Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №420/28833/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28833/25

Категорія: 112030500 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:22.04.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної установи "Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (далі – ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України"), Головного управління Пенсійного фонду (далі – ГУПФ) України в Одеській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи (далі – ЦОФСО) ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 21 січня 2025 року, номер рішення 3905, яким скасовано рішення (акт огляду) Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" №30 к-с від 04 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 ;

- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Одеській області від 29 квітня 2025 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , яким змінено період встановлення ОСОБА_1 інвалідності з "01.04.2024 по 28.06.2026" на "01.02.2024 по 04.02.2024";

- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Одеській області про прийняття суми переплати пенсії на облік від 05 травня 2025 року №1763;

- визнання протиправними дій ГУПФ України в Одеській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01 квітня 2025 року;

- зобов`язання ГУПФ України в Одеській області поновити ОСОБА_1 з 01 квітня 2025 року виплату пенсії по інвалідності ІІ (другої) групи, встановленої ОСОБА_1 строком до 01 березня 2026 року актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 04 березня 2024 року №30 к-с, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №884955, випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №884955, виданою Комунальною установою "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" Одеської обласної державної адміністрації, та нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ІІ (другої) групи з 01 квітня 2025 року з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що 27 березня 2025 року у конверті із поштовим відправленням №4900900060586 вона отримала витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №3905 від 21 січня 2025 року (далі – рішення ЦОФСО №3905 від 21 січня 2025 року), яким скасовано акт огляду МСЕК №30 к-с від 04 березня 2024 року.

24 травня 2025 року у поштовому відправленні №6770100208867 ОСОБА_1 отримала лист ГУПФ України в Одеській області №1500-0404-8/88300 із повідомленням про те, що їй скасовано інвалідність з 05 лютого 2024 року, у зв`язку із чим в неї виникла переплата пенсії в сумі 78 354, 80 грн. за період з 05 лютого 2024 року по 31 березня 2025 року.

ОСОБА_1 вважає рішення ЦОФСО №3905 від 21 січня 2025 року, рішення ГУПФ України в Одеській області про перерахунок пенсії, дії щодо припинення виплати пенсії протиправними.

Позивач вказувала, що всупереч ст. 19 Конституції України рішення ЦОФСО №3905 від 21 січня 2025 року про скасування інвалідності ОСОБА_1 прийнято із порушенням встановленого порядку проведення повторного оцінювання особи та за відсутності встановленої чинним законодавством підстави для проведення такого оцінювання взагалі.

Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 21 січня 2025 року №3905, на думку позивача, не відповідає загальним вимогам, що висуваються до актів індивідуальної дії, не містить переконливих, зрозумілих, чітких мотивів прийняття такого рішення, причому як фактичних, так і юридичних.

Загальні фрази, використані в якості обґрунтування прийнятого рішення ЦОФСО №3905 від 21 січня 2025 року не дають можливості зрозуміти мотиви та підстави для прийняття такого рішення, що свідчить про його невідповідність загальним вимогам, що висуваються до актів індивідуальної дії.

Також, з аналізу наявних в пенсійній справі документів у підтвердженій послідовності їх надходження/винесення вбачається, що позовні вимоги до ГУПФ України в Одеській області є не просто взаємозв`язаними або навіть похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ЦОФСО від 21 січня 2025 року №3905, на яке ГУПФ України в Одеській області посилається як на підставу винесення рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 29 квітня 2025 року, рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 05 травня 2025 року №1763, а мають цілком самостійні правові підстави, незалежні від такої вимоги.

ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" позов не визнало, вказуючи, що враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі – Постанова №1338), Державним Бюро Розслідувань (далі – ДБР) було надіслано до ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України", на який з 01 січня 2025 року покладено права та обов`язки ЦОФСО, постанову слідчого ДБР, прийняту в рамках кримінального провадження №62024000000000923 від 21 жовтня 2024 року.

Враховуючи вказані вище обставини, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО законно та в межах повноважень визначених чинним законодавством був проведений ретельний аналіз документів медико-експертної справи позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення їй у 2024 році ІІ групи інвалідності, загальне захворювання, на 2 роки, а також, експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування рішення МСЕК щодо визнання позивача особою з інвалідністю.

Посилання позивача про порушення процедури перевірки та визначення проведення повторного оцінювання особи (повного медичного обстеження) як обов`язкової передумови прийняття рішення ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК є помилковими та суперечать пп.2 п.8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, абз.11, 12, 13 п.51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою №1338.

Отже, не повідомлення особи про необхідність повторного оцінювання та розгляд питання без її участі, не може розцінюватися судами як порушення прав особи під час перевірки, оскільки проведення безпосереднього огляду особи передбачається лише у разі прийняття рішення про проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи.

Представником позивача була подана до суду відповідь на відзив, в якій стверджується про те, що у п.1 відзиву на позовну заяву відповідач вказує, що "Державним Бюро Розслідувань було надіслано до ДУ "УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ", на який з 01 січня 2025 року покладено права та обов`язки ЦОФСО, постанову слідчого ДБР, прийняту в рамках кримінального провадження №62024000000000923 від 21 жовтня 2024 року." Слід звернути увагу на те, що в даній частині відзиву умисно опущено дату постанови, на яку посилається відповідач.

Так, до відзиву надано лист старшого слідчого Головного слідчого управління полковника ДБР вих. №3187-25/10-2-02-02-1348/25 від 31 січня 2025 року, вх. №811/02-19 від 05 лютого 2025 року, згідно якого "на лист Міністерства охорони здоров`я України №25/3016/2-25 від 24.01.2025 для організації проведення перевірок обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями направляємо постанову слідчого від 31.01.2025 для організації виконання."

Згідно з постановою про залучення спеціалістів від 31 січня 2025 року, виданою старшим слідчим Головного слідчого управління ДБР, полковник ДБР Чернобаєвим Станіславом Ігоровичем, головним слідчим управлінням ДБР здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21 жовтня 2024 року, в рамках якого вищевказаною постановою вирішено залучити у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21 жовтня 2024 року в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України", перед якими поставлено питання: "Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення груп інвалідності наступним особам: … 936. ОСОБА_1 , 02.11.1976 р."

Зазначене, зокрема, дати листа і постанови слідчого ДБР (31 січня 2025 року) та дата отримання такого листа відповідачем (05 лютого 2025 року) мають значення для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, підтверджуючи безпідставність проведення перевірки відносно позивача ОСОБА_1 у період з 16 січня 2025 року по 21 січня 2025 року згідно з рішенням №3905 від 21 січня 2025 року. Тобто, постанова слідчого ДБР від 31 січня 2025 року, на яку посилається відповідач, ніяк не може бути обґрунтуванням підстав проведення перевірки відносно позивача, завершеної 21 січня 2025 року.

В долученій до відзиву на позовну заяву копії рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії від 21 січня 2025 року номер рішення 3905:

- в п.6.1. "підстава для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці" - будь-які відомості відсутні;

- в п.6.2. "реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці" вказано: "Обл.МСЕК №1".

У витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної команди від 21 січня 2025 року №3905, направлено до позивача за підписом особи, яка сформувала витяг з рішення – ОСОБА_2 , та долученого до позовної заяви в п.6.1. "підстава для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці" вказано "спецконтингент".

З викладеного вбачається, що у витягу з рішення з`явились відомості, відсутні у повному тексті рішення, наданому відповідачем разом із відзивом на позовну заяву.

ГУПФ України в Одеській області позов не визнало, вказуючи, що вимога, заявлена до органу Пенсійного фонду є похідною від вимог, заявлених у позовній заяви, про визнання протиправним та скасування рішення про невстановлення групи інвалідності та відсутність підстав визнання позивача особою з інвалідністю та визнання дійсним і таким, що має юридичну силу рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Міністерства охорони здоров`я України від 04 березня 2024 року про встановлення другої групи інвалідності по 01 березня 2026 року.

Наразі, на думку пенсійного органу, позивач не є особою з інвалідністю та не отримує пенсію по інвалідності, тому ГУПФ України в Одеській області не вчинено щодо цього дій або бездіяльності, що можуть бути оскаржені у суді.

Позивач по справі мала встановлену групу інвалідності, яка давала право на пенсійне забезпечення, після рішення експертної команди про скасування інвалідності вона втратила таке право відповідно до чинного законодавства, зокрема до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Оскільки на даний момент рішення ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" щодо невстановлення позивачу інвалідності є чинним, ГУПФ України в Одеській області позбавлене можливості прийняти інше рішення, крім як припинити виплату пенсії.

Враховуючи наведене вище, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №171129, виданою Обласною медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата огляду інваліда – 20 квітня 2021 року, огляд – первинний, група інвалідності – Друга, причина інвалідності – Загальне захворювання, інвалідність встановлена до 04 травня 2022 року, дата чергового переогляду – 20 квітня 2022 року, діагноз МСЕК – "Гіпертонічна хвороба ІІ ст. з прогресуючим (не зрозуміло) перебіг з … (почерк нерозбірливий)", підстава – акт огляду МСЕК №100к-с від 20 квітня 2021 року (отримана ГУПФ України в Одеській області за вх. №5536/15 від 27 квітня 2021 року).

Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12ААВ №324873, виданою Обласною медико-соціальною експертною комісією №1, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата огляду інваліда – 28 березня 2022 року, огляд – повторний, причина інвалідності – Загальне захворювання, інвалідність встановлена до 01 квітня 2024 року, дата чергового переогляду – 28 березня 2024 року, діагноз МСЕК – "Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ст. АГ, р.4 кризовий перебіг з част. Неускладн. Та ускладненими носовою кровотечею і стенокардичним с-мом. Гіперт.серце ІІ ст. ІХС стенокардія напруги ІІ ФК. Диф.кардіосклероз СН ІІ А ІІ ФК (не розбірливо).", підстава – акт огляду МСЕК №99-кс від 28 березня 2022 року (отримана ГУПФ України в Одеській області за вх.№4019/15 від 05 квітня 2022 року).

Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ №884955, виданої Обласною медико-соціальною експертною комісією №1, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата огляду інваліда – 05 лютого 2024 року, огляд – Повторний, група інвалідності – Друга, причина інвалідності – Загальне захворювання, інвалідність встановлена до 01 березня 2026 року, дата чергового переогляду – 05 лютого 2026 року, діагноз МСЕК – Гіпертонічна хвороба ІІ ст.”, підстава – акт огляду МСЕК №90 к-с від 04 березня 2024 року (отримана ГУ ПФУ в Одеській області за вх. №6339/15 від 26 березня 2024 року).

21 січня 2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного аналізу медико–експертної справи позивача було встановлено, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, на 2 роки, встановлена необґрунтовано. Ступені функціональних порушень та ступені обмеження життєдіяльності не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності.

Результати перевірки медико–експертної справи позивача були оформлені у вигляді Протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 21 січня 2025 року №3905, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 21 січня 2025 року №3905 та витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 21 січня 2025 року №3905.

Також судом встановлено наступне.

Рішенням №155950009997 від 17 травня 2021 року ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності, група інвалідності – Друга група, загальне захворювання, серія та номер МСЕК – 12ААВ №171129 від 20 квітня 2021 року, період встановлення інвалідності – з 20 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року.

Рішенням від 14 березня 2022 року було проведено перерахунок пенсії у зв`язку із індексацією заробітку.

Рішенням від 11 квітня 2022 року про перерахунок пенсії, прийнятим у зв`язку із продовженням інвалідності (без зміни групи), серія та номер МСЕК 12ААВ №524873 від 28 березня 2022 року, період встановлення інвалідності – з 14 березня 2022 року по 31 березня 2024 року, ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності з 01 травня 2022 року по 31 травня 2024 року.

Рішенням від 27 лютого 2023 року проведено перерахунок пенсії у зв`язку індексацією заробітку та призначено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності в новому розмірі з 01 березня 2023 року по 31 березня 2024 року.

Рішенням від 25 лютого 2024 року проведено перерахунок пенсії у зв`язку індексацією заробітку та призначено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності в новому розмірі з 01 березня 2024 року по 31 березня 2024 року.

Рішенням від 27 березня 2024 року проведено перерахунок пенсії, прийняте у зв`язку з продовженням інвалідності, група інвалідності – Друга група, Загальне захворювання, серія та номер МСЕК 12ААГ №884955, дата встановлення інвалідності – 05 лютого 2024 року, період встановлення інвалідності з 21 березня 2024 року по 28 лютого 2026 року, ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності з 01 квітня 2024 року по 28 лютого 2026 року.

Рішенням від 26 травня 2024 року про перерахунок пенсії із зазначенням виду перерахунку: "МП по стажу та ЗП, абз.1 ч. 4 ст. 42 ЗУ №1058 (масовий), призначено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 01.04.2024 року по 28.02.2026 року."

Рішенням від 25 лютого 2025 року про перерахунок пенсії, вид перерахунку – Індексація заробітку (масовий) ОСОБА_1 призначено пенсію в новому розмірі зі 01 березня 2025 року по 28 лютого 2026 року.

Рішенням від 29 квітня 2025 року про перерахунок пенсії, вид перерахунку – "У зв`язку з уточненням даним в ЕПС, 01.02.2024", особливості – "Невизнаний особою з інв. в пер-д дії карант./війск.стан – з 05.02.2024 по довічно, призначено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 01.02.2024 року по 04.02.2024 року."

Листом №1500-0404-8/88300 ГУПФ України в Одеській області повідомило ОСОБА_1 про те, що на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21 січня 2025 року їй було скасовано інвалідність з 05 лютого 2024 року, у зв`язку з чим в неї виникла переплата пенсії в сумі 78 354, 80 грн. за період з 05 лютого 2024 року по 31 березня 2025 року.

Згідно з рішенням про прийняття суми переплати пенсії на облік від 05 травня 2025 року №1763 за підписом заступника начальника відділу з питань відрахувань управління з питань виплат ГУПФ України в Одеській області, зареєстрованим в ГУПФ України в Одеській області 07 травня 2025 року, розглянувши пенсійну справу і особовий рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 ,, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 і одержувала пенсію по інвалідності в розмірі 5 960, 45 грн. на місяць, встановлено, що сума переплати 78 354, 80 грн. згідно з довідкою відділу опрацювання документації №2 управління з питань виплат ГУПФ України в Одеській області утворилася за період з 05 лютого 2024 року по 31 березня 2025 року. З зв`язку з тим, що згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21 лютого 2025 року скасовано інвалідність з 05 лютого 2024 року , утворилася сума переплати 78 354, 80 грн., яка прийнята на облік в травні 2025 року.

За вх.№0400-011101-9/80725 від 25 квітня 2025 року ГУПФ України в Одеській області отримало листа ГУПФ України в Дніпропетровській області про направлення за належністю акту та витягів з рішення експертних команд, в тому числі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України, вид. ЦОФСО 21 січня 2025 року №3905 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з п.4, яким група інвалідності не встановлена.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ЦОФСО ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України", ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання поновити виплату пенсії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з повсякденного функціонування особи ЦОФСО ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 21 січня 2025 року номер рішення 3905, яким скасовано рішення (акт огляду) Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" №30 к-с від 04 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що постанова слідчого від 31 січня 2025 року не могла об`єктивно стати підставою для виконання ЦОФСО перевірки щодо ОСОБА_1 21 січня 2025 року. Вказана постанова прийнята через 10 днів після прийняття відповідачем спірного рішення, а отримана лише 09 лютого 2025 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції самої державної установи.

Встановлене судом першої інстанції, на його думку, свідчить про відсутність підстав у ЦОФСО ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" для проведення перевірки обґрунтованості рішення, прийнятого медико-соціальною експертною комісією відносно ОСОБА_1 .

На думку суду першої інстанції перевірка обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності була здійснена заочно. Жодних доказів того, що спірне рішення приймалось на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, із проведенням необхідних досліджень або доказів того, що позивач від проходження повного медичного обстеження відмовився, тобто без проведення повного медичного обстеження позивача та проведення необхідних досліджень, не встановлено. Зазначене суперечить нормам Порядку №1338.

Суд першої інстанції зазначав, що позивач не була жодним чином повідомлена про необхідність прибуття до ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" для проведення обстеження і оцінки стану здоров`я та здійснення перевірки обґрунтованості рішень, чим була позбавлена права на участь у проведенні засідання та наданні медичних довідок.

В даному випадку, на думку суду першої інстанції, відповідачем не було дотримано положень Закону України "Про адміністративну процедуру" (далі – Закону України №2073-IX) та не повідомлено позивача про здійснення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, яким їй встановлено інвалідність, не забезпечено право позивача на участь в адміністративному провадженні.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення не відповідає вимогам ч.2 ст. 72 Закону України №2073-IX, оскільки не містить змісту документів та всіх відомостей, які були враховані під час розгляду справи, не має належних посилань на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу, а також не надано детальну правову оцінку всіх обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин. Зважаючи на вказане, суд першої інстанції постановив, що оскаржуване рішення ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" №3905 від 21 січня 2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог до ГУПФ України в Одеській області суд першої інстанції зазначав, що скасування акта індивідуальної дії (рішення суб`єкта владних повноважень) тягне за собою припинення його юридичної сили, а також усунення правових наслідків, які він створив, що передбачає відновлення порушених прав особи. Акт перестає існувати як юридичний факт, що регулює конкретні відносини і для відновлення попереднього становища не передбачено прийняття відповідного рішення судом.

В апеляційній скарзі ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також взагалі зроблено висновки, які не відповідають встановленим цим же рішенням обставинам.

Доводи апеляційної скарги:

- експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО законно та в межах повноважень визначених чинним законодавством був проведений ретельний аналіз документів медико-експертної справи позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення їй у 2024 році ІІ групи інвалідності, загальне захворювання, на 2 роки, а також, експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування рішення МСЕК щодо визнання позивача особою з інвалідністю;

- 21 січня 2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного аналізу медико-експертної справи позивача було встановлено, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, на 2 роки, встановлена необґрунтовано. Ступені функціональних порушень та ступені обмеження життєдіяльності не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності (згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1337 від 03 грудня 2009 року), тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством. Враховуючи вищезазначене, рішення про встановлення групи інвалідності позивачу було законно та обґрунтовано скасовано ЦОФСО 21 січня 2025 року;

- повторне оцінювання особи передбачається лише у разі прийняття рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, тобто якщо у експертної команди буде недостатньо тих медичних документів, що наявні в матеріалах медико-експертної справи або, якщо у експертної команди є сумніви щодо визначення групи інвалідності. При цьому, слід враховувати, що в даному випадку мова йде про перевірку обґрунтованості рішення, раніше прийнятого медико-соціальною експертною комісією, а не про оцінювання особи на предмет встановлення наявності захворювання, яке дає право на встановлення особі групи інвалідності;

- висновки суду першої інстанції про порушення процедури перевірки та визначення проведення повторного оцінювання особи (повного медичного обстеження) як обов`язкової передумови прийняття рішення ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК є помилковими та суперечать пп.2 п.8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, абз.11, 12, 13 п.51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою №1338;

- переважна більшість висновків адміністративних судів про відсутність законодавчо визначених підстав для проведення перевірки або про здійснення ЦОФСО перевірки до виникнення законодавчо визначених підстав, є необґрунтованими/помилковими та призводять до скасування законних рішень ЦОФСО;

- відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність та обґрунтованість оспорюваного позивачем рішення та дотримання процедури прийняття цього рішення, а також на протиправність рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Одеській області) в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, в тому числі через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- рішення про перерахунок пенсії від 29 квітня 2025 року не відповідає вимогам, що пред`являються до актів індивідуальної дії, не містить вказівки на конкретну норму права, на підставі якого воно прийнято, тобто не відповідає критеріям обґрунтованості, позивача не було повідомлено про прийняті рішення взагалі, лист ГУПФ України в Одеській області від 07 травня 2025 року не містить навіть згадування про факт прийняття такого рішення, не говорячи вже про роз`яснення конкретних юридичних підстав їх прийняття та порядку оскарження. Відповідно, таке рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню;

- Одеський окружний адміністративний суд в мотивувальній частині рішення від 22 квітня 2026 року, що оскаржується, як на підставу для відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення ГУПФ України в Одеській області №1763 від 05 травня 2025 року про прийняття суми переплати пенсії на облік за результатами розгляду пенсійної справи і особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 , зазначив, що "Єдиний державний реєстр судових рішень містить інформацію про наявність у провадженні Болградського районного суду Одеської області справи №497/1440/25 за позовом ГУ ПФУ в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії." Проте, наявність такої справи в провадженні іншого суду жодним чином не нівелює право позивача на оскарження рішення №1763 від 05 травня 2025 року, яке покладено в основу позовної заяви, що є предметом розгляду в рамках справи №497/1440/25, а навпаки свідчить про необхідність вирішення спору по суті та визнання такого рішення протиправним. Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2025 року провадження у справі №497/1440/25 зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі №420/28833/25;

- всупереч вимогам ч.1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в оскаржуваному рішенні від 05 травня 2025 року №1763 пенсійним органом не зазначено які зловживання з боку позивача, як пенсіонера або подання яких недостовірних даних страхувальником призвели до надміру виплати пенсії. Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги відсутність встановленого факту зловживання з боку позивача при призначенні пенсії, рішення ГУПФ України в Одеській області №1763 від 05 травня 2025 року "Про прийняття суми переплати пенсії на облік" є протиправним та підлягає скасуванню;

- належним способом відновлення порушеного права позивача внаслідок вчинення ГУПФ України в Одеській області дій з припинення виплати їй пенсії, винесення протиправного рішення про перерахунок пенсії, яким змінено період раніше призначеної пенсії тощо, є зобов`язання ГУПФ України поновити з 01 квітня 2025 року виплату пенсії по інвалідності ІІ (другої) групи, встановленої ОСОБА_1 строком до 28 лютого 2026 року актом огляду медико-соціальною експертної комісією від 04 березня 2024 року №30к-с, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №884955, випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №884955, вид. Комунальною установою "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" Одеської обласної державної адміністрації, та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ІІ (другої) групи з 01 квітня 2025 року з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів.

У відзиві ГУПФ України в Одеській області на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказується, що позивач не є особою з інвалідністю та не отримує пенсію по інвалідності, тому ГУПФ України в Одеській області не вчинено щодо цього дій або бездіяльності, що можуть бути оскаржені в суді. Оскільки на даний момент рішення ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" щодо не встановлення позивачу інвалідності є чинним, ГУПФ України в Одеській області позбавлене можливості прийняти інше рішення, крім як припинити виплату пенсії.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" та ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Стосовно доводів апеляційної скарги ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України".

Колегія суддів зазначає, що недотримання відповідачем ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" встановленого порядку прийняття оскаржуваного рішення та порушення процедури проведення перевірки обґрунтованості рішень стосовно позивача не узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 18 березня 2026 року по справі №360/660/25. Зокрема, в зазначеній постанові Верховний Суд вказував, що в умовах воєнного стану та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №225, пріоритетом є забезпечення національної безпеки та недопущення зловживань; відсутність доказів виклику особи на огляд не є самостійною підставою для визнання рішення протиправним, якщо матеріали справи містять об`єктивні медичні дані, що однозначно спростовують встановлений раніше статус особи з інвалідністю.

Щодо суті прийнятого відповідачем ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" рішення, колегія суддів звертає увагу, що вона не надає оцінку правильності встановлення медичного діагнозу, визначенню кодів чи перевірці клінічні висновки лікарів, оскільки такі питання належать до виключної компетенції медичних експертів.

Натомість предметом судового оскарження, зокрема іншого, є дотримання експертною командою встановленої правової процедури та з даного питання колегія суддів зазначає наступне.

01 січня 2025 року набули чинності положення постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", якою затверджено: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Абзацами 2 та 6 п.3 Постанови №1338 установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою №1338, переглядаються ЦОФСО з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно п.51 Порядку №1338 ЦОФСО проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі – робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується ЦОФСО.

Так, з вищевикладених норм Порядку №1338 вбачається, що експертна команда під час оцінки функціонування особи повинна дотримуватися імперативних вимог Порядку №1338 щодо повноти, об`єктивності та всебічності дослідження наявних медичних документів позивача.

Суд, оцінюючи оспорюванні рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18.

За ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України:

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, колегія суддів вважає необхідним для правильного вирішення даної справи застосувати правову позицію викладену Верховним Судом у постанові по справі №640/17797/20 від 21 жовтня 2021 року. Так, у зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що зміст спірного висновку відповідача, що є індивідуально-правовим актом та породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним ст. 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу ст. 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

З огляду на зазначене колегія суддів акцентує увагу, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Рішення суб`єкта владних повноважень є обґрунтованим тоді, коли воно містить зрозумілий зв`язок між установленими фактичними обставинами, дослідженими доказами, застосованими нормами права та кінцевим висновком органу.

В свою чергу, дослідивши оскаржуване рішення відповідача ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України", колегія суддів зазначає, що в ньому не зазначено конкретних досліджених документів та не вказано які саме документи лягли в основу висновку, а оскаржуване рішення містить лише стислий висновок експертної команди про необґрунтованість встановлення позивачу групи інвалідності.

Окремо колегія суддів акцентує увагу на тому, шо рішення експертної команди з повсякденного функціонування особи ЦОФСО ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії прийнято від 21 січня 2025 року. При цьому, як вбачається з відзиву на позовну заяву представника відповідача, підставою для ініціювання перевірки стала постанова слідчого ДБР, яка датована 31 січня 2025 року (а.с 242-246).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова слідчого ДБР від 31 січня 2025 року не могла об`єктивно стати підставою для виконання Центром оцінювання функціонального стану позивача 21 січня 2025 року.

При цьому, графа 6.1 "Підстава для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці" рішення №3905 від 21 січня 2025 року відповідачем взагалі не заповнена. Водночас у витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної команди від 21 січня 2025 року №3905, отриманого позивачем за підписом особи, яка сформувала витяг з рішення – ОСОБА_2 , та долученого до позовної заяви в п.6.1. "підстава для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці" вказано "спецконтенгент".

Наведене свідчить про невідповідність рішення №3905 від 21 січня 2025 року та витягу з рішення №3905 від 21 січня 2025 року.

При цьому, така підстава "спецконтенгент" не передбачена ні Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26 жовтня 2024 року №1809, на п.51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Враховуючи встановлене, колегія суддів наголошує, що наведені обставини свідчать про відсутність у посадових осіб відповідача правової обізнаності та елементарної правової культури.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст. 77 КАС України саме на відповідача у даній справі покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення. В той же час відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про дотримання ним при прийнятті спірного рішення всіх вищенаведених вимог встановлених ст. 2 КАС України, та правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові по справі №640/17797/20 від 21 жовтня 2021 року.

Разом з тим оскаржуване рішення відповідача не містить: конкретного переліку медичних документів, які досліджувала експертна команда; аналізу кожного релевантного медичного документа; пояснення, які саме документи ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" поклала в основу скасованого рішення МСЕК; пояснення, які саме дані відсутні або суперечливі; обґрунтування, чому зазначені розбіжності є достатніми саме для скасування рішення; оцінки можливості формування нового рішення; мотивів відсутності потреби у повторному оцінюванні або повному медичному обстеженні; оцінки пропорційності такого втручання у правове становище позивача.

Форма рішення, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10 грудня 2024 року №2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи", передбачає наявність обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК.

Наявність у формі графи "обґрунтування" означає, що рішення має містити не лише кінцевий висновок, а й мотиви, за якими експертна команда дійшла такого висновку.

У цій справі мотивування оскаржуваного рішення є недостатнім, оскільки з нього неможливо встановити, яким чином експертна команда зіставила наявні медичні документи позивача, норми спеціального законодавства, критерії встановлення інвалідності та кінцевий висновок про скасування попереднього рішення.

Разом з тим, суд має повноваження перевірити, чи дослідив відповідач належним чином медичні документи, чи навів мотиви свого висновку та чи забезпечив процедуру, яка дозволяє ухвалити об`єктивне й обґрунтоване рішення.

У цій справі відповідач ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" не довів, що дослідження медичних документів було повним, всебічним та достатнім для прийняття саме такого несприятливого для позивача рішення.

Орган використав узагальнене формулювання "Команда вивчила надану медико-експертну документацію, та прийшла до висновку, що II група, загальне захворювання, на 2 роки, встановлено необґрунтовано…", що унеможливлює перевірку повноти дослідження медичних показників та свідчить про формальний підхід команди до оцінювання.

Колегія суддів не встановлює наявність або відсутність у позивача інвалідності як медичний факт, а лише констатує, що оскаржуване рішення відповідача прийняте з порушенням критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи досліджені докази та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення (№3905 від 21 січня 2025 року): не містить достатнього мотивування; не дає змоги встановити зв`язок між дослідженими доказами та кінцевим висновком; не містить належної оцінки пропорційності рішення про встановлення інвалідності; не містить належного аналізу медичних документів, на яких ґрунтується висновок; не відповідає критеріям обґрунтованості, розсудливості, пропорційності та врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню саме з цих підстав.

Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" є необґрунтованими, висновків суду першої інстанції (в цій частині судового рішення) не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні даної справи (в цій частині позовних вимог).

Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Вирішуючи справу в частині вимог позивача до ГУПФ України в Одеській області суд першої інстанції зазначав, що скасування акта індивідуальної дії (рішення суб`єкта владних повноважень) тягне за собою припинення його юридичної сили, а також усунення правових наслідків, які він створив, що передбачає відновлення порушених прав особи. Акт перестає існувати як юридичний факт, що регулює конкретні відносини і для відновлення попереднього становища не передбачено прийняття відповідного рішення судом.

Також, суд першої інстанції зазначав, що відповідно до ст. 76 Закону України "Про адміністративну процедуру", адміністративний акт діє від часу набрання ним чинності до часу втрати ним чинності. Адміністративний акт втрачає чинність внаслідок, зокрема, його скасування судом.

Єдиний державний реєстр судових рішень містить інформацію про наявність у провадженні Болградського районного суду Одеської області справи №497/1440/25 за позовом ГУ ПФУ в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2025 року провадження у справі №497/1440/25 зупинено до набрання законної сили рішення у справі №420/28833/25.

Відтак, на думку суду першої інстанції вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2025 року ГУПФ України в Одеській області прийнято рішенням про перерахунок пенсії позивача, вид перерахунку – "У зв`язку з уточненням даним в ЕПС, 01.02.2024", особливості – "Невизнаний особою з інв. в пер-д дії карант./війск.стан – з 05.02.2024 по довічно, призначено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 01.02.2024 року по 04.02.2024 року."(а.с. 107).

Листом №1500-0404-8/88300 ГУПФ України в Одеській області повідомило позивача про те, що на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21 січня 2025 року їй було скасовано інвалідність з 05 лютого 2024 року, у зв`язку з чим в неї виникла переплата пенсії в сумі 78 354, 80 грн. за період з 05 лютого 2024 року по 31 березня 2025 року (а.с. 135).

05 травня 2025 року заступником начальника відділу з питань відрахувань управління з питань виплат ГУПФ України в Одеській області прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від №1763, зареєстрованим в ГУПФ України в Одеській області 07 травня 2025 року, в якому зазначається, що посадова особа пенсійного органу розглянувши пенсійну справу і особовий рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 ,, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 і одержувала пенсію по інвалідності в розмірі 5 960, 45 грн. на місяць, встановлено, що сума переплати 78 354, 80 грн. згідно з довідкою відділу опрацювання документації №2 управління з питань виплат ГУПФ України в Одеській області утворилася за період з 05 лютого 2024 року по 31 березня 2025 року. З зв`язку з тим, що згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21 лютого 2025 року скасовано інвалідність з 05 лютого 2024 року , утворилася сума переплати 78 354, 80 грн., яка прийнята на облік в травні 2025 року (а.с.135).

Порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений ст. 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-ІV) та ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до ст. 50 Закону №1058-IV – суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Статтею 103 Закону №1788-ХІІ визначено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.

Крім того, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21 березня 2003 року №6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2014 року №25-3) (далі – Порядок №6-4).

Пунктами 3 та 4 Порядку №6-4 встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

У разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої ст. 49 Закону №1058-ІV решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Вказаними нормами передбачено обов`язок позивача повідомляти відповідача (пенсійний орган) про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, за невиконання якого передбачено відповідальність.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дозволяє зробити висновок, що сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається пенсіонером або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку лише у двох випадках: коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або у разі подання страхувальником недостовірних відомостей.

Тобто, нормами чинного законодавства визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на страхувальника.

Відповідальність може бути покладена на пенсіонера на підставі ч.1 ст. 103 Закону №1788 виключно внаслідок зловживання з боку такої особи, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Так, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховані суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі №489/205/16-а, від 03 жовтня 2019 року у справі №487/3380/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі №761/41107/16-а, від 18 серпня 2020 року у справі №638/10460/17, від 22 квітня 2021 року у справі №688/742/17.

Всупереч вимогам ч.1 ст. 50 Закону №1058-ІV в оскаржуваних рішеннях (від 29 квітня 2025 року та №1763 від 05 травня 2025 року) пенсійним органом не зазначено які зловживання з боку позивача, як пенсіонера, або подання яких недостовірних даних страхувальником призвели до надміру виплати пенсії.

За таких обставин, оскаржувані рішення пенсійного органу прийняті з порушенням вищенаведених правових норм, не відповідають вищезазначеним, у даній постанові, вимогам ч.2 ст. 2 КАС України і, відповідно, порушують законні права позивача, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що при вирішені даної позовної вимоги, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушенні норми процесуального права, крім того, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №884955 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності до 01 березня 2026 року, дата чергового огляду – 05 лютого 2026 року, причина інвалідності – загальне захворювання, позивач перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію відповідно до Закону №1058-ІV.

При цьому, з обґрунтувань пенсійного органу вбачається, що рішення від 05 травня 2025 року прийнято пенсійним органом на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" (№3905 від 21 січня 2025 року), яким визначено, що друга група інвалідності встановлена позивачу необґрунтовано, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Про наявність будь-яких зауважень до наданих позивачем документів, даних щодо зловживання з боку позивача при призначенні/перерахунку пенсії або подання ним недостовірних відомостей, відповідач не повідомляв, доказів на підтвердження цього також не надавав.

Враховуючи вищенаведену правову позицію, а також, те, що рішення ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" №3905 від 21 січня 2025 року є протиправним та підлягає скасуванню, колегія суддів констатує, що відповідачем (ГУПФ України в Одеській області) не доведено, що сума переплати пенсії позивача утворилася внаслідок зловживань з боку пенсіонера. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що протиправними є рішення ГУПФ України в Одеській області:

- від 29 квітня 2025 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , яким змінено період встановлення ОСОБА_1 інвалідності з "01.04.2024 по 28.06.2026" на "01.02.2024 по 04.02.2024" (а.с.107);

- від 05 травня 2025 року №1763 про прийняття суми переплати пенсії позивача на облік.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку, права позивача підлягають захисту шляхом скасування вищенаведених рішень пенсійного органу.

Відносно позовних вимог позивача, стосовно визнання протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з 01 квітня 2025 року колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що листом №1500-0404-8/88300 (а.с. 135) ГУ ПФУ в Одеській області повідомило ОСОБА_1 про те, що на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21 січня 2025 року їй було скасовано інвалідність з 05 лютого 2024 року, у зв`язку з чим в неї виникла переплата пенсії в сумі 78 354,80 грн. за період з 05 лютого 2024 по 31 березня 2025 років.

Враховуючи зміст наведеного листа та матеріли справи, колегія суддів констатує, що ГУ ПФУ в Одеській області припинило виплату пенсії позивачу з 01 квітня 2025 року.

Враховуючи, що рішення ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" №3905 від 21 січня 2025 року є протиправним та підлягає скасуванню, припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності безумовно порушує її права, зокрема право на отримання пенсії закріплене ст. 46 Конституції України, Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (ст.ст. 36-40), ст.ст. 30-35 Закону №1058-ІV.

Враховуючи наведене колегія суддів констатує, що вимога позивача про визнання протиправними дій ГУПФ України в Одеській області щодо припинення виплати їй пенсії по інвалідності з 01 квітня 2025 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, для захисту порушеного права позивача колегія суддів вважає необхідним зобов`язати ГУПФ України в Одеській області поновити позивачу з 01 квітня 2025 року виплату пенсії по інвалідності ІІ (другої) групи, встановлену строком до 01 березня 2026 року актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 04 березня 2024 року №30 к-с.

Щодо заявленої вимоги в частині нарахування та виплатити позивачу компенсації втрати частини доходів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п.3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159), компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

За ст.ст. 3, 4, ч.2 ст. 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.

Таким чином, основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, а саме добровільно чи на виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року №21-518а14.

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі – Закон №2050-ІІІ) і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У п.4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про передчасність заявленої вимоги так як спірні пенсійні виплати позивачу відповідачем ще не нараховані та виплачені, а тому позовні вимоги в цій частині, як передчасні, задоволенню не підлягають.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16) та Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа №521/940/17).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволені вимоги позивача до ГУПФ України в Одеській області, щодо нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів –належить відмовити.

Підсумовуючи, все вищенаведене колегія суддів приходить до наступного : враховуючи, що судом першої інстанції, при вирішені даної справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушенні норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 :

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з повсякденного функціонування особи ДУ "УДНДІ МСПІ МОЗ України" за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 21 січня 2025 року номер рішення 3905, яким скасовано рішення (акт огляду) Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" №30 к-с від 04 березня 2024 року щодо позивача;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Одеській області від 29 квітня 2025 року про перерахунок пенсії позивача, яким змінено період встановлення позивачу інвалідності з "01.04.2024 по 28.06.2026" на "01.02.2024 по 04.02.2024";

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Одеській області від 05 травня 2025 року №1763 про прийняття суми переплати пенсії на облік;

- визнати протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з 01 квітня 2025 року;

- зобов`язати ГУПФ України в Одеській області поновити позивачу з 01 квітня 2025 року виплату пенсії по інвалідності ІІ (другої) групи, встановленої ОСОБА_1 строком до 01 березня 2026 року актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 04 березня 2024 року №30 к-с.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328, КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 21 січня 2025 року номер рішення 3905, яким скасовано рішення (акт огляду) Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" №30 к-с від 04 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29 квітня 2025 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , яким змінено період встановлення ОСОБА_1 інвалідності з "01.04.2024 по 28.06.2026" на "01.02.2024 по 04.02.2024".

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05 травня 2025 року №1763 про прийняття суми переплати пенсії на облік.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01 квітня 2025 року;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 з 01 квітня 2025 року виплату пенсії по інвалідності ІІ (другої) групи, встановленої ОСОБА_1 строком до 01 березня 2026 року актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 04 березня 2024 року №30 к-с.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.