Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №752/14364/26 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року місто Київ

справа № 752/14364/26

провадження № 22-ц/824/13108/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Головачова Я.В.,

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Кордюкової Ж.І. від 4 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов мотивовано тим, що 24 вересня 2005 року між сторонами було укладено шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів Донецького міського відділу реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 1406.

З перших днів подружнього життя у них була дружна сім'я, заснована на почуттях любові, поваги та вірності один до одного, але з часом почуття любові, поваги та взаєморозуміння згасли, стосунки між ними погіршилися. Незважаючи на неодноразові спроби зберегти сім`ю, це не вдалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.

Вказує, що вони з відповідачем не проживають однією сім'єю, не ведуть спільного господарства та не підтримують сімейних відносин як подружжя, подальше життя і збереження шлюбу суперечить інтересам кожного з них.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 вересня 2005 року Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, актовий запис № 1406.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 4 червня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано за підсудністю до Самарського районного суду міста Дніпра.

Суд встановив, що згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тому справа не підсудна Голосіївському районному суду міста Києва. Згідно розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2014 року № 2710/38-14, розгляд справ, підсудних Пролетарському районному суду міста Донецька, здійснюється Дзержинським міським судом Донецької області. Згідно рішення заступника голови Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2024 року № 2584/0/15-24, розгляд справ, підсудних Торецькому (колишньому Дзержинському) міському суду Донецької області, здійснюється Самарським районним судом міста Дніпра.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про передачу цивільної справи за встановленою підсудністю, а саме до Самарського районного суду міста Дніпра.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаржник зазначає, що вона та відповідач є внутрішньо переміщеними особами (далі - ВПО), перебувають на обліку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, довідка про взяття на облік ВПО підтверджує тимчасове перебування особи для визначення підсудності.

Також зазначає, що наявність поважних причин, а саме робота лікарем у дитячій лікарні та безпекова ситуація у місті Дніпро, надає право розглядати справу за місцем проживання позивача, що визначено у частині другій статті 28 ЦПК України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не подав.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

У частині шостій статті 187 ЦПК України визначено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Згідно з частиною сьомою статті 187 ЦПК України, інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Положеннями частини восьмої статті 187 ЦПК України передбачено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Відповідно до частини дев`ятої статті 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що з метою визначення підсудності справи суд першої інстанції відповідно до частини восьмої статті 187 ЦПК України здійснив запит до Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно з відповіддю № 2834169 від 3 червня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Установивши, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є місто Донецьк, та врахувавши, що відповідно до рішення голови Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2024 року № 2584/0/15-24 територіальну підсудність судових справ, підсудних судам міста Донецька, визначено за Самарським районним судом міста Дніпра, суд першої інстанції дійшов висновку, що справа не підсудна Голосіївському районному суду міста Києва.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав, що одночасно, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (абзац 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб").

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну відповідає за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з пунктом 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, з метою обліку внутрішньо переміщених осіб уповноважений орган веде Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, держателем якої є Мінсоцполітики.

Отже, під час вирішення питання про відкриття провадження у справі та визначення її територіальної підсудності суд першої інстанції не мав обмежуватися відомостями Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання відповідача, а повинен був також з`ясувати, чи перебуває ОСОБА_2 на обліку як внутрішньо переміщена особа, та, у разі підтвердження цієї обставини, встановити зареєстроване місце його перебування як внутрішньо переміщеної особи.

Проте з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції запиту до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб не здійснював та відповідних відомостей щодо відповідача не отримував.

Такий запит було здійснено Київським апеляційним судом під час апеляційного перегляду справи.

Згідно з відповіддю № 3312429 від 14 вересня 2026 року ОСОБА_2 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, а його місцем проживання зазначено: АДРЕСА_2 . Вказана адреса територіально належить до Голосіївського району міста Києва.

Таким чином, на час вирішення питання про територіальну підсудність справи відповідач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа, а відомості Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб свідчили про його проживання у Голосіївському районі міста Києва.

З огляду на положення частини першої статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", відповідно до якої довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання такої особи, та наведений висновок Верховного Суду, відомості про перебування відповідача на обліку як внутрішньо переміщеної особи та адресу такого перебування підлягали врахуванню судом першої інстанції під час визначення територіальної підсудності справи.

Отже, зареєстрованим місцем перебування відповідача як внутрішньо переміщеної особи є адреса у Голосіївському районі міста Києва, що відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України свідчить про підсудність справи Голосіївському районному суду міста Києва.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про непідсудність справи Голосіївському районному суду міста Києва та необхідність її передачі на розгляд Самарського районного суду міста Дніпра, виходячи виключно з відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача у місті Донецьку та зміни територіальної підсудності судових справ судів цього міста, є передчасним та не ґрунтується на повному з`ясуванні обставин, що мають значення для визначення територіальної підсудності справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд іншого суду.

Допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали, що відповідно до статті 379 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 4 червня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: