Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №753/11637/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 753/11637/26

номер провадження: 33/824/3721/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ткаленко Анни Володимирівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Артем`євої Ганни Олегівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Артем`єва Г.О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що із дослідженого відеозапису вбачається, що на початковому етапі спілкування працівники поліції не фіксували жодних об`єктивних ознак сп`яніння у ОСОБА_1 , не висловлювали відповідних зауважень щодо його зовнішнього вигляду, мовлення чи поведінки. Лише після огляду багажного відділення транспортного засобу та виявлення працівником поліції лікарського препарату «Тадалафіл» останнім було висловлено припущення про наявність ознак наркотичного сп`яніння, що свідчить про формування висновку не на підставі первинного огляду водія, а на підставі сторонніх обставин, не пов`язаних із фактичним станом особи.

Вказує, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735), ознаки наркотичного сп`яніння підлягають обов`язковій візуальній фіксації та об`єктивному встановленню. Разом з тим, із відеозапису не вбачається проведення будь-яких дій, спрямованих на перевірку заявлених ознак (зокрема реакції зіниць на світло чи перевірки тремтіння пальців рук). Отже, зазначені в протоколі ознаки є суб`єктивними припущеннями працівника поліції та не підтверджені належними доказами.

Крім того вказує, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку. Навпаки, із відеозапису вбачається його конструктивна поведінка, відсутність ухилення від спілкування з поліцейськими та відсутність ознак протидії вимогам щодо проведення огляду.

Також адвокат Артем`єва Г.О. подала письмові доповнення, в яких наголосила на тому, що із відеозапису вбачається, що протягом тривалого часу після зупинки транспортного засобу працівники поліції взагалі не повідомляли ОСОБА_1 про наявність будь-яких ознак наркотичного сп`яніння. Навпаки, їх спілкування із водієм відбувалося у спокійній обстановці, без будь-яких зауважень щодо його фізичного чи психічного стану. При цьому суддя першої інстанції залишив поза увагою доводи сторони захисту про те, що відповідно до офіційної інструкції із застосування препарату «Тадалафіл» його прийом сам по собі не є підставою для заборони керування транспортними засобами та не свідчить про перебування особи у стані наркотичного чи іншого сп`яніння. Також вказує, що суддя першої інстанції не дослідив інструкцію до препарату, не навів жодних мотивів відхилення зазначених доводів та фактично погодився із суб`єктивними припущеннями працівника поліції, який не є спеціалістом у сфері медицини чи фармакології.

Відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Постанова судді Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про місце і час судового засідання повідомлений апеляційним судом своєчасно, в установленому законом порядку. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Ткаленко А.В. вважала за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ткаленко А.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи вказані вимоги закону виконав.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з його відмовою від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів та є правильним.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними, які містять:

протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №657035 від 04 травня 2026 року, згідно з яким встановлено, що 04 травня 2026 року о 16 год 04 хв. за адресою: місто Київ, проспект П. Григоренка, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису, а саме, на нагрудний персональний відеореєстратор «MotorolaVB-400» №472998, 476381, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1);

письмове направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04 травня 2026 року, з якого слідує, що за результатом огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: поведінка, що не відповідає дійсності, нестійка хода, звужені зіниці очей (а.с.4);

відеозаписи з нагрудних камер (відеореєстраторів) поліцейських №472998, 476381, на якому зафіксовані події, які описані в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.7).

У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №657035 від 04 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Вказаний протокол підписаний поліцейським, який його склав, та ОСОБА_1 .

Обставини щодо роз`яснення працівниками поліції ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, також підтверджуються відеозаписами з нагрудних камер поліцейських (17 год 29 хв. відеозапису).

З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудних камер (відеореєстраторів) поліцейських вбачається, що працівники поліції прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та під час спілкування із ОСОБА_1 один із працівників поліції провів поверхневий огляд його транспортного засобу, під час якого було виявлено пігулки (16 год 25 хв. відеозапису). Надалі працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП та запропонував йому пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння, оскільки працівник поліції вбачає у нього ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка ОСОБА_1 не відповідає обстановці, у нього звужені зіниці очей, нестійка хода, млява мова (13 год 32 хв. відеозапису). В цей же час працівник поліції роз`яснив ОСОБА_2 про можливість пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння, або ж відмову від проходження такого огляду, наслідком якої буде складення протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому працівник поліції роз`яснив ОСОБА_2 , що ухилення від проходження огляду буде розцінюватися як відмова від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння (16 год 34 хв. відеозапису). Надалі працівник поліції знову запропонував ОСОБА_2 пройти огляд у лікаря-нарколога, на що останній не відповів, у зв`язку з чим працівник поліції уточнив, чи правильно він розуміє, що ОСОБА_2 відмовляється, на що він надав відповідь про те, що він не пив і навіщо йому кудись їхати. На таку тезу працівник поліції роз`яснив ОСОБА_2 , що він вбачає у нього ознаки не алкогольного, а наркотичного сп`яніння, а також повторно оголосив відповідні ознаки (16 год 35 хв. відеозапису). Також з відеозапису видно, що працівник поліції в черговий раз запропонував ОСОБА_2 пройти огляд у лікаря-нарколога, на що він відповів «оформляйте мене будь-ласка по повній». Працівник поліції роз`яснив, що протокол складатиметься за відмову від проходження огляду (16 год 42 хв. відеозапису). В подальшому працівник поліції в черговий раз роз`яснив, що він лише фіксує відмову водія від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, оскільки ОСОБА_2 відмовився від проходження такого огляду, на що останній не заявив будь-яких заперечень (17 год 00 хв. відеозапису).

Вказаний вище відеозапис є передбаченим ст.251 КУпАП належним засобом доказування, який був оцінений судом у сукупності й логічному взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами та є достатнім для висновку у поза розумний сумнів, що 04 травня 2026 року о 16 год 04 хв. за адресою: місто Київ, проспект П. Григоренка, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису, а саме, на нагрудний персональний відео реєстратор «MotorolaVB-400» №472998, 476381, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.

За таких обставин, висновок судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що із відеозапису не вбачається проведення будь-яких дій, спрямованих на перевірку заявлених ознак, зокрема, реакції зіниць на світло чи перевірки тремтіння пальців рук, отже, на думку захисника, зазначені в протоколі ознаки є суб`єктивними припущеннями працівника поліції та не підтверджені належними доказами, не заслуговують на увагу, виходячи такого.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння і не визначають часових рамок для виявлення таких ознак.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, апеляційний суд відхиляє, виходячи з такого.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Так, на неодноразову вимогу працівника поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, ОСОБА_1 чіткої відмови пройти огляд не висловлював, втім, жодних дій для проходження такого огляду не зробив, та більш того, вказував, що він не пив і навіщо йому кудись їхати (16 год 35 хв. відеозапису), «оформляйте мене будь-ласка по повній» (16 год 42 хв. відеозапису). Коли працівник поліції в черговий раз роз`яснив, що він лише фіксує відмову водія від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, оскільки ОСОБА_2 відмовився від проходження такого огляду, то останній не заявив будь-яких заперечень (17 год 00 хв. відеозапису).

Як зазначалось вище відповідно до пункту 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, на вимогу працівників поліції ОСОБА_2 мав беззастережно виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння.

Окрім того, згідно зі ст. 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_2 , реалізувавши своє право на керування транспортним засобом, повинен був беззастережно виконати законну вимогу працівника поліції і пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, чого не зробив, тим самим порушив п.2.5 ПДР, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням ч.2 ст.36 КУпАП, обраний суддею першої інстанції ОСОБА_2 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік, є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Артем`євої Г.О., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуадвоката Артем`євої Ганни Олегівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов