Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №490/4150/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 490/4150/26

Перша інстанція: суддя Саламатін О.В.,

повний текст судового рішення

складено 08.07.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 08 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – РТЦК) та просив:

- скасувати постанову №821 від 29 серпня 2025 року, винесену начальником РТЦК Андрієм Волковим, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок за ч.3 ст.210-1 КУпАП;

- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач 27.04.2026 року з додатку "ДІЯ" дізнався про відкриття відносно нього виконавчого провадження на підставі оскаржуваної постанови. Позивач звернув увагу на невідповідність змісту оскаржуваної постанови та її висновку, оскільки по тексту постанови зазначено про не проходження позивачем ВЛК та відмову від отримання направлення на ВЛК, а адміністративне стягнення накладено за відсутність при собі військово-облікових документів у період проведення мобілізації, вчинене в особливий період. Позивач зазначив, що вчасно оновив свої данні в застосунку "Резерв +", навчається на денній формі навчання та має відстрочку від проходження військової служби, а на його думку застосунок "Резерв+" є належним військово-обліковим документом та у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Також позивач зазначив, що за наявності чинної відстрочки, оформленої в установленому порядку, проходити ВЛК не потрібно.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 08 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови №821 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 29.08.2026 року, начальник РТЦК, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , встановив, що 23.08.2025 року відносно громадянина ОСОБА_1 було складено протоколи №679 та №681 про адміністративні правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

При цьому, в протоколі від 23 серпня 2025 року №679 про адміністративне правопорушення, який складено відносно позивача, зазначено, що 21.08.2025 року близько 12:15 було виявлене правопорушення, вчинене позивачем, яке полягає у тому, що він будучи військовозобов`язаним громадянином України, віком старше 25 років, останнім рішенням ВЛК від 15.04.2002 був визнаний обмежено придатним до військової служби, проте в порушення п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який є частиною мобілізаційного законодавства, самостійно до 05.06.2025 року не звертався до ТЦК та СП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

В протоколі міститься підпис позивача про те, що йому роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права і обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 годині 00 хвилин 28.08.2025 року в приміщені РТЦК, кабінет №7.

Також, в відповідному рядку протоколу містяться рукописні пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності: "З протоколом не згідний так як навчаюсь маю відстрочку буду оскаржувати в суді". Також в протоколі міститься підпис позивача про отримання другого примірника протоколу.

Крім того, в протоколі від 23 серпня 2025 року №681 про адміністративне правопорушення, який складено відносно позивача, зазначено, що 23.08.2025 року близько 15:00 було виявлене адміністративне правопорушення вчинене позивачем, яке полягає у тому, що останній, будучи рішенням ВЛК від 15.04.2002 визнаний обмежено придатним до військової служби, в особливий період, в порушення ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відмовився проходити медичний огляд (в тому числі отримувати направлення на проходження медичного огляду №4672820 від 23.08.2025, повістку на проходження медичного огляду ВЛК та ставити підписи в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію) для визначення стану придатності до військової служби згідно з рішенням РТЦК , що зафіксовано на нагрудний відео-реєстратор №030700091 та власноручно написаною заявою, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

В протоколі міститься підпис позивача про те, що йому роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права і обов`язки передбачені статтею 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 годині 00 хвилин 29.08.2025 року в приміщені РТЦК , кабінет №7.

Також, в відповідному рядку протоколу містяться рукописні пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності: "Я ОСОБА_1 від отримання повістки на проходження ВЛК відмовляюсь на підставі постанови України номер 560 від 16 травня 2024 року.

В постанові №821 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 29.08.2026 року начальник РТЦК прийшов до висновку, що гр. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та визнав позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає у відсутності при собі військово-облікових документів у період проведення мобілізації, вчинене у особливий період та наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржене рішення, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позивач останнім рішенням ВЛК від 15.04.2002 року був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Отже, на позивача, як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби, з урахуванням пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-IX від 12.02.2025 року, покладався обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 шляхом самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду. Натомість, з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону №4235-IX від 12.02.2025, тобто з 05.05.2024 по 05.06.2025 позивач не проходив повторно медичний огляд та доказів такого не надав. При цьому, пункт 63 Порядку №560 не скасовує положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-IX від 12.02.2025 та обов`язок позивача (який останнім рішенням ВЛК від 15.04.2002 року був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) повторно пройти медичний огляд.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України встановлено Законом №3543-XII, частиною 1 статті 4 якого передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Так, пунктами 68, 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Обов`язок проходити медичний огляд також визначений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби, а відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству.

Проходження медичного огляду ВЛК є обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

04.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024. Зміни внесені, зокрема, до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., №38, ст. 324 із наступними змінами), а саме до статей 14 та 26. Внаслідок таких змін поняття «обмежена придатність» для визначення придатності особи до військової служби, виключене.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-IX від 12.02.2025 року встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач останнім рішенням ВЛК від 15.04.2002 року був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Отже, на позивача, як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби, з урахуванням пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-IX від 12.02.2025 року, покладався обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 шляхом самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду. Натомість, з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону №4235-IX від 12.02.2025

Проте, у період з 05.05.2024 по 05.06.2025 позивач не проходив повторно медичний огляд та доказів такого не надав.

При цьому, колегія судів відхиляє доводи апелянта про наявність у нього відстрочки та в зв`язку з цим відсутність обов`язку проходити ВЛК, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у 2024 році позивач звертався до РТЦК з заявою про надання відстрочки та така розглядалася, про що відповідачем надавалися відповіді позивачу. Також з наданих позивачем доказів (інформація з додатку "Резерв +") вбачається що позивачу надана відстрочка від мобілізації до 30.06.2026 року.

Пунктом 63 Порядку №560 встановлено, що військовозобов`язані, які відповідно до пункту 58 цього Порядку звернулися із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

При цьому, пункт 63 Порядку №560 не скасовує положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-IX від 12.02.2025 та обов`язок позивача (який останнім рішенням ВЛК від 15.04.2002 року був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) повторно пройти медичний огляд.

Положеннями частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення було встановлено факт не проходження повторного медичного огляду позивачем в строк до 05.06.2025, а також відмову позивача від проходження такого медичного огляду та відповідно в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Статтею 235 КУпАП визначено, що адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як вбачається з витягу з наказу Командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України №542 від 16 червня 2022 року, підполковника ОСОБА_2 призначено на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Тобто, оскаржувана постанова винесена повноважною посадовою особою.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими та несуттєвими посилання апелянта на зазначення в резолютивній частині оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за відсутність військо-облікових документів, оскільки з огляду на зміст описової та мотивувальної частини оскаржуваної постанови, вбачається, що зазначене є технічною опискою, яка не скасовує встановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення порушення допущені позивачем та така технічна описка не може бути сама по собі підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що оскаржена постанова відповідача відповідає вимогам законодавства, містить всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст.283 КпАП України, а позивач, відповідно, порушив вимоги п.2 розділу ІІ. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», що передбачає адміністративну відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП України. Відповідач при прийнятті рішень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 08 липня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький