Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №369/10040/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 369/10040/26 Апеляційне провадження № 33/824/3835/2026Головуючий у суді першої інстанції - Оленіч Ю.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А., розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 червня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.06.2026, ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 05.05.2026р. близько 08год. 54хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Lexus RX 300» д.н.з. НОМЕР_1 , на вулиці Соборній 2А в с. Петропавлівська Борщагівка, Київської області, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем Renault Duster д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, та вчинила правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції, скасувати та закрити провадження у справі на підставі статті 22 КУпАП, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежившись усним зауваженням.

В своїй апеляційній скарзі, зазначає, що суд першої інстанції не врахував характер правопорушень та ступінь його суспільної небезпеки. Зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди нікому не було заподіяно шкоди життю чи здоров`ю, а пошкодження транспортних засобів мають виключно механічні пошкодження.

Скаржник звертає увагу на те, що завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальні збитки підлягають відшкодуванню страховиком. На момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб скаржника був належним чином застрахований, у зв`язку з чим витрати, пов`язані з його відновленням, підлягають покриттю за рахунок страхового відшкодування. Отож, матеріальна шкода потерпілій стороні підлягає повному відшкодуванню страховою компанією, що також істотно зменшує негативні наслідки події.

Крім того ОСОБА_1 стверджує, що суд не врахував дані про особу і що на даний момент на її утриманні перебуває малолітня донька, що об`єктивно зумовлює значне фінансове навантаження. Зауважує, що свою вину визнає в повному обсязі та щиро розкаюється.

Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явилась, про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлена у встановленому законом порядку, 14 вересня 2026 року подала до суду додаткові пояснення, в яких також просила розглядати справу без її участі.

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2026 була винесена постанова, якою ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення. У своїй апеляційній скарзі зазначає, що повний текст постанови було отримано лише 09.07.2026, через Єдиний державний реєстр судових рішень, апеляційну скаргу подала через підсистему «Електронний суд» до суду першої інстанції 10.07.2026.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської областівід 29.06.2026.

Перевіривши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.4 Правил дорожнього руху передбачено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 Правил дорожнього руху передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пункту 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У пункті 13.1 зазначено що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода відбулася в с. Петропавлівська Борщагівка по вул. Соборна, 2А.

Водій ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Соборній, дотримуючись дистанції, відволіклась від керування транспортним засобом, оскільки діставала серветки з бардачка, внаслідок чого здійснила зіткнення з «Renault Duster».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Lexus RX 300» д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а саме: пошкоджено номерний знак, деформовано капот, пошкоджено лакофарбове покриття переднього бамперу. Автомобіль «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження заднього бамперу.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала та зазначила, що, рухаючись по вул. Соборній та дотримуючись дистанції, відволіклася від керування, оскільки діставала серветки з бардачка. Коли побачила автомобіль «Renault Duster», здійснила різке гальмування, однак уникнути зіткнення не вдалося. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали незначні механічні пошкодження.

ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначив, що рухався по вул. Соборній у напрямку с. Петропавлівська Борщагівка та, наближаючись до пішохідного переходу, загальмував для того, щоб пропустити пішоходів. У цей момент він відчув удар у задню частину автомобіля. На його думку, водій автомобіля, який рухався позаду, не дотримався безпечної дистанції, що стало причиною зіткнення.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, встановивши, що остання, керуючи автомобілем «Lexus RX 300», не дотрималася безпечної швидкості та дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Renault Duster», що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. При цьому суд врахував, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала та у своїх поясненнях підтвердила обставини дорожньо-транспортної пригоди. Зазначені пояснення узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП та іншими наявними у справі доказами.

Крім того, суд першої інстанції розглянув клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП, однак не вбачав підстав для його задоволення та застосування положень зазначеної статті.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, є необґрунтованими та спростовуються змістом оскаржуваної постанови.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції всебічно дослідив обставини дорожньо-транспортної пригоди, надав оцінку наявним у справі доказам та врахував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, наслідком якого стало пошкодження двох транспортних засобів. При цьому саме по собі те, що внаслідок ДТП не було заподіяно шкоди життю чи здоров`ю осіб, не виключає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки обов`язковою ознакою цього правопорушення є, зокрема, заподіяння майнової шкоди у вигляді пошкодження транспортних засобів, а не заподіяння шкоди життю чи здоров`ю людей.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції даних про особу ОСОБА_1 , зокрема наявності на її утриманні малолітньої доньки то зазначені обставини були наведені апелянтом та підлягали оцінці судом першої інстанції. Водночас сама по собі наявність на утриманні малолітньої дитини не виключає складу адміністративного правопорушення, не є безумовною підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності та закриттю провадження у справі.

Отже, доводи апеляційної скарги зводяться переважно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду, але не містять переконливих підстав, які б однозначно свідчили про неправильне застосування норм права чи істотні порушення, які безумовно були підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Інших доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 червня 2026 року, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду