Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №400/10495/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10495/25

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 червня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2025р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 7.08.2025р.:

- за №729749-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік у сумі 943,67грн;

- за №729748-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2021 рік у сумі 1887,74грн;

- за №729747-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік у сумі 4939,44грн;

- за №729746-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2023 рік у сумі 5680,36 грн;

- за №729745-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2024 рік у сумі 2985,03 грн;

- за №729742-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2025 рік у сумі 3343,23 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу відповідача (форма «Ф») від 18.12.2025р. за №0026447-1305-1429 про погашення податкового боргу у сумі 19 779,07грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1га для індивідуального дачного будівництва (землі рекреаційного призначення) в с.Коблево Миколаївського району Миколаївської області з кадастровим номером 48209822200:12:040:0075. Контролюючий орган прийняв оскаржувані ППР, якими визначено йому податкові зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2020-2025 роки.

Позивача вважає, що оскаржувані ППР є протиправними, оскільки:

- вони складені за неналежною формою;

- у ППР від 7.08.2025р. №729749-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік, відсутні дані колонок 5, 8-10;

- у детальному розрахунку ППР від 7.08.2025р. №729748-2407-1423-UA48060090000097375 розмір ставки земельного податку вказано 5%, хоча згідно з рішенням Коблівської сільської ради від 26.06.2020р. №28 вона складає 2% від нормативної грошової оцінки (далі – НГО);

- у детальному розрахунку ППР від 7.08.2025р. №729747-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729746-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729745-2407-1423-UA48060090000097375 і від 7.08.2025р. №729742-2407-1423-UA48060090000097375 вказано НГО відповідно в розмірах 2 469 720грн., 2 840 178грн., 2 985 027,08грн. і 3 343 230,33грн., що не підтверджується даними Державного земельного кадастру, з урахуванням того, що станом на 8.09.2025р. НГО становить 169 840,25грн.

При цьому, позивач вказав на те, що він має пільги зі сплати земельного податку відповідно до рішень Коблівської сільської ради як пенсіонер.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 червня 2026р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною і скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Миколаївській області (форма «Ф») від 18.12.2025р. №0026447-1305-1429.

Відмовлено у задоволені позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Миколаївській області (форма «Ф») від 7.08.2025р. №729742-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729745-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729746-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729747-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729748-2407-1423-UA48060090000097375 і від 7.08.2025р. №729749-2407-1423-UA48060090000097375.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48грн. і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 988,95грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржувані ППР дів на підставі та в межах законодавства України, оскільки у позивача відсутнє право на пільги зі сплати земельного податку щодо земельної ділянки, наданої для індивідуального дачного будівництва, оскільки він не є пенсіонером, який отримує пенсію за віком, а тому оскаржувані ППР не підлягають скасуванню.

Що стосувалось вимог щодо визнання протиправним та скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Миколаївській області (форма «Ф») від 18.12.2025р. №0026447-1305-1429, то суд першої інстанції вважав, що в цій частині вимоги підлягають задоволенню, оскільки визначенні у ППР від 7.08.2025р. №729749-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729748-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729747-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729746-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729745-2407-1423-UA48060090000097375 і від 7.08.2025р. №729742-2407-1423-UA48060090000097375 грошові зобов`язання є неузгодженими.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що з 2.08.2017р. ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років, що підтверджується його пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 2.08.2017р.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.02.2019р. № НВ-4805908442019 позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:040:0075 площею 0,1га; місце розташування: с.Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, категорія земель: землі рекреаційного призначення; цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва; вид використання: Е.07.03.

Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становила:

- 169 840,25грн. відповідно до Витягу № НВ-4800963702025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- 183 425,48грн. відповідно до Витягу №НВ-4800362752026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідач прийняв ППР щодо визначення позивачу грошових зобов`язань із земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 19 779,07грн. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:040:0075, а саме ППР від 7.08.2025р.:

- за №729749-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік у сумі 943,67грн;

- за №729748-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2021 рік у сумі 1887,74грн;

- за №729747-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік у сумі 4939,44грн.;

- за №729746-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2023 рік у сумі 5680,36грн.;

- за №729745-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2024 рік у сумі 2985,03грн.;

- за №729742-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2025 рік у сумі 3343,23грн.

Не погодившись із вказаними ППР, 29.09.2025р. позивач звернувся в суд із позовом до суду.

В подальшому, 18.12.2025р. податковий орган виставив позивачу податкову вимогу за №0026447-1305-1429 (форма «Ф») на суму земельного податку з фізичних осіб 19 779,07грн.

На підставі вказаного позивач звернувся із клопотанням до суду першої інстанції про зміну предмету позову та просив вищезазначені ППР і податкову вимогу визнати протиправними та скасувати їх.

Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваних рішень податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їхню протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Положеннями пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Приписами пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 визначено, що податкове зобов`язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Положеннями пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

У відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг – сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст.206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За правилами пп.14.1.147 п.14.1 ст.4 ПК України, плата за землю – обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп.14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України, земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з пп.281.1.3 п.281.1 ст.281 ПК України від сплати податку звільняються пенсіонери (за віком).

Положеннями ч.1 ст.9 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Приписами п. “а” ст.2 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Згідно із абз.1 ч.1 ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017р.

Положеннями пп.281.2 ст.281 ПК України встановлено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

- для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;

- для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;

- для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.

Відповідно до ч.1 ст.51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. Майданчики для занять спортом на відкритому повітрі, об`єкти фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості, можуть бути розміщені на земельних ділянках усіх категорій земель.

Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що від сплати земельного податку за земельну ділянку площею не більше 0,10га, надану для індивідуального дачного будівництва, і які відносяться до земель рекреаційного призначення, звільняються лише ті пенсіонери, які отримують пенсію за віком.

Як вбачається із матеріалів справи, що відповідно до додатку 2 до рішень Коблівської сільської ради Миколаївської області від 25.06.2019р. №6, від 26.06.2020р. №28, від 5.07.2021р. №13, від 13.07.2022р. №3, від 14.07.2023р. №12 і від 19.06.2024р. №14 від сплати земельного податку звільняються відповідно у 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 і 2025 роках інваліди першої і другої групи, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема за земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва площею не більше як 0,10 гектара.

Отже, як податковим законодавством, так і рішеннями Коблівської сільської ради Миколаївської області не передбачено пільг для пенсіонерів за вислугою років щодо сплати земельного податку, зокрема за земельною ділянкою, наданою для індивідуального дачного будівництва, що відноситься до земель рекреаційного призначення. Пільги зі сплати цього податку встановлено лише для пенсіонерів, які отримують пенсію за віком.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:040:0075 площею 0,10 га; місце розташування: с.Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, категорія земель: землі рекреаційного призначення; цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва; вид використання: Е.07.03, що підтверджуються Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.02.2019р. №НВ-4805908442019.

23.12.2017р. позивач подав заяву до контролюючого органу про надання йому пільг із земельного податку з кадастровим номером 4820982200:12:040:0075, до якої додав копію пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого Пенсійний фондом України - 2.08.2017р.

Відповідно до наданого посвідчення, позивач отримує пенсію за вислугу років та 60 років йому виповнилось лише - 7.08.2024р.

Доказів про призначення йому пенсії за віком він не надав ні контролюючому органу, ні до суду.

Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що у позивача відсутнє право на пільги зі сплати земельного податку щодо земельної ділянки, наданої для індивідуального дачного будівництва, оскільки він не є пенсіонером, який отримує пенсію за віком.

Отже, судова колегія вважає, що позивач зобов`язаний був сплачувати земельний податок у 2021-2025 роках за земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:040:0075.

Приписами абз.1 п.286.5 ст.286 ПК України визначено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Положеннями п.286.1 ст.286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Отже, розрахунок сум плати за землю здійснюється контролюючим органом на підставі встановлених п.286.1 ст.286 ПК даних, який направляє такий розрахунок разом із ППР про сплату суми податку платнику податку.

У відповідності до абз.1 пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Положеннями пп.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п.102.1 ст.102 цього Кодексу.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, обчислення розміру земельного податку одночасно за декілька звітних періодів в одному календарному році, відповідає строкам, встановленим п.102.1 ст.102 ПК України, а тому вказане виключає протиправність дій з боку контролюючого органу в цій частині.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 6.11.2025р. у справі №420/20746/24.

У постановах від 18.122024р. у справі №320/15639/23 і від 11.09.2025р. у справі №160/23946/23 Верховний Суд виснував, що перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зупинявся:

- з 18.03.2020р. по 17.03.2022р. відповідно до п.52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків;

- з 7.03.2022р. по 24.11.2022р. відповідно до пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків;

- з 17.03.2022р. по 1.08.2023р. відповідно до п.102.9 ст.102 ПК України, водночас у період з 17.03.2022р. по 27.05.2022р. норма діяла без виключень, а з 27.05.2022р. по 1.08.2023р. з виключеннями щодо випадків, передбачених ПК України.

Як наслідок, контролюючий орган мав повноваження складати та надсилати (вручати) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум земельного податку за 2020-2025 звітні роки у 2025 році.

Положеннями п.286.1 ст.286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Приписами ст.289 ПК України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І – індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Як вбачається із матеріалів справи, що відповідно до додатками 1 до рішень Коблівської сільської ради Миколаївської області від 25.06.2019р. №6, від 26.06.2020р. №28, від 5.07.2021р. №13, від 13.07.2022р. №3, від 14.07.2023р. №12 і від 19.06.2024р. №14 ставка земельного податку для земельних ділянок, наданих для індивідуального дачного будівництва, і нормативну грошову оцінку яких проведено, становив відповідно:

- у 2020 році – 1%;

- у 2021-2023 роках – 2%;

- у 2024 і 2025 роках – 1%.

Рішенням Коблівської сільської ради від 25.10.2012р. №19 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель с. Коблеве» затверджено технічну документації з нормативної грошової оцінки земель села Коблеве Миколаївської області та введено її в дію з 25.10.2012р.

Рішенням Коблівської сільської ради від 12.05.2021р. №23 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель с. Коблеве» затверджено технічну документації з нормативної грошової оцінки земель села Коблеве Миколаївської області та введено її в дію з 1.01.2022р.

В матеріалах справи наявні розрахунки сум земельного податку, визначеного позивачу за оскаржуваними ППР.

Дослідивши матеріали справи, зокрема вказані розрахунки, то судова колегія не вбачає помилок при їх проведенні. При цьому, зазначені розрахунки здійсненні з врахуванням рішень Коблівської сільської ради Миколаївської області від 25.06.2019р. №6, від 26.06.2020р. №28, від 5.07.2021р. №13, від 13.07.2022р. №3, від 14.07.2023р. №12 і від 19.06.2024р. №14, від 25.10.2012р. №19 і від 12.05.2021р. №23, а також коефіцієнтів індексації НГО.

Що стосується посилань позивача на те, що в ППР від 7.08.2025р. №729749-2407-1423-UA48060090000097375, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік, відсутні дані колонок 5, 8-10, а в детальному розрахунку ППР від 7.08.2025р. №729748-2407-1423-UA48060090000097375 розмір ставки земельного податку вказано 5 %, хоча згідно з рішенням Коблівської сільської ради від 26.06.2020р. №28 вона складає 2 % від НГО, то судова колегія вважає зазначені посилання необґрунтованими, оскільки саме розмір податкового зобов`язання із земельного податку за 2020 і 2021 роки у них визначено вірно, а тому відсутні підстави для визнання протиправними ППР від 7.08.2025р. №729748-2407-1423-UA48060090000097375 і від 07.08.2025 № 729749-2407-1423-UA48060090000097375 лише на підставі встановлених вищенаведених їх невідповідностей.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що в даному випадку податковий орган приймаючи оскаржувані ППР від 7.08.2025р. №729749-2407-1423-UA48060090000097375, від 07.08.2025р. №729748-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729747-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729746-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729745-2407-1423-UA48060090000097375 і від 7.08.2025р. №729742-2407-1423-UA48060090000097375 діяв правомірно, в межах та на підстав чинних норм податкового законодавства.

Що стосується прийняття оскаржуваної податкової вимоги (форма «Ф») від 18.12.2025р. №0026447-1305-1429 про погашення податкового боргу у сумі 19 779,07грн., то судова колегія зазначає наступне.

Так, положеннями пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Приписами п.54.3 ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

За правилами п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже, підставою для надсилання податкової вимоги є наявність у платника податку податкового боргу.

У постанові від 21.04.2026р. у справі №160/28799/25 Верховний Суд зазначив, що аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити.

Як вбачається із матеріалів справи, що позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із даним позовом 29.09.2025р., а оскаржувана податкова вимог (форма «Ф») №0026447-1305-1429 про погашення податкового боргу у сумі 19 779,07грн. - 18.12.2025р., тобто вже після того, як позивач звернувся в суд із даним позовом.

На підставі вказаного, судова колегія вважає, що визначенні у ППР від 7.08.2025р. №729749-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729748-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729747-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729746-2407-1423-UA48060090000097375, від 7.08.2025р. №729745-2407-1423-UA48060090000097375 і від 7.08.2025р. №729742-2407-1423-UA48060090000097375 грошові зобов`язання є неузгодженими.

Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із судом першої інстанції про те, що оскаржувана вимога виставлена з порушенням положення п.59.1 ст.59 ПК України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 червня 2026р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук