Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №757/1404/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 757/1406/26

номер провадження: 33/824/3458/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю:

секретаря судового засідання - Малашевського О.В.;

прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 ;

захисника - адвоката Луцика Максима Михайловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою суддіШевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Буринь Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого начальником відділу моніторингу ДО «Фонд розвитку інновацій», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн 00 коп.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суддіШевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи містять дані, які свідчать, що момент виявлення можливого правопорушення відбувся значно раніше, а саме: листом Державної аудиторської служби України від 14 серпня 2025 року №116559/0/03-25, яким Національне агентство з питань запобігання корупції повідомлено про можливе вчинення ОСОБА_2 правопорушення; листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 вересня 2025 року №204-02/75478-25, адресованим Національній поліції України, ініційовано перевірку фактів щодо можливого прийняття ОСОБА_2 рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Таким чином вважає, що не пізніше 10 вересня 2025 року уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції та правоохоронним органам вже були відомі обставини, які свідчили про можливе вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно саме ця дата, тобто 10 вересня 2025 року, має вважатися моментом виявлення правопорушення у розумінні ч.4 ст.38 КУпАП.

Вказує, що з аналізу матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 ставиться у вину прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, що полягало у підписанні наказів від 26 липня 2024 року №107-к та від 29 жовтня 2024 року №177-к щодо преміювання, у тому числі себе як заступника голови Комітету. Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, пов`язана саме з моментом вчинення конкретної дії - підписання відповідних розпорядчих документів. Водночас матеріали справи підтверджують, що вже у листі Державної аудиторської служби України від 14 травня 2025 року №116559/0/03-25 містилась інформація про факт підписання зазначених наказів, що свідчить про обізнаність уповноважених органів щодо суті та обставин відповідних дій. Подальше направлення цієї інформації Національним агентством з питань запобігання корупції листом від 10 вересня 2025 року №204-02/75478-25 до Національної поліції України з вимогою проведення перевірки, підтверджують, що на цей момент компетентні органи вже володіли достатнім обсягом даних для встановлення ознак правопорушення.

Таким чином вважає, що факт подальшого збору доказів та складання протоколів 07 січня 2026 року не змінює моменту виявлення правопорушення, а лише свідчить про завершення перевірочних заходів.

Також ОСОБА_2 подав письмові пояснення, в яких вказує, що суддею першої інстанції не встановлено у чому саме полягав його приватний інтерес під час підписання наказів Комітету від 26 липня 20214 року №107-к та від 29 жовтня 2024 року №177-к. Сам по собі факт включення особи до переліку працівників, яким виплачується премія, не свідчить автоматично про наявність реального конфлікту інтересів, оскільки закон вимагає встановлення не лише факту існування майнового інтересу, а й його реального впливу на процес прийняття рішення.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з`явився, про місце і час судового засідання повідомлений апеляційним судом своєчасно, в установленому законом порядку. Захисник ОСОБА_2 - адвокат Луцик М.М. вважав за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_2 .

Крім того, у судовому засідання адвокат Луцик М.М. надав підписане ОСОБА_2 клопотання про проведення апеляційного розгляду без його участі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Луцика М.М., який підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, й просив її задовольнити, пояснення прокурора Сказко Р.П., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі постанову судді першої інстанції, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Винність ОСОБА_3 у вчиненні вказаних вище правопорушень, пов`язаних з корупцією, поза розумним сумнівом підтверджується наявними у справі доказами, які були оцінені судом у їх сукупності та взаємозв`язку.

З протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 07 січня 2026 року №40 вбачається, що ОСОБА_2 , обіймаючи посаду т.в.о. голови Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та 26 липня 2024 року в умовах реального конфлікту інтересів, прийняв рішення щодо виплати премії особисто собі як заступнику голови Комітету у сумі 24 550 грн 00 коп. та вчинив дії шляхом особистого підписання наказу від 26 липня 2024 №107-к про виплату премії.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 07 січня 2026 року №42, ОСОБА_2 , обіймаючи посаду т.в.о. голови Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та 29 жовтня 2024 року в умовах реального конфлікту інтересів, прийняв рішення щодо виплати премії особисто собі як заступнику голови Комітету у сумі 15 007 грн 54 коп. та вчинив дії шляхом особистого підписання наказу від 29 жовтня 2024 року №177-к про виплату премії.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Так, перевіркою постанови судді першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону встановлено, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а висновки судді першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.2 ст.172-7 КУпАП (за протоколами №40 та №42) за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами.

Суддею першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України №61-к від 02 серпня 2021 року ОСОБА_2 переведено на посаду заступника голови Комітету.

Згідно з наказами Комітету №21 від 05 липня 2024 року та №34 від 17 жовтня 2024 року на ОСОБА_2 було покладено тимчасово виконуючого обов`язки голови з 07 липня 2024 року по 26 липня 2024 року та з 20 жовтня 2024 року по 03 листопада 2024 року, відповідно.

Відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові особи юридичних осіб публічного права є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пунктах 1 та 2 ч.1 ст.3 цього Закону, зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

При цьому, ОСОБА_2 , обіймаючи посаду т.в.о. голови Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та 26 липня 2024 року, 29 жовтня 2024 року в умовах реального конфлікту інтересів, прийняв рішення щодо виплати премії особисто собі як заступнику голови Комітету.

Таким чином, суддею першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , під час виконання своїх службових повноважень, приймаючи рішення щодо виплати премії особисто собі як заступнику голови Комітету у сумі 24 550 грн 00 коп. та вчинення дій шляхом особистого підписання наказу від 26 липня 2024 року №107-к і у сумі 15 007 грн 54 коп. та вчинення дій шляхом особистого підписання наказу від 29 жовтня 2024 року №177-к про преміювання, мав наявний приватний інтерес, зумовлений прагненням, у тому числі забезпечення свого матеріального достатку шляхом застосування заохочення у вигляді стимулюючої виплати - премії.

Службові повноваження тимчасово виконуючого обов`язки голови Комітету ОСОБА_2 , визначені Положенням про матеріальне стимулювання працівників стосовно встановлення стимулюючих виплат та вчинення дій щодо підписання відповідних наказів, є дискреційними.

Оскільки ОСОБА_2 як т.в.о. голови Комітету не може об`єктивно оцінити свою роботу, то у даному випадку у нього виникає суперечність, між його приватним інтересом та службовими повноваженнями.

Вказана суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями т.в.о. голови Комітету ОСОБА_2 , під час вирішення питання щодо встановлення премії та вчинення дій щодо підписання відповідного наказу, безпосередньо впливає на об`єктивність та неупередженість прийняття рішень, та на вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

У даному випадку суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями т.в.о. голови Комітету ОСОБА_2 утворює стан реального конфлікту інтересів.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції від 12 січня 2024 року навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, приймає об`єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів (п.2.4 розділу 2).

За таких умов, а саме, наявності реального конфлікту інтересів, т.в.о. голови Комітету ОСОБА_2 був зобов`язаний повідомити не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізнався чи повинен був дізнатися про таку наявність свого безпосереднього керівника та не вчиняти дій та не приймати рішень до прийняття безпосереднім керівником або керівником органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, та повідомлення про прийняте рішення.

ОСОБА_2 мав можливість дізнатися про наявність у нього реального конфлікту інтересів 26 липня 2024 року та 29 жовтня 2024 року, під час фактичного підписання наказів №107-к та №177-к про виплату премії.

Водночас, як вбачається з листів Національного агентства з питань запобігання корупції №90-09/90314-25 від 04 листопада 2025 року та Міністерства освіти і науки України №17/248-25 від 02 грудня 2025 року від ОСОБА_2 не надходили повідомлення про наявність у нього потенційного або реального конфлікту інтересів під час виконання службових обов`язків т.в.о. голови Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України.

Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків судді першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Зокрема, що ОСОБА_2 , т.в.о голови комітету, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, в порушення вимог п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та 26 липня 2024 року в умовах реального конфлікту інтересів, прийняв рішення щодо виплати премії особисто собі як заступнику голови Комітету у сумі 24 550 грн 00 коп. та вчинив дії шляхом особистого підписання наказу від 26 липня 2024 року №107-к про виплату премії.

Крім того, що ОСОБА_2 , т.в.о. голови комітету, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, в порушення вимог п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та 29 жовтня 2024 року в умовах реального конфлікту інтересів, прийняв рішення щодо виплати премії особисто собі як заступнику голови Комітету у сумі 15 007 грн 54 коп. та вчинив дії шляхом особистого підписання наказу від 29 жовтня 2024 року №177-к про виплату премії.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент розгляду справи строки притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності згідно з ч.4 ст.38 КУпАП закінчились, так як, на думку ОСОБА_2 , виявлення уповноваженими особами факту вчинення даного правопорушення відбулося не пізніше 10 вересня 2025 року, апеляційний суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

Згідно з роз`ясненнями Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2021 року №1089/0/2-21, виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, проте факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складенні протоколу.

Початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли особою, уповноваженою на складання протоколу, зібрано і проаналізовано необхідні докази та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, що може свідчити про дату виявлення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, старшим оперуповноваженим в ОВС 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Виноградовим Є.А. складено протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, №40 та №42 - 07 січня 2026 року відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Тобто, датою виявлення правопорушення є дата складання протоколів про адміністративні правопорушення, а саме, 07 січня 2026 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що момент виявлення можливого правопорушення відбувся значно раніше, а саме: листом Державної аудиторської служби України від 14 серпня 2025 року №116559/0/03-25, яким Національне агентство з питань запобігання корупції повідомлено про можливе вчинення ОСОБА_2 правопорушення; листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 вересня 2025 року №204-02/75478-25, адресованим Національній поліції України, ініційовано перевірку фактів щодо можливого прийняття ОСОБА_2 рішення в умовах реального конфлікту інтересів, апеляційний суд вважає безпідставними.

Частина 2 ст.172-7 КУпАП, передбачає відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту.

Як правильно встановлено суддею першої інстанції, 14 серпня 2025 року Державна аудиторська служба України лише повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про факт можливого вчинення ОСОБА_2 правопорушення, пов`язаного з корупцією, щодо виплати премії, зокрема, 26 липня 2024 року та 29 жовтня 2024 року.

В той же час, протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.172-7 КУпАП були складені уповноваженою особою Управління стратегічних розслідувань в міста Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України 07 січня 2026 року після отримання письмових пояснень ОСОБА_2 від 20 жовтня 2025 року, а також листів Національного агентства з питань запобігання корупції №90-09/90314-25 від 04 листопада 2025 року та Міністерства освіти і науки України №17/248-25 від 02 грудня 2025 року, відповідно до яких було повідомлено, що від ОСОБА_2 не надходили повідомлення про наявність у нього потенційного або реального конфлікту інтересів під час виконання службових обов`язків, що в свою чергу утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, та є підставою для складення протоколу за порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції».

За таких обставин, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновком судді першої інстанції, що станом на дату розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.172-7 КУпАП, строк притягнення до адміністративної відповідальності не сплинув.

Інші доводи та обставини, на які посилається сторона захисту, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судею дана належна правова оцінка.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Апеляційний суд вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_2 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн 00 коп., вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП., а також положенням ст.36 КУпАП щодо порядку визначення остаточного стягнення за вчинення двох адміністративних правопорушень.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 рокує законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов