Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №160/1970/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1970/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року

у справі №160/1970/25

за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу

зустрічною позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу до бюджету в розмірі 242651 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, за відповідачем обліковується податковий борг, який виник внаслідок несплати у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 239123,00 грн, згідно: податкового повідомлення-рішення № 1236868-2411-0465 UA12140090000053443, від 22.05.2024 на суму 20803,50 грн; податкового повідомлення-рішення № 1236869-2411-0465 UA12140090000053443, від 22.05.2024 на суму 40602,00 грн; податкового повідомлення-рішення № 1236858-2411-0465 UA12140090000053443, від 22.05.2024 на суму 177717,50 грн., а також в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 3528,24 грн. згідно: податкового повідомлення-рішення № 0375516-2412-0463 від 15.05.2023 на суму 533,85 грн; податкового повідомлення-рішення № 0375517-2412-0463 від 15.05.2023 на суму 1558,13 грн; податкового повідомлення-рішення № 0375505-2412-0463 від 15.05.2023 на суму 450,29 грн; податкового повідомлення-рішення № 0375509-2412-0463 від 15.05.2023 на суму 985,97 грн.

Загальна сума податкового боргу в розмірі 242651 грн. є узгодженою, однак в добровільному порядку не сплачена.

В межах строку встановленого судом для надання відзиву на позов до суду ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що сума за податковими повідомленнями- рішеннями від 15.05.2023 повністю сплачена ще у 2023 році, щодо податкових повідомлень-рішень від 22.05.2024, то зазначає, що суми за означеними повідомленнями рішеннями не є узгодженими, ОСОБА_1 повідомлення-рішення не отримувались, в той же час об`єкти, щодо яких винесені повідомлення рішення, згідно із п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. У 2021-2023 році будівлі для утримання тварин (корівники) відповідно до рішення Зайцівської сільської ради № 145-8/VІІІ від 08.07.2021 (восьма сесія VІІІ скликання) не були об`єктами оподаткування та фактично ставка з податку на таке майно була « 0» відсотків, оскільки не була встановлена сільською радою, податкові повідомлення рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 задоволено зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення:

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 22.05.2024: №1236868-2411-0465-UA12140090000053443 на суму 20803,50 грн.; № 1236869-2411-0465-UA12140090000053443 на суму 40602,00 грн.; № 1236858-2411-0465-UA12140090000053443 на суму 177717,50 грн.

У задоволенні первісної позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1941,21 грн. та 3028,00 грн.

19 березня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 160/1970/25 ухвалено додаткове рішення за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 50000,00 грн.

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з обсягу та складності наданих позивачу послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи судом першої інстанції, категорії справи, ціни позову, обсягу доказів у справі, кількості та змісту складених процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат.

Не погодившись з додатковим рішенням суду, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник важає, що суд не належним чином дослідив фактичний обсяг та складність наданих адвокатом послуг. Зазначає, що заявлений розмір витрат не є співмірним ані до складності спору, ані до ціни позову.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

З огляду на положення наведених норм, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Також за змістом ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду першої інстанції Договір про надання правничої допомоги від 20.03.2025 №б/н, укладений між Адвокатським об`єднанням «ГАРАНТС ПРАВ» та ОСОБА_1 .

20.03.2025 між АО «ГАРАНТС ПРАВ» та Факторовичем М.Г. укладена Додаткова угода №2 до вказаного Договору, п. 1 якої було встановлено, що: «ОБ`ЄДНАННЯ зобов`язується надавати правничу допомогу (юридичні послуги) КЛІЄНТУ на підставі Договору про надання правничої допомоги від 20.03.2025, у взаємовідносинах КЛІЄНТА з Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області у судовій справі №160/1970/25, яка розглядається Дніпропетровським окружним адміністративним судом в рамках адміністративного судочинства на підставі позовної заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області, поданої до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Реалізація вказаного зобов`язання ОБ`ЄДНАННЯ буде здійснюватися шляхом підготовки та подання в інтересах КЛІЄНТА зустрічної позовної заяви до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними податкових повідомлень рішень».

Пунктами 2, 3 даної Додаткової угоди №2 від 20.03.2025 встановлено, що: «Сторони дійшли згоди встановити фіксований гонорар для ОБ`ЄДНАННЯ за надання правничої допомоги КЛІЄНТУ з питання, що зазначене в п. 1 даної Додаткової угоди у розмірі: 25000,00 грн. (двадцяти п`яти тисяч грн., 00 коп.).

Оплата суми гонорару, що встановлена в п. 2 даної Додаткової угоди, здійснюється КЛІЄНТОМ на користь ОБ`ЄДНАННЯ протягом 10 календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду та складення повного його тексту за результатами розгляду судової справи на підставі зустрічної позовної заяви, що визначена п. 1 даної Додаткової угоди (постфактум) на безготівковий розрахунковий рахунок ОБ`ЄДНАННЯ».

04.06.2025 між АО «ГАРАНТС ПРАВ» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода №3 до Договору про надання правничої допомоги від 20.03.2025, зі змісту п.1 якої вбачається, що: «З огляду на те, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №160/1970/25 зустрічну позовну заяву, подану в інтересах КЛІЄНТА до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень – залишено без розгляду, а також враховуючи взаємне усвідомлення Сторін про необхідність подальшого процесуального супроводу справи, зокрема поданням апеляційної скарги на вказане судове рішення до Третього апеляційного адміністративного суду, Сторони дійшли згоди про збільшення розміру суми фіксованого гонорару для ОБ`ЄДНАННЯ».

Пунктами 2, 3 Додаткової угоди №3 від 04.06.2025 встановлено, що: «Сторони погодили збільшити розмір гонорару на 75000 грн. (сімдесят п`ять тисяч грн. 00 коп.) та з урахуванням коштів, зафіксованих у Додатковій угоді №2 до Договору про надання правничої допомоги від 20.03.2025 у розмірі 25000 грн. (двадцяти п`яти тисяч грн. 00 коп.) загальний розмір гонорару для ОБ`ЄДНАННЯ за надання правничої допомоги КЛІЄНТУ у межах справи №160/1970/25, становить: 100000 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.)».

Ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1120992 виданий 26.03.2025 на підстав договору про надання правничої допомоги б/н від 20.03.2025 адвокату Кур`ян Катерині Ігорівні АО «ГАРАНТС ПРАВ», згідно якому правнича допомога Факторовичу М.Г. надається у Дніпропетровському окружному адміністративному суді.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано:

Договір про надання правничої допомоги від 20.03.2025,

Додаткова угода №2 до Договору про надання правничої допомоги від 20.03.2025,

Додаткова угода №3 до Договору про надання правничої допомоги від 04.06.2025,

Опис №01-1970 від 09.03.2026 робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням у справі №160/1970/25.

Вказаний опис робіт містить 42 пункти видів виконаних робіт в межах наданої правничої допомоги.

Проаналізувавши надані позивачем документи, можливо дійти висновку про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачу надані послуги з правничої допомоги, розмір яких оцінено сторонами укладеного договору та додаткових угод до нього у фіксованій сумі.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд не може надавати оцінки волевиявленню сторін в межах укладеного договору про надання правової допомоги. Суд визнає і те, що своїм волевиявленням сторони договору можуть встановлювати будь-які їх права та обов`язки в межах укладеного договору, які не суперечать закону, в тому числі встановлювати будь-який, на їх розсуд, гонорар, що сплачується адвокату.

В той же час, суд має обов`язок оцінити заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу на предмет їх співмірності та обґрунтованості.

Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Також, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд апеляційної вважає, що визначення в договорі про надання правової допомоги гонорару адвоката у фіксованому розмірі відповідає положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в той же час, для вирішення питання про відшкодування в порядку Кодексу адміністративного судочинства України понесених стороною витрат на правничу допомогу адвоката за рахунок іншої сторони - суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, законодавець вимагає доведення обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Тобто з метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу згідно з умовами договору про надання правничої допомоги законодавець передбачає обов`язкову наявність доказів, які б підтверджували обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, незалежно від того, встановлений в договорі фіксований розмір гонорару чи ні.

До того ж, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

Отже, той факт, що у спірному випадку сторонами договору про надання правової допомоги встановлено гонорар адвоката у розмірі 100000,00 грн, жодним чином не свідчить, що саме такий розмір витрат має бути відшкодований на користь позивача.

Дослідивши подані суду на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу документи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно зазначено, що такі роботи як ознайомлення з отриманими від позивача за первісним позовом та вивчення та аналіз певних документів, складання аналітичних довідок не може вважатися окремими видами робіт.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується із скаржником, що до Опису №01-1970 від 09.03.2026 робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням у справі №160/1970/25, включені роботи (надані послуги), які з метою розподілу судових витрат, в розумінні ст.132, 134 КАС України не можуть вважатися правничою допомогою, пов`язаною із справою, зокрема: підготовка заяв, відповідей до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (пункти Опису - 8, 12, 13, 16, 20, 24, 25), адвокатських запитів (пункти Опису- 9, 15, 23), підготовка аналітичної довідки щодо процесу розгляду справи (пункт Опису 30).

Також суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено, що витрати позивача, понесені зв`язку із поданою ГУ ДПС у Дніпропетровській області касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 у цій справі, які включені до Опису №01-1970 від 09.03.2026, охоплювалися предметом Договору про надання правничої допомоги від 20.03.2025 з урахуванням Додаткових угод № 2 від 20.03.2025, № 3 від 04.06.2025 до цього Договору.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обґрунтованості та співмірності, суд апеляційної інстанції вважає, що цю справу не можливо віднести до категорії складних справ, в контексті потреби значного часу для формування та викладення правової позиції, вивчення значної кількості нормативної бази.

Суд апеляційної інстанції враховує, що значна частина робіт, зазначених в Описі, пов`язана із складенням документів, що не потребує значних зусиль та часу для їх складання.

Переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції в частині розміру витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про очевидну неспівмірність заявленої суми 100000 грн.

В той же час, суд враховує, що у зв`язку з виниклим спором позивач був змушений звертатися до суду з зустрічним позовом та апеляційною скаргою, у зв`язку з чим поніс витрати на правничу допомогу.

Разом з тим, застосовуючи принцип співмірності, з огляду на складність цієї справи, а також надані позивачу послуги з правничої допомоги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, задоволені судом першої інстанції в розмірі 50000 грн., також є неспівмірними.

З цих підстав, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованим та співмірним із складністю цією справи є заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, додаткове рішення суду першої інстанції змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини в редакції щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, у розмірі 15000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 243, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі №160/1970/25 - змінити, виклавши третій абзац його резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 15000,00 грн.».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя Т.І. Ясенова