Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №757/24424/25-ц — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року місто Київ

Справа № 757/24424/25-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11035/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Невідомої Т.О., Поліщук Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року (постановлена у складі судді Соколова О.М.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - Регіональний сервісний центр МВС у місті Києві, про визнання права власності

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просив визнати за ним право власності на транспортний засіб CHEVROLET CAPTIVA, універсал-В, номер кузова НОМЕР_1 , 2017 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Позов мотивував тим, що повністю виконав зобов`язання за договором фінансового лізингу № K2Q4A!00000551 від 03 грудня 2020 року, укладеним із АТ КБ «ПриватБанк». Перехід до позивача права власності на автомобіль підтверджувався актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності за договором фінансового лізингу від 28 березня 2025 року.

16 квітня 2025 року позивач отримав від відповідача пакет документів, необхідних для перереєстрації автомобіля, однак сервісний центр МВС відмовив у проведенні реєстраційної дії через наявність відомостей про АТ КБ «ПриватБанк» як попереднього власника транспортного засобу в Єдиному реєстрі боржників.

01 січня 2026 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2025 року № 1727, якою внесено зміни до пункту 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.

Унаслідок відповідних змін заборона на перереєстрацію транспортного засобу у зв`язку з наявністю відомостей про попереднього власника в Єдиному реєстрі боржників перестала застосовуватися, зокрема, якщо транспортний засіб набуто у власність лізингоодержувачем у порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про фінансовий лізинг».

14 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до ТСЦ МВС № 8045 та здійснив перереєстрацію автомобіля CHEVROLET CAPTIVA, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , на своє ім`я та отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

17 лютого 2026 року представник АТ КБ «ПриватБанк» подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на усунення законодавчих обмежень щодо перереєстрації транспортних засобів, придбаних за договорами фінансового лізингу.

03 березня 2026 року представник позивача - адвокат Василюк Н.І. подала заяву про залишення позову без розгляду та стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат у загальному розмірі 41 211,20 грн, з яких 1 211,20 грн судовий збір, 40 000 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 02 квітня 2026 року заяву представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнив.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання права власності закрив.

Заяву представника позивача Василюк Н.І. про залишення позову без розгляду задовольнив частково.

Стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

У задоволенні решти вимог заяви представника позивача відмовив.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок зміни нормативного регулювання законодавчі обмеження щодо перереєстрації транспортних засобів, набутих за договором фінансового лізингу, були усунені, а позивач 14 січня 2026 року зареєстрував автомобіль на своє ім`я, у зв`язку із чим предмет спору перестав існувати.

Вирішуючи питання про судові витрати, районний суд указав, що позивач скористався своїм правом, яке було відновлено не відповідачем, та здійснив перереєстрацію автомобіля у сервісному центрі МВС. Водночас суд дійшов висновку, що припинення провадження у справі зумовлено фактичним задоволенням заявлених вимог, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача судових витрат на підставі частини третьої статті 142 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу в частині стягнення з банку 1 211,20 грн судового збору та 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу й ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні відповідних вимог позивача.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що АТ КБ «ПриватБанк» не заперечувало набуття позивачем права власності на автомобіль та передало йому всі документи, необхідні для проведення перереєстрації транспортного засобу.

Банк не був органом, уповноваженим проводити реєстрацію транспортних засобів, і не приймав рішення про відмову позивачу в перереєстрації автомобіля.

Можливість проведення відповідної реєстраційної дії виникла не внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем, а через зміну нормативного регулювання та подальше здійснення реєстрації сервісним центром МВС.

Вважає, що частина третя статті 142 ЦПК України могла бути застосована лише за умови, що позивач не підтримував позовних вимог саме внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, однак оскільки таких обставин у справі не встановлено, підстав для покладення на банк судових витрат немає.

Крім того, суд першої інстанції не врахував відсутність причинного зв`язку між поведінкою відповідача після пред`явлення позову та припиненням предмета спору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Василюк Н.І. просила апеляційну скаргу відхилити, оскаржувану ухвалу залишити без змін та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн, розглянути справу без участі позивача.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним, представниками сторін подані заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням викладеного та приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогами про визнання права власності на транспортний засіб CHEVROLET CAPTIVA, номер кузову НОМЕР_1 , сірого кольору з державним номером НОМЕР_2 за ОСОБА_1 , оскільки позивачем набуто право власності на автомобіль марки CHEVROLET CAPTIVA, у зв`язку з виконанням умов договору фінансового лізингу № №K2Q4A!00000551 від 03.12.2020 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Так, 01.01.2026 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2025 року № 1727 «Про внесення зміни до пункту 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388».

Постанова № 1727 чітко визначила перелік винятків із заборони на здійснення перереєстрації транспортного засобу у випадках, коли до сервісного центру МВС надходить звернення щодо транспортного засобу, відомості про лізингодавця при цьому містяться в Єдиному реєстрі боржників. Відтепер така заборона не застосовується, зокрема, у разі, якщо транспортний засіб набуто у власність лізингоодержувачем у порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Перелік документів для перереєстрації визначено пунктом 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388. Для перереєстрації транспортного засобу подаються: заява; документ, що посвідчує особу власника (або його представника); реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); документ, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, зокрема договір фінансового лізингу та документи про виконання зобов`язань; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; у разі потреби - довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника; документ про сплату обов`язкових платежів.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ухвала суду першої інстанції оскаржується виключно в частині покладення судових витрат на АТ КБ «ПриватБанк», законність закриття провадження у справі та інші висновки районного суду не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Отже, для покладення понесених позивачем витрат на відповідача необхідно встановити, що позивач після пред`явлення позову не підтримує заявлених вимог (відмовляється від них) і така відмова від підтримання вимог є наслідком їх фактичного задоволення відповідачем після пред`явлення позову.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16-ц зазначив, що частина третя статті 142 ЦПК України є підставою для відшкодування судових витрат лише в разі, коли позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем. Сам факт закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору не є достатньою підставою для покладення витрат на відповідача.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05 березня 2026 року у справі № 917/1161/25, тлумачачи аналогічну за змістом частину третю статті 130 ГПК України вказала, що: 1) у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем; 2) при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду; 3) у разі задоволення позовних вимог третьою особою, а не відповідачем, право на відшкодування витрат залежить від підстав здійснення такого задоволення третьою особою, які підлягають дослідженню та оцінці судом. При цьому за загальним правилом добросовісний позивач вправі розраховувати на можливість відшкодування йому витрат на правничу допомогу, понесених ним до моменту закриття провадження у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» ще до звернення позивача до суду передало йому пакет документів, необхідних для перереєстрації транспортного засобу.

Безпосередньою перешкодою для проведення перереєстрації була встановлена чинним на той час нормативним регулюванням заборона на вчинення реєстраційної дії за наявності відомостей про попереднього власника транспортного засобу в Єдиному реєстрі боржників.

Після пред`явлення позову АТ КБ «ПриватБанк» не вчиняло дій, якими було б задоволено заявлену до нього вимогу про визнання права власності на транспортний засіб.

Можливість здійснити перереєстрацію виникла з 01 січня 2026 року внаслідок набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2025 року № 1727, тобто внаслідок зміни нормативного регулювання.

Відповідну реєстраційну дію 14 січня 2026 року здійснив територіальний сервісний центр МВС на підставі звернення самого позивача та поданих ним документів.

Отже, відсутність предмета спору була обумовлена зміною законодавства та вчиненням дій уповноваженим державним органом, а не задоволенням позовних вимог відповідачем.

Такий висновок фактично визнав і суд першої інстанції, прямо зазначивши в оскаржуваній ухвалі, що право позивача було відновлено не відповідачем. Проте, встановивши цю обставину, районний суд дійшов взаємовиключного висновку про наявність підстав для застосування частини третьої статті 142 ЦПК України та покладення судових витрат на АТ КБ «ПриватБанк».

Сам по собі факт того, що перебування банку в Єдиному реєстрі боржників відповідно до чинного на час звернення позивача законодавства перешкоджало проведенню реєстраційної дії, не є тотожним задоволенню банком заявлених позовних вимог після пред`явлення позову.

У межах перегляду ухвали лише в частині судових витрат апеляційний суд не вирішує питання про обґрунтованість позовних вимог по суті, належність обраного позивачем способу захисту або правомірність поведінки учасників відповідних матеріальних правовідносин.

Водночас матеріали справи не містять установлених судом обставин, які б свідчили, що після пред`явлення позову саме відповідач визнав чи задовольнив заявлену до нього вимогу або вчинив дію, яка безпосередньо спричинила припинення предмета спору.

За таких обставин передбачена частиною третьою статті 142 ЦПК України обов`язкова умова для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат відсутня.

Тому суд першої інстанції помилково стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» як витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн, так і сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Оскільки відсутня правова підстава для покладення витрат на відповідача, питання про співмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт та документальне підтвердження їх оплати не має визначального значення для вирішення апеляційної скарги.

Щодо сплаченого позивачем судового збору колегія суддів додатково зазначає, що закриття провадження у справі є самостійною підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України за клопотанням особи, яка його сплатила, крім передбачених законом винятків. Проте така можливість не створює підстав для стягнення судового збору з відповідача за відсутності умов, установлених частиною третьою статті 142 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував частину третю статті 142 ЦПК України до правовідносин, у яких припинення предмета спору відбулося не внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем, ухвалу в частині часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» судових витрат слід скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні відповідних вимог.

Судові витрати

Відповідно до частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги в електронній формі АТ КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено повністю, зазначений судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись статтями 133, 141, 142, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року в частині часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Василюк Наталії Ігорівни та стягнення з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1 211,20 грн і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні такої заяви відмовити в повному обсязі.

В іншій частині ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 662,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Т.О. Невідома

Н.В. Поліщук