Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №761/33855/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року місто Київ.

Справа № 761/33855/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9879/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києвавід 23 жовтня 2025 року (у складі судді Пономаренко Н.В.)

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

У серпні 2025 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, згідно з якою позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача: - заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 16 383,48 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2834,35 грн., три відсотки річних у розмірі 694,81 грн.; - заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 22353,39 грн., - інфляційну складову боргу у розмірі 3867,13 грн., три відсотки річних у розмірі 948,08 грн.; - заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 26 482,00 грн., - інфляційну складу боргу у розмірі 3707,37 грн., три відсотки річних у розмірі 896,05 грн., пеня у розмірі 1090,22 грн.; - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1477,24 грн.; - заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 306,18 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому під`єднаний до мережі тепло- та водопостачання, як наслідок квартира за вказаною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло - та водопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються позивачем за вказаною адресою. Відповідач своєчасно не сплачує за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість.

За вказаних обставин, а також у зв`язку з виникненням у відповідача заборгованості за договором, яку він в добровільному порядку не сплачує, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року позовну заяву задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість в загальному розмірі 81 040,30 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач 25 березня 2026 року подала засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заочне рішення у справі було ухвалене із суттєвим порушенням норм процесуального права, що призвело до недопущення судом першої інстанції відповідача до участі у розгляді справи, а відтак не грунтується на засадах верховенства права, є незаконним та необгрунтованим.

Вказує, що відсутність відзиву та неявка відповідача була наслідком неотримання позовної заяви, а не волевиявленням відповідача. Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки факту аномально швидкого повернення поштового відправлення (лише за 4 дні), що свідчить про передчасність висновків суду та ігнорування порушення оператором зв`язку Правил надання послуг поштового зв`язку , та не оцінив, що без фізичного отримання та ознайомлення зі змістом позовної заяви, відповідач була об`єктивно позбавлена можливості навіть сформулювати свою правову позицію, не кажучи вже про подання відзиву.

Разом з тим зазначає, що відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення повідомлено суд першої інстанції про те, що про обставину відкриття провадження у справі вона дізналася через застосунок «Дія», проте не прибула до суду з причини зникнення члена її сім`ї напередодні судового засідання. При цьому обгрунтовувала, що саме фактичне неотримання позовної заяви стало причиною неподання нею відзиву на позов до дати призначеного засідання.

Вказує, що з огляду на вищезазначені обставини, відповідач не мала можливості заявити про застосування наслідків спливу позовної давності.

Оскільки позивач звернувся до суду 05.08.2025 року з вимогою про стягнення заборгованості, що виникла до 01.05.2018 року, тобто з часу виникнення заборгованості минуло більше трьох років, а позовна давність щодо вказаної вимоги спливла щонайменше 01.05.2021, керуючись ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні його позову у означеній частині, а саме, відмовити у стягненні боргу за спожиті послуги до 01.05.2018 та відповідно до наданих позивачем розрахунків разом з сумою додаткових вимог до вказаної частини боргу. Анологічно просить застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення заборгованості, що виникла у період з 01.05.2018 до 31.10.2021 року. Також вважає, що вимога про стягнення суми заборгованості за період з 01.11.2021 до часу звернення до суду теж не підлягає задоволенню виходячи із того, що означена сума вимоги сформульована як єдина сума, тобто є неподільною, та яка включає як вже прострочені вимоги, так і ті, що подані у межах строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

КП «Київтеплоенерго», повідомлене про апеляційний перегляд справи належним чином, своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01.11.2021 у зв`язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

На виконання вимог законодавства, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені:

- договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від № 34 (5085) (надалі - Договір);

- щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Позивач, на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі Договір цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» (далі - Кредитор) та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Новий Кредитор), прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води за вказаною вище адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 3.4.2 Договору цесії Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей.

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідачам здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, який був опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085).

Згідно із отриманого витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні в квартирі АДРЕСА_1 , станом на 16.07.2025 зареєстрований відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації 05.06.2007. Зазначена інформація також підтверджується відповіддю № 1696069 від 24.08.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру.

Квартира АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло та водопостачання, про що свідчать надані позивачем докази.

Згідно наданих представником позивача документів за адресою: АДРЕСА_1 значиться відкритим особовий рахунок НОМЕР_1 .

Відповідач від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 від послуг з ТЕ/ПГВ, у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовлялась (не відключалася).

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, між позивачем та відповідачами підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачам послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачам платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачі споживає надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість.

11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі Договір цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до Додатків № 1 до Договору, позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуг з централізованого опалення у розмірі 16383,48 грн. за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до п. 1.3 Договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та буд-які без виключень та обмежень, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору цесії.

Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги.

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідачам здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, який був опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085).

Щодо договору про надання послуг з теплової енергії та постачання гарячої води, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ним укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги.

Так, Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», на виконання вимог чинного законодавства на своєму сайті були оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Розрахунки з відповідачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими Постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими відповідними Розпорядженнями КМДА, за кожну відпущену Гігакалорію.

Отже, за період постачання позивачем теплової енергії у гарячій воді при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався діючий тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до Договору.

Позивачем належним чином здійснювалось постачання теплової енергії та гарячої води до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується корінцями нарядів, які наявні в матеріалах справи.

Отже суд установив, що позивач належним чином виконує свої зобов`язання шляхом надання відповідачам централізованого опалення, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, а відповідачі у свою чергу, як споживачі житлово-комунальних послуг, порушують свої зобов`язання та умови перед позивачем в частині оплати наданих їм послуг.

Таким чином, згідно розрахунку наданого позивачем, який перевірено судом, внаслідок неналежного виконання зобов`язань у відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості утворилась заборгованість, що у загальному розмірі становить 81040,30 грн., що складається із: - заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 16 383,48 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2834,35 грн., три відсотки річних у розмірі 694,81 грн.; - заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 22353,39 грн., - інфляційну складову боргу у розмірі 3867,13 грн., три відсотки річних у розмірі 948,08 грн.; - заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 26 482,00 грн., - інфляційну складу боргу у розмірі 3707,37 грн., три відсотки річних у розмірі 896,05 грн., пеня у розмірі 1090,22 грн.; - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1477,24 грн.; - заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 306,18 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами належними та допустимим доказами не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості за надані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води. Вказаний розрахунок детально відображає нарахування, оплати, споживання, опалювальну площу, тому є належним та допустимим доказом та встановлює надання та споживання таких послуг.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції безпідставно ухвалено заочне рішення.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Основні особливості ухвалення заочного рішення суду та механізм оскарження такого рішення суду регулюються нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Інститут заочного провадження спрямований також на розвиток ч. 1 ст. 44 ЦПК України про те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи встановлено, що судова повістка про виклик до суду була доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 у системі «Електронний суд». Також повістку разом з ухвалою та копією позовної заяви було надіслано на адресу місця реєстрації та, як підтверджено відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення, місця проживання відповідача, що підтверджується зворотнім повідомленнями із конвертом, який повернувсядо суду із відміткою про причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою ( а.с. 28).Не отримання відповідачем копії позовної заяви на пошті, а також не подання до суду заяви про направлення такої копії повторно після отримання ухвали про відкриття провадження, не дає суду підстави зробити висновок, що саме суд порушив права відповідача на отримання копії нею позовної заяви.

Також з аналізу системи «Електронний суд» вбачається, що ухвалу про відкриття провадження було доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 у системі «Електронний суд» 27 серпня 2025 року та відправлено аналогічне повідомлення на електронну пошту. З 27 серпня 2025 року по дату розгляду справи відповідач не зверталась до суду з заявою про те, що вона не отримала позовну заяву і що не має можливості ознайомитись з нею.

Згідно п. 2, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Це підтверджує, що відповідачка була обізнана про хід судового розгляду та мала всі можливості реалізувати свої процесуальні права. Разом з тим, будучи повідомленою належним чином про відкриття провадження, ОСОБА_1 протягом двох місяців з отримання електронного примірника ухвали, не скористалась правом подати відзив на позовну заяву, ознайомитись з матеріалами справи чи подати клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що стороні відповідача було забезпечено розгляд заяви про перегляд заочного рішення, та за його наслідками, реалізовано право щодо оскарження судового рішення та висловлення своїх заперечень щодо правильності висновків суду. Також апеляційний суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) в пункті 35 рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У справі «Крупник проти України» (Krupnyk v. Ukraine) від 24.04.2025 ЄСПЛ підтвердив, що зацікавлені сторони зобов`язані проявляти особливу ретельність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів для ознайомлення з розвитком провадження.

Щодо відсутності на день ухвалення рішення згоди позивача на заочний розгляд справи, то дійсно, з матеріалів справи вбачається, що заяву позивача про розгляд справи без участі, в якій КП «Київтеплоенерго» не заперечує проти заочного розгляду, у суді першої інстанції зареєстровано лише на наступний день після ухвалення оскаржуваного рішення. Разом з тим, з огляду на відсутності заперечень у минулих заявах позивача щодо такого розгляду, враховуючи дану заяву та ту обставину, що позивач не скористався своїм правом на оскарження рішення, апеляційний суд констатує, що вказане порушення норм процесуального права саме по собі не є підставою для скасування судового рішення у відпоідності до частини 2 статті 376 ЦПК України.

Щодо застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (синоніми: «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності щодо стягнення заборгованості, дає підстави для висновку, що за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання певного виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та про судове засідання 27 жовтня 2025 року.

Між тим, відповідачка до ухвалення оскаржуваного рішення не зверталася до суду першої інстанції із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21) зазначено, що суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про судовий розгляд справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 367/2259/15 (провадження № 14-333цс18) та від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Отже, клопотання ОСОБА_1 про застосування позовної давності, яке заявлене в апеляційній скарзі, не може братися до уваги судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення та бути підставою для часткової відмови у задоволенні позовуз наведених підстав.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року, у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року по травень 2023 року включно, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Інших доводів які б спростували правильність висновків суду, який у повному обсязі з`ясував права та обов`язки сторін, обставини справи, апеляційна скарга не містить.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на - залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києвавід 23 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова