08.2024р. у справі №160/20229/22, який Міноборони вважає справедливим та таким, що власне забезпечує досягнення принципу соціальної справедливості та верховенства права, а відступ від такої висновку Верховного Суду може призвести до дисбалансу Державного бюджету України, а найголовніше, зниження морального духу до самопожертви військовослужбовців які приймають участь у безпосередньому веденні бойових дій.

У постанові від 29 червня 2022 р. у справі №640/6477/19 Верховним Судом зазначено: «Системний аналіз положень Закону №2011-XII, Порядку №975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999р. №1-рп/99, від 13 травня 1997р. № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть [……], а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.

Комісія Міністерства оборони України в при прийняті оскаржуваного рішення дотрималась встановленої процедури, визначеної Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядками №168 та №975, обрала встановлений законодавством України спосіб правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень, а тому спірне рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Позиція інших учасників справи на апеляційну скаргу

Позивачі надали відзив на апеляційну скаргу, в якому просять залишити апеляційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.04.2026р. - без змін.

Міністерство оборони України надало відповідь на відзив на апеляційну скаргу, а позивачі – заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в яких навели доводи та міркування на обґрунтування свої вимог під час апеляційного розгляду цієї справи.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України від 25.03.1992р. №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Згідно зі статтею 41 Закону України від 25.03.1992р. №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2232-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 2 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

Відповідно до пункту 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Згідно з пунктом 7 статті 16-3 Закону № 2011-XII якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013р. №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», якою затвердив відповідний Порядок (далі – Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Згідно з абзацом першим пункту 1 Порядку №975 цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з пунктом 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається, зокрема у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до абзаців першого, другого і третього пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Водночас Кабінет Міністрів України на виконання Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2022р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» 28.02.2022р. прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168).

Згідно з абзацом першим пункту 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Постанови №168 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України установив, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з абзацом другим пункту 2 Постанови №168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Постанови №168 у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 Постанови №168 якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 2 Постанови №168 державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно з абзацом шостим пункту 2 Постанови №168 виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 2 Постанови №168 якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 16.06.2026р. у справі №620/10029/24, «…аналіз змісту пункту 2 Постанови № 168 свідчить про те, що Кабінет Міністрів України установив дві самостійні альтернативні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, зокрема, військовослужбовця, у період дії воєнного стану;

смерть військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва)..

53. У другому випадку юридично значущим є не лише безпосередня причина смерті, зазначена в медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами прямий причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови № 168.

54. Тому слід відокремлювати випадки, коли захворювання є самостійною причиною смерті військовослужбовця, від випадків, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони».

Збіжний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30.06.2026р. у справі №380/7725/25 та у постанові від 30.06.2026р. у справі №120/1982/24.

Суд у складі колегії суддів також вважає за підставне урахувати правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 25.08.2026р. у справі №120/16733/24, за яким «…смерть військовослужбовця, яка унеможливила здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення та його притягнення до адміністративної відповідальності в порядку, визначеному КУпАП, сама по собі не виключає можливості встановлення у межах цієї справи факту вчинення ним адміністративного правопорушення, якщо такий факт підтверджується належними і допустимими доказами. Оскільки встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що порушення військовослужбовцем вимог Правил дорожнього руху безпосередньо спричинило дорожньо-транспортну пригоду та його смерть, відсутність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не є визначальним для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги».

Водночас суд у складі колегії суддів зазначає, що згідно з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2024р. у справі №400/3395/24 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, зобов`язана повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та додані до неї документи про призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини ОСОБА_4 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.10.2025р. у справі №400/3395/24 апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишив без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2024р. залишив без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.11.2025р. відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2024р. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі №400/3395/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням i виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, Міністерство оборони України, розглядаючи заяву та додані до неї документи про призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини ОСОБА_4 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», повинно було урахувати висновки суду, що викладені у цьому рішенні.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що оцінка рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2024р. у справі №400/3395/24, яке набрало законної сили, в межах цієї справи є несумісним із принципом остаточності судового рішення (частина перша статті 129-1 Конституції України).

Водночас суд у складі колегії суддів зазначає, що відповідно до наказу №182 від 01.06.2022р. «Про результати спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався з лейтенантом ОСОБА_4 » (а.с. 165-166) проведеним розслідуванням встановлено, що 30.04.2022р близько о 18:00 начальник фізичної підготовки і спорту військової частини НОМЕР_4 лейтенант ОСОБА_4 , виконавши розпорядження штабу НОМЕР_5 оаембр №23 від 30.04.2022, повертаючись з району зосередження підрозділів у районі Гвардійське Дніпропетровської області у зворотному напрямку автошляхом М-04 до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_6 на транспортному засобі марки Mersedes M270, номерний знак НОМЕР_7 , потрапив у дорожньо-транспортну пригоду на ділянці автошляху М-04 (1107 км +250 м) сполученням Знам`янка – Луганськ – Ізварине, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, що спричинили смерть військовослужбовця.

Згідно з пунктом 2 наказу №182 від 01.06.2022р. загибель (смерть внаслідок дорожньо-транспортної пригоди лейтенанта ОСОБА_4 визнана такою, що сталася під час виконання службових обов`язків у період проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України.

Також суд у складі колегії суддів вважає за необхідне наголосити, що згідно з листом №32 від 13.06.2023р. за підписом судово-медичного експерта Синельниківського районного відділення смт. Межова комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судомо-медичної експертизи ДОР» Павленка О. у крові ОСОБА_4 за результатами судово-токсикологічного дослідження не виявлено жодного виду спирту.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 16.06.2026р. у справі №620/10029/24,

« 1. Положення пункту 2 Постанови №168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

2. Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

3. Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

4. Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168.

5. За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку №975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій».

Застосовуючи наведені правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, беручи до уваги відомості, наведені у наказі №182 від 01.06.2022р. «Про результати спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався з лейтенантом ОСОБА_4 » (а.с. 165-166) у їх змістовному зв`язку із відомостями, які наведені у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.07.2023р. (а.с. 166 зв.б.), а також постанові про закриття кримінального провадження від 31.12.2022р. (а.с.167), суд у складі колегії суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б засвідчували причинний зв`язок загибелі ОСОБА_4 , яка настала в результаті дорожньо-транспортної пригоди на ділянці автошляху М-04 (1107 км +250 м) сполученням Знам`янка – Луганськ – Ізварине, із його безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Згідно з відомостями, наведеними у наказі №182 від 01.06.2022р. «Про результати спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався з лейтенантом ОСОБА_4 » (а.с. 165-166), витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.07.2023р. (а.с. 166 зв.б.), а також у постанові про закриття кримінального провадження від 31.12.2022р. (а.с.167) ОСОБА_4 не урахував дорожньої обстановки та здійснив наїзд автомобіля у кювет з подальшим його перекиданням.

Дорожньо-транспортна пригода згідно з відомостями, наведеними у наказі №182 від 01.06.2022р. «Про результати спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався з лейтенантом ОСОБА_4 » (а.с. 165-166), сталась під час повернення ОСОБА_4 до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_6 .

З огляду на це суд у складі колегії суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції, який визнав протиправним та скасував рішення Міністерства оборони України, рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом № 38/с від 04.12.2025р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Такий висновок суду першої інстанції всупереч висновкам Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 16.06.2026р. у справі №620/10029/24, вирішальним чином заснований на протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України №3589 від 20.10.2023р., але не ураховує відомості, наведені у наказі №182 від 01.06.2022р. «Про результати спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався з лейтенантом ОСОБА_4 » (а.с. 165-166), витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.07.2023р. (а.с. 166 зв.б.), а також у постанові про закриття кримінального провадження від 31.12.2022р. (а.с.167).

Суд у складі колегії суддів вважає за підставне наголосити, що відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Всупереч цьому суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для цієї справи, що зумовило невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Приймаючи до уваги вимоги апеляційної скарги Міністерства оборони України про скасування рішення суду першої інстанції, суд у складі колегії суддів вважає, що проведений аналіз обставин справи та чинного правового регулювання належно засвідчують аналіз релевантних цим вимогам доводів апеляційної скарги Міністерства оборони України.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що зумовило невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на результати апеляційного перегляду відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат у цій справі зміні не підлягає.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України – задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.04.2026р. у справі № 400/202/26 скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій