Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №400/10869/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10869/25

Суддя першої інстанції: Дерев`янко Л.Л.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Миколаїв

Повний текст судового рішення складений: 23.02.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

07.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії щодо відмови йому в задоволенні заяви від 08.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов`язання надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (здійснення догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи), однак отримав відмову у її задоволенні з підстав ненадання підтвердження щодо неможливості здійснення догляду за матір`ю його рідними сестрами.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у задоволенні позову відмовлено, виходячи з того, що позивачем не надано до ІНФОРМАЦІЯ_2 доказів існування обставин, що дають право на відстрочку від призову на підставі п.13 ч.1 ст.23 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Такі висновки мотивовані тим, що у позивача є дві рідні сестри, які, відповідно до норм СК України, зобов`язані утримувати свою матір, при цьому відсутні докази того, що вони не мають такої можливості, оскільки є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом, відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, як і в позові, наголошує, що має право на відстрочку від призову на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за матір`ю – особою з інвалідністю ІІ групи. Стосовно неможливості здійснення догляду за матір`ю його рідними сестрами, позивач зазначає, що одна з них є особою з інвалідністю ІІ групи; інша сестра самостійно виховує малолітню дитину після загибелі чоловіка військовослужбовця; третя сестра є матір`ю трьох дітей та має статус багатодітної сім`ї. При цьому, скаржник заважує, що закон не містить вимоги щодо обов`язкового доведення факту здійснення постійного догляду або подання спеціальних документів, які б підтверджували неможливість такого догляду іншими родичами, зокрема додаток 5 до Постанови КМУ 560 від 16.05.2024, не передбачає подачу заявником документів про неможливість догляду сестрами за матір`ю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є військовозобов`язаною особою та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ; з 04.12.2024 перебуває у розшуку ТЦК та СП з підстав порушення військового обліку - не прибуття за повісткою до ТЦК та СП. /а.с.11/

09.08.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву з додатками, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». /а.с.28/

До вказаної заяви було додано наступні копії документів: паспорт ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; паспорта ОСОБА_2 (мати); довідка до акта МСЕК серія 12 ААВ №648151 від 13.12.2022 щодо ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 (сестра) від 18.09.1989, свідоцтва про шлюб від 18.09.2021, паспорт ОСОБА_3 , довідка до акта МСЕК серія 12ААВ №450642 від 08.08.2022 ОСОБА_3 ; свідоцтва про народження ОСОБА_4 (сестра) від 14.05.2013, свідоцтво про шлюб від 04.10.2022, свідоцтво про смерть (її чоловіка) від 15.02.2023, свідоцтво про народження (її дитини) від 15.06.2023, посвідчення члена родини, загиблого військовослужбовця від 19.09.2024; свідоцтво про народження ОСОБА_5 (сестра), рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18.08.2017 про розірвання шлюбу, свідоцтво про шлюб від 07.03.2019, посвідчення багатодітної родини від 13.03.2025, свідоцтва про народження (її дітей) від 17.04.2019, 25.07.2023, 05.05.2025; повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.05.2025.

За результатами розгляду заяви, 27.08.2025 Комісія з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалила рішення, оформлене протоколом №66, яким відмовила позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з тих підстав, що додані до заяви документи не підтверджують право на відстрочку. Відповідно до повідомлення відповідача №4416 від 27.08.2025 причиною відмови є: недотримання вимог додатку №5 до Постанови №560; надати підтвердження щодо неможливості здійснення догляду сестрами військовозобов`язаного. /а.с.32з.б./

Позивач, вважаючи протиправною відмову щодо надання йому відстрочки на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», звернувся до суду з позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по цей час.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон України №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Так, ст.1 Закону України №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону України №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема п.13 ч.1 вказаної статті передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Механізм проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також порядок оформлення відстрочки від такого призову визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (надалі - Порядок №560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Відповідно до додатку 5 до Порядку №560 які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю, до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації додають документи:

для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі

З матеріалів справи вбачається що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зав`язку з наявністю у його матері ОСОБА_2 інвалідності II групи та необхідністю здійснення за нею догляду.

За результатом розгляду вказаної заяви, комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалила рішення від 27.08.2025 №66, яким у наданні відстрочки відмовлено з підстав недотримання вимог додатку 5 до Порядку №560, а саме через не надання підтвердження щодо неможливості здійснення догляду за матір`ю сестрами військовослужбовця.

При вирішенні справи, суд першої інстанції вважав таку відмову правомірною, вказавши про те, що у позивача є рідні сестри, які, згідно СК України, зобов`язані утримувати матір, при цьому доказів щодо їх звільнення від такого обов`язку не надано ні до ТЦК, ні до суду.

Тобто, спірним питанням у даній справі є встановлення обставин щодо наявності/відсутності у позивача правових підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України №3543-XII (у зв`язку з наявністю матері - особи з інвалідністю ІІ групи) за умови наявності у його матері інших повнолітніх невійськовозобов`язаних дітей, які зобов`язані її утримувати у відповідності до чинного законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність у військовозобов`язаного одного з батьків з інвалідністю I чи II групи не є безумовною та достатньою підставою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Виникнення такого права законодавець пов`язав із сукупністю визначених законом обставин, однією з яких є відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати відповідного батька чи матір.

При цьому, законодавцем безпосередньо визначено обставини, за наявності яких інша невійськовозобов`язана особа, на яку покладено обов`язок щодо утримання особи з інвалідністю, не перешкоджає виникненню у військовозобов`язаного права на відстрочку, а саме: якщо така особа сама є особою з інвалідністю, потребує постійного догляду, перебуває під арештом (крім домашнього арешту) або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Отже, для застосування п.13 ч.1 ст.23 Закону України №3543-XII правове значення має не лише факт наявності батька або матері з інвалідністю I чи II групи, а й наявність або відсутність інших невійськовозобов`язаних осіб, які, відповідно до закону, зобов`язані їх утримувати, та встановлення щодо таких осіб передбачених цією нормою винятків.

Позивачем не заперечується, що у його матері є ще три доньки, які не є військовозобов`язаними: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 .

За доводами позивача ОСОБА_6 не може здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_2 , оскільки є матір`ю трьох дітей та має статус багатодітної сім`ї; ОСОБА_3 - є особою з інвалідністю ІІ групи; ОСОБА_7 - самостійно виховує малолітню дитину після загибелі чоловіка військовослужбовця.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що відповідно до приписів ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Приписами ст.204 СК України визначено підстави звільнення дочки, сина від обов`язку утримувати матір, батька, зокрема передбачено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Дочка, син звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

Матеріали справи не містять доказів того, що рідні сестри позивача (дочки ОСОБА_2 ), а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у встановленому законом порядку були звільнені від обов`язку утримувати свою матір.

Окрім того, позивачем не було надано ні відповідачу, ні до суду доказів про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом, відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, що відповідно до приписів п.13 ч.1 ст.23 Закону України №3543-XII має враховуватися при прийнятті рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, про що також вірно зауважено судом першої інстанції.

З урахуванням зазначеного, у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для надання позивачу відстрочки від призову на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки ним не підтверджено документально, згідно додатку №5 до Порядку №560, неможливість його сестрами утримувати матір ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв