Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №420/1171/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1171/26

Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:10.07.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до до Головного управління Пенсійного фонду (далі – ГУПФ) України у Київській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ у Київській області від 23 жовтня 2025 року №155350025253 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язання ГУПФ у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 жовтня 2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 02 січня 2003 року по 01 вересня 2010 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що вона звернулась із заявою від 16 жовтня 2025 року, встановленого зразка та необхідними документами, до сервісного центру ГУПФ України щодо призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV). Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУПФ України у Київській області, яке було уповноважене розглянути подану позивачем заяву. Після перевірки наданих позивачем документів, ГУПФ України у Київській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 23 жовтня 2025 року №155350025253 на підставі відсутності необхідного страхового стажу, а саме: - не зараховано період догляду за дитиною до 3-х річного віку, оскільки в свідоцтві дитини відсутня відмітка про отримання паспорта; - не зараховано період роботи за записами трудової книжки від 18 вересня 1982 року НОМЕР_1 з 02 січня 2003 року по 01 вересня 2010 року, оскільки виправлено дату зарахування та дату наказу про зарахування та не завірено належним чином. Даний період зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка ОК-5). Задля усунення вказаного недоліку, до ТОВ "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ПОРТОФРАНКО" було надіслано адвокатський запит від 05 листопада 2025 №937/11-25 щодо надання довідки про трудовий стаж за період роботи з 02 січня 2003 року по 01 вересня 2010 року (записи у трудовій книжці 21-22), на посаді "Коректора" у ТОВ "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ПОРТО-ФРАНКО" для нарахування пенсії. Однак, під час спілкування у телефонному режимі з керівником ТОВ "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ПОРТО-ФРАНКО" ОСОБА_2 17 листопада 2025 року о 15:30 год., він повідомив, що підприємство фактично припинило свою діяльність і не працює багато років. Також керівник додатково відзначив, що місцезнаходження кадрових документів йому не відомо та надати вказані у запиті документи не має можливості, тим більше місцезнаходження печатки підприємства йому невідомо. З метою отримання підтвердження трудової діяльності позивача, було направлено адвокатський запит від 18 грудня 2025 року №987/12-25 до Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради та Державного архіву Одеської області. Однак листом від 23 грудня 2025 №8487/06-20 Державним архівом Одеської області зазначено, що на зберігання до архіву вказані документи не надходили. Додатково зазначено, що документи з особового складу ліквідованих без правонаступників місць роботи мають надходити до Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради. У відповідь від 23 грудня 2025 року №2112-11.1-34 Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради також повідомлено, що документи з кадрових питань (особового складу) ТОВ "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ПОРТО-ФРАНКО" не надходили на зберігання. Вказано, що місцезнаходження документів не відомо. З огляду на неможливість надати архівні документи в підтвердження наявності у позивача необхідного трудового стажу для призначення пенсії, та зважаючи, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період, ОСОБА_1 вважав дії ГУПФ України у Київській області протиправними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України і порушують права та інтереси позивача.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що 16 жовтня 2025 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії та доданими документами. Вік заявника на дату звернення 60 рік. Страховий стаж особи становить 29 років 8 місяців 11 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період догляду за дитиною до 3-х річного віку, оскільки в свідоцтві про народження дитини відсутня відмітка про отримання паспорта; - період роботи за записами трудової книжки від 18 вересня 1982 року НОМЕР_1 з 02 січня 2003 року по 01 вересня 2010 року, оскільки виправлено дату зарахування та дату наказу про зарахування та не завірено належним чином. Даний період зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка ОК-5). Для зарахування до страхового стажу періоду догляду за дітьми до 3-х річного віку необхідно надати паспорт дитини. Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача до Головного управління в повному обсязі.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправним та скасувати рішення ГУПФ у Київській області від 23 жовтня 2025 року №155350025253 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано ГУПФ України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02 січня 2003 року по 01 вересня 2010 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 жовтня 2025 року про призначення пенсії за віком.

Стягнуто з ГУПФ України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

В апеляційній скарзі ГУПФ України у Київській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- період роботи за записами трудової книжки від 18 вересня 1982 року НОМЕР_1 з 02 січня 2003 року по 01 вересня 2010 року зараховано за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (довідка ОК-5); страховий стаж особи становить 29 років 8 місяців 11 днів;

- результати розгляду документів, доданих до заяви: оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу, рішенням №155350025253 ГУПФ України у Київській області відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 26 Закону №1058-ІV.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України у Київській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копію паспорта серії НОМЕР_2 .

16 жовтня 2025 року позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії.

23 жовтня 2025 року ГУПФ України у Київській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення №155350025253 "Про відмову у призначення пенсії".

Згідно даного рішення страховий стаж ОСОБА_1 складає 29 років 8 місяців 11 днів.

Необхідний страховий стаж, визначений ч.1 ст. 26 Закону №1058-ІV становить 32 роки.

У рішенні вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період догляду за дитиною до 3-х річного віку, оскільки в свідоцтві про народження дитини відсутня відмітка про отримання паспорта;

- період роботи за записами трудової книжки від 18 вересня 1982 року НОМЕР_1 з 02 січня 2003 року по 01 вересня 2010 року, оскільки виправлено дату зарахування та дату наказу про зарахування та не завірено належним чином. Даний період зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка ОК-5). Для зарахування до страхового стажу періоду догляду за дітьми до 3-х річного віку необхідно надати паспорт дитини.

Вважаючи рішення ГУПФ у Київській області від 23 жовтня 2025 року №155350025253 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірний період як підстава для не зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУПФ України у Київській області протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02 січня 2003 року по 01 вересня 2010 року, тому необхідно визнати протиправним та скасувати рішення від 23 жовтня 2025 року №155350025253 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19, ст.46, п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – не менше 31 року.

Позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком досяг 60 років. Таким чином, для призначення пенсії позивачу необхідно мати 31 рік страхового стажу. Саме відсутність 31 року страхового стажу стала підставою для відмови у призначенні пенсії.

Відповідно ч.2 ст. 24 Закону №1058-VI, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Відповідно п.п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З урахуванням вищенаведених правових норм, колегія суддів вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці немає необхідних записів або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваним рішенням ГУПФ України в Донецькій області від 14 квітня 2025 року №143050006018, позивачу не зараховано до страхового стажу не зараховано, зокрема, періоди роботи за записами трудової книжки від 18 вересня 1982 серії НОМЕР_1 з 02 січня 2003 року по 01 вересня 2010 року, оскільки виправлено дату зарахування та дату наказу про зарахування та не завірено належним чином.

З дослідженого рішення про відмову в призначенні пенсії від 23 жовтня 2025 року №155350025253 вбачається, що позивач звернулася з заявою про призначення пенсії за віком 16 жовтня 2025 року у віці 60 років. Страховий стаж становить 29 років 8 місяців 11 днів.

Позивачу до страхового стажу не зараховано, зокрема, періоди роботи за записами трудової книжки від 18 вересня 1982 серії НОМЕР_1 з 02 січня 2003 року по 01 вересня 2010 року, оскільки виправлено дату зарахування та дату наказу про зарахування та не завірено належним чином.

Так, з дослідженої судом трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 від 18 вересня 1982 року судом встановлено, що позивач в період: з 02 січня 2003 року по 01 вересня 2010 року працювала у ТОВ "Видавничий дім "Порто-Франко".

Колегія суддів зазначає, що на момент заповнення трудової книжки позивача вперше, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162 (далі – Інструкція №162 ).

Відповідно п.2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 №58 (далі – Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З урахуванням вищенаведених правових норм, колегія суддів вказує, що обов`язок щодо заповнення трудової книжки та внесення достовірних даних покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копією трудової книжки серії книжкою трудової книжки позивача серії № НОМЕР_3 від 18 вересня 1982 року, зокрема з запису №21 вбачається, що позивач 02 січня 2003 року прийнята на роботу по договору на посаду коректора відповідно до наказу №293. Згідно запису №22 трудової книжки позивача серії №6475220 від 18 вересня 1982 р. вбачається, що позивач 01 вересня 2010 року звільнена за власним бажанням на підставі наказу №293. Дані ОК 5 підтверджують те, що у ТОВ "Видавничий дім "Порто-Франко" позивач працювала саме з 2003 року.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що до ТОВ "Видавничий дім "Порто-Франко" представником позивача було надіслано адвокатський запит від 05 листопада 2025 року №937/11-25 щодо надання довідки про трудовий стаж за період роботи з 02 січня 2003 року по 01 вересня 2010 року (записи у трудовій книжці 21-22), на посаді "Коректора" у ТОВ ""Видавничий дім "Порто-Франко" для нарахування пенсії, а також було направлено адвокатський запит від 18 грудня 2025 №987/12-25 до Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради та Державного архіву Одеської області.

Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу, що відповідних документів позивачем так і не було отримано з підстав їх відсутності.

Таким чином, колегія суддів констатує, що позивачем вжито усіх можливих заходів для зібрання доказів на підтвердження наявності у неї права на зарахування до страхового стажу періоду її роботи з 02 січня 2003 року по 01 вересня 2010 року, що також вірно зазначено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вказані записи трудової книжки позивача відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач, а також завірені печатками.

Натомість, згідно з приписами Інструкцій №162 та №58 трудова книжка заповнюється відповідальним працівником підприємства, а не особисто робітником (у цьому випадку позивачем), записи завіряються або такою особою, або керівником та скріплюються печаткою.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство роботодавець.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні періоду роботи з 01 липня 1996 року по 01 січня 1998 року до її загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем з певними недоліками, відсутня.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.

Колегія суддів зазначає, що окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки, а також ведення іншої первинної документації (як-от, неповне зазначення відомостей про особу, перекручення даних про особу чи неправильне написання відомостей про особу) не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відтак, на переконання суду, виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у зазначенні відомостей про особу, що не відповідає паспортним даним, при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно із ч.1 ст. 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Відповідно до Порядку №22-1 органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.

Порядком №22-1 установлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Такий підхід узгоджується з ч.1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.

За таких обставин рішення ГУПФ у Київській області від 23 жовтня 2025 року №155350025253, щодо відмови у призначенні пенсії є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тому є протиправним та підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.