Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №756/13564/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1268/2026

справа №756/13564/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ», поданою адвокатом Руденком Костянтином Васильовичем, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Примак-Березовської О.С., повне рішення складено 12 травня 2025 року,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У жовтні 2024 року ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги позову мотивує тим, що сторони уклали кредитний договір №391 від 01 листопада 2023 року, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 365 днів (до 31 жовтня 2024 року) шляхом перерахунку коштів на її платіжну картку НОМЕР_2 емітовану AT «КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1 277,5% річних).

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальниці, відтвореним шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора 084230 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки НОМЕР_1 .

Приймаючи умови кредитного договору, клієнтка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується їх дотримуватися.

Вказує, що відповідачка своєчасно не сплатила відсотки відповідно до графіку платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, починаючи з 01 листопада 2023 року, що відображено у розрахунку заборгованості.

Позивач вказує, що звертає стягнення виключно на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 01 листопада 2023 року по 16 жовтня 2024 року.

У зв`язку із допущеними порушеннями зобов`язання, заборгованість відповідачки за кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 16 жовтня 2024 року становить 61 250,00 гривень за період з 01 листопада 2023 року по 16 жовтня 2024 року, що нараховані відповідно до пункту 1.2 кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом.

Вказує, що попередній розмір судових витрат включає 3 028,00 гривень сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 10 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивуючи наведеним, просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ "КЛТ КРЕДИТ" заборгованість за кредитним договором №391 від 01 листопада 2023 року по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 61 250,00 гривень за період з 01 листопада 2023 року по 16 жовтня 2024 року, що нараховані відповідно до пункту 1.2 кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом (1 277,5% річних), а також судові витрати.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "КЛТ КРЕДИТ" 31 225,00 гривень заборгованості за кредитом, 5 028,00 гривень судових витрат, з яких 3 028,00 гривень судовий збір, 2 000,00 гривень витрати на професійну правничу допомогу.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за договором загальна сума заборгованості становить 66 250,00 гривень, що включає заборгованість за тілом 5 000,00 гривень, заборгованість за процентами за період з 01 листопада 2023 року по 16 жовтня 2024 року 61 250,00 гривень/

Щодо вимог про стягнення процентів суд зробив висновок про їх часткове задоволення, оскільки позивач здійснив їх нарахування з порушенням вимог законодавства. Зокрема, суд першої інстанції вказав, що після 18 травня 2024 року відповідачка як дружина військовослужбовця звільнена від сплати процентів за користування кредитом, а до цієї дати денна процентна ставка підлягала обмеженню відповідно до статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" та Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ.

З огляду на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок процентів у межах строку їх допустимого нарахування та у розмірах, установлених законом, і дійшов висновку про обґрунтованість стягнення відсотків у сумі 26 225 грн, а не у заявленому позивачем розмірі.

Стягнувши 2 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував складність справи, ціну позову та пропорційність предмету спору, а також часткове задоволення позову, відтак зробив висновок що саме така сума є справедливою, співмірною та обґрунтованою.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "КЛТ КРЕДИТ" подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального права.

Уважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованих процентів та витрат на правничу допомогу, фактично втрутившись у погоджені сторонами умови договору та порушивши принцип свободи договору.

Зазначає, що між ТОВ "КЛТ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 01 листопада 2023 року укладений кредитний договір №391 в електронній формі відповідно до вимог ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію". Відповідачка отримала кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 365 днів із сплатою процентів у розмірі 3,5 % за кожен день користування кредитом. Факт укладення договору, ознайомлення з його умовами, правилами надання грошових коштів та паспортом споживчого кредиту, а також факт отримання кредитних коштів на верифіковану платіжну картку не заперечується і підтверджується матеріалами справи, зокрема кредитним договором, анкетою-заявою, хронологією укладення електронного договору та довідкою платіжної установи про проведення переказу.

Процентна ставка за кредитом була фіксованою та визначеною на момент укладення договору. Зміни до договору не вносилися, строк кредитування не продовжувався, а тому відсутні правові підстави для перерахунку денної процентної ставки із застосуванням обмежень, запроваджених Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" після укладення договору. Такий підхід узгоджується з положеннями Закону України "Про споживче кредитування" та офіційними роз`ясненнями Національного банку України, згідно з якими фіксована денна процентна ставка залишається незмінною протягом усього строку дії договору за відсутності змін його істотних умов.

Зазначає, що суд першої інстанції, зменшивши розмір процентів, фактично змінив умови договору, який не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, та проігнорував те, що позивач заявляв вимоги виключно про стягнення прострочених процентів у межах строку кредитування, без вимоги дострокового повернення суми кредиту.

Уважає безпідставними посилання відповідачки на застосування пільг, передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували проходження її чоловіком військової служби за призовом під час мобілізації або його безпосередню участь у заходах, визначених законом, а також відсутні документи передбачені офіційними роз`ясненнями Міністерства оборони України та Національного банку України для застосування відповідної пільги.

Крім того, уважає, що суд необгрунтовано та невмотивовано зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 2 000 грн, не спростувавши реальність, необхідність та обґрунтованість понесених витрат, підтверджених договором з адвокатом та платіжними документами.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

14 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.

Вказує, що скаржник безпідставно наполягає на стягненні з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, а сама правнича допомога у розумінні Конституції України, ЦПК України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" фактично не надавалася.

Зазначає, що адвокат Руденко К.В.. який підписав як позовну заяву до суду першої інстанції, так і апеляційну скаргу, підтверджував свої повноваження договором №16/09/24 про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року, укладеним ним не як із адвокатом, а як фізичною особою - підприємцем. При цьому, відповідачка не заперечує право адвоката перебувати на обліку в податкових органах як ФОП, однак наголошує, що статус ФОП сам по собі не наділяє особу правом надання професійної правничої допомоги у цивільному процесі та, відповідно, не створює у клієнта права вимагати компенсації витрат на таку допомогу за правилами статей 60-62, 137 ЦПК України. Такий підхід узгоджується із статтею 59 Конституції України, яка є нормою прямої дії та встановлює, що право на професійну правничу допомогу забезпечується саме адвокатурою як інститутом, а не підприємницькою діяльністю.

Крім того, за умови формального існування договору, позивач не довів факту реального надання конкретних правничих послуг та факту понесення відповідних витрат. Наданий акт приймання-передачі наданих послуг №1 не містить жодної конкретизації щодо підготовки та передачі позовної заяви саме стосовно ОСОБА_3 , що унеможливлює встановлення обсягу виконаних робіт. Витяг з реєстру до зазначеного акту не може уважатися належним доказом, оскільки оригінал документа не засвідчений підписами сторін, а отже не підтверджує факту прийняття-передачі послуг.

Вказує, що копія електронного фінансового документа від 27 вересня 2024 року про перерахування 100 000,00 грн не відповідає вимогам законодавства щодо первинних бухгалтерських документів та платіжних інструкцій. Не містить обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, зокрема операційного часу, електронних підписів платника та отримувача.

Також уважає необгрунтованими доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не мав права зменшувати розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи. Звертає увагу, що відповідачкою 27 січня 2025 року подано відповідне клопотання про зменшення витрат, що підтверджується доказами направлення його суду та позивачу. У поданому клопотанні повідомлено про складні життєві обставини відповідачки, тяжкий стан здоров`я, неможливість працювати, а також про те, що заявлений розмір витрат є надмірним тягарем та неспівмірним зі складністю малозначної справи, яка розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження. Додатково звернуто увагу суду на участь представника позивача у значній кількості однотипних справ, що свідчить про мінімальні витрати часу та зусиль на підготовку стандартних процесуальних документів. Звертає увагу, що заявлений гонорар перевищує суму тіла кредиту.

Зазначає, що відповідачка правомірно користується пільгами, передбаченими пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що підтверджується належним чином завіреними довідками форми №5 та свідоцтвом про шлюб. Посилання скаржника на необхідність подання додаткових документів, зокрема військового квитка, не ґрунтується на законі та суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21, а також офіційним роз`ясненням, які мають рекомендаційний, а не імперативний характер.

Вказує на помилковість доводів скаржника щодо неправомірного зменшення судом першої інстанції розміру нарахованих процентів за кредитним договором № 391 від 01 листопада 2023 року. Суд обґрунтовано застосував положення Закону України "Про споживче кредитування" з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", та встановив, що строк дії договору фактично продовжився за межі перехідного періоду, у зв`язку з чим підлягали застосуванню обмеження щодо максимально допустимого розміру денної процентної ставки. За таких обставин висновки суду першої інстанції є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають як нормам матеріального права.

Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

5. Позиція учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що 01 листопада 2023 року між ТОВ "КЛТ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №391, відповідно до якого на умовах, встановлених цим договором, товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строки, визначені цим договором.

Згідно пункту 1.2 договору процентна ставка за користування кредитом становить 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1 277,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.

Згідно пункту 1.3 договору строк кредиту становить 365 днів, із сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору. Періодичність платежів із сплати процентів - кожні 10 днів.

Згідно пункту 1.4 договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом товариство рекомендує позичальнику здійснити повне погашення нарахованих процентів по кредиту згідно наступного розрахунку: дата видачі кредиту 01 листопада 2023 року; дата платежу процентів першого періоду 11 листопада 2023 року; сума кредиту 5 000,00 гривень; нараховані проценти за користування кредитом 1 750,00 гривень; разом до сплати 6 750,00 гривень.

Згідно пункту 1.7 договору товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс FONDY (ТОВ "ФК "ЕЛАЄНС", здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.

Згідно пункту 3.3 договору у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених цим договором, сторони погодили, що позичальнику встановлюється відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. Позичальник сплачує Товариству проценти за неправомірне користування грошовими коштами за процентною ставкою 3,5% (річна процентна ставка становить 1 277,50%) від суми несвоєчасного повернення грошових коштів переданих позичальнику за цим договором (суми кредиту) за кожен день користування. Інформація про суму нарахованих процентів за неправомірне користування грошовими коштами згідно частини 2 статті 625 ЦК України, повідомляється позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника та сплачується позичальником одночасно із заборгованістю за кредитом та нарахованими процентами за фактичну кількість днів користування кредитом (а.с. 6-9 зворот).

Додатком №1 до кредитного договору №391 від 01 листопада 2023 року є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки. Так, згідно даних вказаної таблиці сума платежу за розрахунковий період (01 листопада 2023 року - 31 жовтня 2024 року) складе 68 875,00 гривень. Проценти за користування кредитом складуть 63 875,00 гривень. Реальна річна процентна ставка складе 5 717 101,41% річних. Загальна вартість кредиту складе 68 875,00 гривень.

Згідно пункту 1 додатку №1 загальна вартість кредиту, зазначена у цьому додатку №1 є орієнтовною, та може змінюватися в залежності від строку користування кредитним коштами (а.с. 10).

Згідно даних квитанції №676663426 від 01 листопада 2023 року ТОВ "КЛТ КРЕДИТ" перераховано 5 000,00 гривень на картку № НОМЕР_2 (а.с. 12).

Згідно даних детального розрахунку заборгованості за договором №391 від 01 листопада 2023 року, складеного представником ТОВ "КЛТ КРЕДИТ" - адвокатом Руденко К.В., заборгованість відповідачки станом на 16 жовтня 2024 року становить 66 250,00 гривень, з яких: строкова заборгованість за сумою кредиту - 5 000,00 гривень; прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом становить 61 250,00 гривень (а.с. 13-17).

Згідно даних листа Державної міграційної служби України №6.2-14110/6-24 від 06 грудня 2024 року убачається, що за наявною в Державної міграційної служби України інформацією, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстровано 15 грудня 2006 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 56).

Згідно даних свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 12 лютого 2023 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 12 лютого 2023 року зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на " ОСОБА_1 " (а.с. 71).

Згідно даних свідоцтва про зміну імені НОМЕР_6 ОСОБА_1 14 лютого 2024 року змінила ім`я на " ОСОБА_1 " (а.с. 72).

Згідно даних довідки №1151 від 11 грудня 2023 року, складеної начальником служби кадрової роботи ОСОБА_9 , солдат ОСОБА_4 проходить службу у військовій частині НОМЕР_7 Національної гвардії України у м. Київ з 12 травня 2021 року (а.с. 73).

З даних довідки №1162 від 06 грудня 2024 року, складеної т.в.о. начальника служби кадрової роботи ОСОБА_10 , ОСОБА_4 дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_7 Національної гвардії України в АДРЕСА_2 (а.с. 74).

Згідно даних листа НБУ №14-0005/45882 від 14 червня 2024 року про надання роз`яснень щодо кредитів військовослужбовців та членів їх сімей, НБУ зазначено: «..що відповідна пільга надається військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам). Тому відповідна пільга має надаватися на підставі наступного переліку документів:

- посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу (в залежності від військового звання військовослужбовця);

- довідки за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40;

- витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду;

- для дружин (чоловіків) військовослужбовця, додається також свідоцтво про шлюб...»

Щодо надання пільги військовослужбовцям (а також їх дружинам (чоловікам), які перебувають на інших видах військової служби вказано, що така пільга надається лише за період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період. Тому відповідна пільга має надаватись на підставі наступного переліку документів:

- посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу (в залежності від військового звання військовослужбовця);

- довідки за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних: Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40;

- витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду;

- для військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції - довідка згідно з додатком №1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення; у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі - Порядок);

- для військовослужбовців, які брали участь в у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях - довідка згідно з додатком 4 до Порядку;

- для військовослужбовців, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України - довідка згідно з додатком 6 до Порядку; ;

- для дружин (чоловіків) військовослужбовця, додається також свідоцтво про шлюб (а.с.-96-97).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений, у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться й іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документам, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитись з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення уважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття, пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, уважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, уважаються письмовими доказами згідно статті 64 Цивільного процесуального кодексу України, статті 36 Господарського процесуального кодексу України та статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, що переглядається колегією суддів, установлено та не заперечується учасниками справи, що між сторонами 01 листопада 2023 року укладено кредитний договір №391. Позивачем у справі виконано взяті на себе зобов`язання та надано позику у розмірі 5 000,00 гривень.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованого зменшення судом першої інстанції нарахованих відсотків, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-ІХ від 22 листопада 2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Колегія суддів враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк, дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, оскільки характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та обґрунтовано врахував обмеження, установлені Законом України № 3498-ІХ та Законом України "Про споживче кредитування".

Посилання скаржника па порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема неправильне застосування Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" та Закону України "Про споживче кредитування" є необґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині застосування судом першої інстанції Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин (укладення кредитного договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Зазначені гарантії поширюються на виключне коло осіб.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів для підтвердження статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року, який набрав чинності 18 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в такій редакції: військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" видами військової служби є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Поширення гарантії, передбачених пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на дружину військовослужбовця залежить не лише від факту перебування особи у шлюбі та факту проходження її чоловіком військової служби, а й від наявності визначених законом підстав проходження відповідної військової служби.

На підтвердження обставин поширення на відповідачку положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як дружини військовослужбовця відповідачкою надано копію свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 12 лютого 2023 року та копії довідки №1151 від 11 грудня 2023 року, складеної Начальником служби кадрової роботи Александровським С., та копію довідки №1162 від 06 грудня 2024 року, складеної т.в.о. начальника служби кадрової роботи ОСОБА_10 , згідно даних яких ОСОБА_4 дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_7 Національної гвардії України в АДРЕСА_2 .

Водночас зазначені документи не містять відомостей про вид військової служби, зокрема, про те, що ОСОБА_4 був призваний на військову службу військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, або що він належить до іншої категорії військовослужбовців, на яку поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Факт проходження військової служби без зазначення її виду та підстави не є достатнім для встановлення всіх юридичних фактів, необхідних для застосування відповідної пільги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про поширення на відповідачку відповідної пільги на підставі наданих нею документів, оскільки такі підтверджують факт шлюбу та проходження її чоловіком військової служби на теперішній час.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Колегія суддів також погоджується із доводами апеляційної скарги щодо того, що позивачем заявлено лише вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 01 листопада 2023 року по 16 жовтня 2024 року. Вимогу про стягнення тіла кредиту у розмірі 5 000,00 гривень позивачем не заявлено, а тому ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог, що відповідно до пункту 4 частини 1 статі 376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Отже, при визначенні остаточного розміру стягнення суд апеляційної інстанції має виходити з предмета та підстав заявленого позову.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 391 від 01 листопада 2023 року за період з 01 листопада 2023 року по 16 жовтня 2024 року нараховано 61 250,00 гривень процентів, виходячи з погодженої сторонами процентної ставки 3,5 відсотка від суми кредиту за кожен день користування.

Як установлено судом апеляційної інстанції у зв`язку із набранням чинності Закону України № 3498-ІХ позивачем мали нараховуватись проценти за користування кредитом таким чином: з 1 листопада 2023 року по 23 грудня 2023 року згідно з Договором (3,5 %, тобто 175 грн на день), з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року за денною ставкою 2,5 %, тобто 125 грн на день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року за денною ставкою 1,5 %, тобто 75 грн на день, з 20 серпня 2024 року по 16 жовтня 2024 року за денною ставкою 1 %, тобто 50 грн за день.

За таких обставин, з урахуванням обмежень, встановлених Закону України № 3498-ІХ положень апеляційний суд уважає за необхідне навести власний розрахунок процентів, що підлягають стягненню в межах заявлених позовних вимог.

Так, розрахунок процентів здійснюється за кожен календарний день відповідного періоду. За період з 01 листопада 2023 року по 23 грудня 2023 року (53 дні) проценти становлять 53 ? 175 грн = 9 275 грн; за період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (120 днів) - 120 ? 125 грн = 15 000 грн; за період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (120 днів) - 120 ? 75 грн = 9 000 грн; за період з 20 серпня 2024 року по 16 жовтня 2024 року (58 днів) - 58 ? 50 грн = 2 900 грн.

Таким чином, загальний розмір процентів за користування кредитом за період з 01 листопада 2023 року по 16 жовтня 2024 року становить 36 175,00 гривень.

Отже, за таких обставин в межах заявлених позовних вимог на користь позивача підлягає стягненню 36 175,00 гривень процентів за користування кредитом за період 01 листопада 2023 року по 16 жовтня 2024 року.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 5 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, саме по собі укладення договору про надання правничої допомоги та визначення сторонами його вартості не зумовлює обов`язку суду стягнути з іншої сторони всю суму заявленого гонорару. При вирішенні питання про розподіл таких витрат суд має оцінити їх реальність, необхідність та співмірність із складністю справи, обсягом виконаної роботи та ціною позову.

16 вересня 2024 року між ТОВ "КЛТ КРЕДИТ" та ФОП ОСОБА_11 укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого в рамках договору виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2412, зобов`язується надати замовнику наступні юридичні послуги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів замовника у органах державної влади та місцевого самоврядування, а замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором.

Згідно пункту 3.1 укладеного договору вартість послуг становить: 10 000,00 гривень - складання позовної заяви про стягнення заборгованості із боржника замовника; 15 000,00 гривень - складання апеляційної скарги на рішення першої інстанції; 17 000,00 гривень - складання касаційної скарги; 3 000,00 гривень складання відповіді на відзив на позовну заяву, заперечення, додаткові пояснення; 1 000,00 гривень - складання та надсилання адвокатського запиту; 1 000,00 гривень - складання заяв, клопотань; 3 500,00 гривень участь у судовому засіданні.

Згідно пункту 3.3 договору загальна вартість договору становитиме суму вартості послуг, вказану в усіх актах наданих послуг (а.с.30-31).

Згідно даних витягу з реєстру №1 від 23 вересня 2024 року до акту приймання- передачі наданих послуг №1 до договору №16/092024 про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року виконавець підготував позовну заяву про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором №391 від 01 листопада 2023 року та клопотання про витребування доказів; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 за кредитним договором №391 від 01 листопада 2023 року / 10 000,00 гривень (а.с. 35).

За результатом розгляду справи у суді апеляційної інстанції вимоги позивача задоволено на 59%, відтак, із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 5 900,00 гривень пропорційно розміру задоволених вимог.

Матеріали справи містять клопотання відповідачки про зменшення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування поданого клопотання відповідачка посилалась на не підтвердження представником позивача належними та допустимими доказами повноважень адвоката, недоведеність факту приймання-передачі наданих послух щодо позовної заяви до ОСОБА_3 , недоведеність факту перерахування коштів, неспівмірність заявлених витрат та надмірний тягар заявлених витрат у зв`язку із станом здоров`я відповідачки.

Як убачається з матеріалів справи, представником позивача у суді першої інстанції фактично здійснювалося представництво інтересів товариства у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета спору, ціни позову, обсягу виконаної представником позивача роботи, необхідності підготовки позовної заяви, клопотання про витребування доказів та адвокатського запиту, а також з урахуванням фактичного обсягу наданої правничої допомоги, колегія суддів вважає співмірними та обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Зазначений розмір витрат є достатнім та розумним з огляду на обсяг фактично виконаної адвокатом роботи та водночас не є надмірним з урахуванням ціни позову та складності справи.

Апеляційний суд відхиляє твердження відповідачки про те, що адвокат не може здійснювати свою діяльність у статусі фізичної особи-підприємця, а тому укладений позивачем договір про надання юридичних послуг не може бути належною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Сам по собі факт здійснення адвокатом господарської діяльності як фізичною особою-підприємцем не свідчить про відсутність у нього статусу адвоката та не позбавляє його права надавати професійну правничу допомогу. Визначальним для вирішення питання про компенсацію відповідних витрат є установлення факту надання такої допомоги особою, яка має статус адвоката, а також понесення стороною відповідних витрат і їх співмірності з обсягом наданих послуг.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ №2412, відповідно до якого Руденко К.В. має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 23 жовтня 2018 року №18.

Отже, матеріалами справи підтверджено статус Руденка К.В. як адвоката, а факт надання послуг підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги, копією акту приймання-передачі послуг та витягом з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг.

Твердження відповідачки про відсутність доказів конкретизації наданих послуг колегія суддів відхиляє, оскільки витяг з реєстру містить вказівку про підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості із ОСОБА_12 за кредитним договором №391 від 01 листопада 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 786,52 грн (3 028 грн ?59%).

Установлено, що за подачу апеляційної скарги ТОВ "КЛТ КРЕДИТ" сплачено 4 542,00 гривень судового збору.

Ураховуючи те, що апеляційну скаргу задоволено частково, із відповідачки на користь скаржника на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, слід стягнути 2 679,78 гривень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ», подану адвокатом Руденком Костянтином Васильовичем, задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №391 від 01 листопада 2023 року по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 36 175,00 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, 1 786,52 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» на відшкодування судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги в суді першої інстанції, 2 000,00 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 2 679,78 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова