Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №755/22176/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року місто Київ

Справа № 755/22176/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9129/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року (ухвалене у складі судді Галагана В.І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

13 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № TDB.2021.0608.31695 від 05 листопада 2021 року у розмірі 29 087,95 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між АТ «МЕГАБАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК Єврокредит», та відповідачем по справі ОСОБА_1 05.11.2021року було укладено заяву-договір TDB.2021.0608.31695 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank та встановлено кредитний ліміт.

Позивач виконав свої зобов`язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка станом на 03.09.2025 року становить 29 087,95 грн, з яких: 9 997,31 грн - заборгованість по простроченому тілу кредиту; 19 090,64 грн - відсотки за користування кредитом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0608.31695 від 05 листопада 2021 року в розмірі 29 087,95 грн.

Також стягнуто з відповідачки на користь позивача 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 422,40 грн судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджено укладення між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 кредитного договору, надання відповідачці кредитних коштів та неналежне виконання нею зобов`язань за договором.

Суд установив перехід права вимоги від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а надалі - до ТОВ «ФК Єврокредит», та дійшов висновку, що надані позивачем розрахунок заборгованості і виписки за особовими рахунками є належними і достатніми доказами наявності заборгованості в заявленому розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи та не отримувала копії позову і доданих до нього матеріалів. Зазначає, що про існування судового провадження самостійно дізналася 11 грудня 2025 року. 15 грудня 2025 року о 15 год. 44 хв. вона направила засобами поштового зв`язку до суду заяву та клопотання, однак того ж дня о 17 год. 41 хв. суд ухвалив оскаржуване рішення, не дочекавшись надходження цих документів. 16 грудня 2025 року ті самі документи вона особисто подала до суду.

Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки з відомостей із Українського бюро кредитних історій вбачається, що останнє оновлення інформації щодо кредитного договору відбулося 17 серпня 2022 року, а також визначено, що поточна та прострочена заборгованість відображені у розмірі 0 грн, а статус договору зазначений як «ліквідація фінансової установи».

Вказує, що АТ «МЕГАБАНК» перебуває у процедурі ліквідації з 17 серпня 2022 року, у зв`язку із чим правомірність складення розрахунку заборгованості та нарахування процентів після початку ліквідації банку є безпідставним та необґрунтованим.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір TDB.2021.0608.31695 від 05.11.2021 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank та встановлено кредитний ліміт у сумі до 200 000,00 грн.

Відповідно до заяви про отримання кредиту від 05.11.2021 Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» надано відповідачу кредитні кошти.

03.09.2024 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 09.07.2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, за умовами якого новим кредитором набуто право вимоги за кредитним договором № TDB.2021.0608.31695 від 05.11.2021.

27.12.2024 між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 1/12, за умовами якого новим кредитором набуто право вимоги за кредитним договором № TDB.2021.0608.31695 від 05.11.2021.

Згідно наданого позивачем розрахунку та виписці по особовому рахунку, перевіреного судом та не оспореного відповідачем, заборгованість відповідача станом на 03.09.2025 року становить 29 087,95 грн., з яких: 9 997,31 грн. - заборгованість по простроченому тілу кредиту; 19 090,64 грн. - відсотки за користування кредитом, - правомірність заявлення яких доведено позивачем належними та допустимими доказами по справі, зокрема, розрахунком заборгованості відповідача та випискою по рахунку боржника.

Позиція суду апеляційної інстанції

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у цій справі становить 29 087,95 грн, що є меншим за тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік, тому справа переглядається у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

За приписами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає цим вимогам закону враховуючи таке.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і в установлений строк, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують як факт виникнення кредитного зобов`язання, так і його невиконання відповідачкою та розмір непогашеної заборгованості.

Банківська виписка є належним письмовим доказом руху коштів за рахунком та здійснених банківських операцій, зокрема щодо видачі кредиту та користування кредитними коштами.

Натомість апеляційна скарга не містить конкретного контррозрахунку заборгованості, не вказує, які саме операції у банківських виписках є неправильними, та не містить доказів погашення основного боргу чи процентів.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність заборгованості в сумі 29 087,95 грн.

Щодо направлення відповідачкою заяви та клопотання 15 грудня 2025 року

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення до надходження направлених відповідачкою документів, не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення з огляду на таке.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2025 року встановлено строк для подання письмових заяв по суті спору до 15 грудня 2025 року.

Сама відповідачка в апеляційній скарзі та у заяві від 15 грудня 2025 року зазначає, що про існування судового провадження їй стало відомо 11 грудня 2025 року. Отже, ще до спливу встановленого судом строку вона була обізнана про наявність справи та особу позивача, однак до 15 грудня 2025 року не вчинила дій, спрямованих на подання заперечень (відзиву) по суті заявлених вимог.

Відповідно до частини шостої статті 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали здані на пошту. Тому сам факт здачі поштового відправлення 15 грудня 2025 року не може оцінюватися як пропуск строку подання саме цих документів. Разом із тим із наданих до апеляційної скарги документів убачається, що 15 грудня 2025 року відповідачкою було направлено не відзив на позовну заяву, а заяву про повторне направлення їй копії позову, надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та встановлення нового строку для подання відзиву, а також клопотання про поновлення строку на його подання. Більше того, у самому клопотанні від 15 грудня 2025 року відповідачка прямо зазначала, що встановлений строк на подання відзиву нею пропущено, та просила його поновити.

Таким чином, наведені документи не містили жодних заперечень щодо факту укладення кредитного договору, одержання та використання кредитних коштів, розміру заборгованості, правильності її розрахунку або переходу права вимоги до позивача.

Квитанція АТ «Укрпошта» підтверджує прийняття поштового відправлення лише 15 грудня 2025 року о 15 год. 45 хв., тобто безпосередньо в останній день установленого судом строку. На час ухвалення рішення суд першої інстанції об`єктивно не мав у своєму розпорядженні цих документів.

Колегія суддів також ураховує, що під час апеляційного перегляду відповідачка повною мірою реалізувала право викласти свої заперечення проти позову, а суд апеляційної інстанції перевіряє наведені нею матеріально-правові та процесуальні доводи.

За змістом частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише тоді, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Правильне по суті і законне рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, оскільки направлені 15 грудня 2025 року документи не містили заперечень по суті позовних вимог або доказів, здатних вплинути на встановлені судом обставини, наведений довід апеляційної скарги не свідчить про неправильність вирішення спору.

Щодо доводів про неналежне повідомлення відповідачки

Не є підставою для скасування рішення й посилання ОСОБА_1 на неналежне повідомлення про розгляд справи.

Пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкове скасування судового рішення, якщо справу розглянуто за відсутності учасника, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, у разі коли таке повідомлення було обов`язковим і відповідний учасник обґрунтовує апеляційну скаргу такою підставою.

Однак ухвалою від 17 листопада 2025 року суд першої інстанції постановив розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи. Судове засідання з викликом учасників справи не призначалося та не проводилося.

Таким чином, у цій справі відсутня передбачена пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передумова для обов`язкового скасування рішення, а саме розгляд справи у судовому засіданні за відсутності учасника, якого необхідно було повідомити про дату, час і місце такого засідання. Саме формулювання норми пов`язує цю безумовну підставу з випадками, коли повідомлення про засідання є обов`язковим.

Крім того, сама ОСОБА_1 підтверджує, що 11 грудня 2025 року, тобто до ухвалення рішення, їй стало відомо про існування цієї справи.

За таких обставин доводи про неналежне повідомлення не утворюють передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язкової підстави для скасування рішення.

Щодо позовної давності

Доводи апеляційної скарги в частині незастосування судом наслідків спливу позовної давності колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки відповідно до статті 257 ЦК України.

За частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим посилання апелянта на 17 серпня 2022 року як на дату початку перебігу позовної давності є помилковим тому, що зазначена дата у наданому скріншоті УБКІ є лише датою останнього оновлення інформації кредитором, а не встановленою договором датою виконання кредитного зобов`язання або датою порушення права кредитора.

Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтями 257-259 ЦК України, продовжувалися на строк його дії.

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX пункт 19 було викладено у новій редакції, відповідно до якої перебіг позовної давності, визначеної ЦК України, зупинявся на строк дії воєнного стану. Ця редакція набула чинності 30 січня 2024 року.

Лише Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Цей Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року, у зв`язку із чим із зазначеної дати перебіг позовної давності було поновлено.

Позов ТОВ «ФК Єврокредит» сформовано та подано через підсистему «Електронний суд» 13 жовтня 2025 року.

Таким чином, з моменту поновлення перебігу позовної давності 04 вересня 2025 року до звернення позивача до суду минуло лише близько сорока днів, а тому передбачена законом трирічна позовна давність не спливла.

Щодо ліквідації АТ «МЕГАБАНК» та переходу права вимоги

Доводи апеляційної скарги про те, що перебування АТ «МЕГАБАНК» у процедурі ліквідації унеможливлювало стягнення заборгованості або відступлення права вимоги, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Сам по собі початок процедури ліквідації кредитора не є підставою припинення грошового зобов`язання позичальника. Відповідно до статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється лише на підставах, передбачених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наділяє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повноваженнями щодо виведення неплатоспроможних банків із ринку та організації відчуження їх активів.

У цій справі матеріалами підтверджено, що права вимоги АТ «МЕГАБАНК» реалізовувалися саме в межах процедури ліквідації на відкритому електронному аукціоні.

Протокол № GFD001-UA-20240618-01260 засвідчує, що 09 липня 2024 року відбувся електронний аукціон з продажу лота GL1N426240, до складу якого входив пул із 20 054 прав вимоги та інших активів АТ «МЕГАБАНК». Ціна продажу лота склала 23 425 777 грн.

Платіжною інструкцією № 66895 від 31 липня 2024 року підтверджено сплату ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» на користь АТ «МЕГАБАНК» 23 425 777 грн із призначенням платежу «оплата за лот GL1N426240» відповідно до зазначеного протоколу електронного аукціону.

03 вересня 2024 року між АТ «МЕГАБАНК» у стані ліквідації та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. У реєстрі до цього договору окремо зазначено право вимоги до ОСОБА_1 за договором № TDB.2021.0608.31695 у загальному розмірі 29 087,95 грн.

27 грудня 2024 року це право вимоги на підставі договору № 1/12 було відступлено ТОВ «ФК Єврокредит», а додаток до договору також містить відомості про відповідачку, номер кредитного договору та розмір заборгованості.

Таким чином, процедура ліквідації АТ «МЕГАБАНК» не спростовує право вимоги позивача.

Щодо відомостей Українського бюро кредитних історій

Не спростовують висновків суду першої інстанції й відомості УБКІ, на які посилається апелянт, оскільки із наданого скріншота вбачається, що відомості щодо договору № TDB.2021.0608.31695 востаннє оновлювалися АТ «МЕГАБАНК» 17 серпня 2022 року, а статус кредитора зазначено як «ліквідація фінансової установи». Саме станом на цю дату у системі відображено поточну та прострочену заборгованість у розмірі 0 грн.

Водночас матеріали справи містять первинні банківські та облікові документи, сформовані після цієї дати, зокрема виписки з Єдиної інформаційно-облікової системи Національного банку України, у яких відображено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором і подальше нарахування процентів у 2023-2024 роках.

Таким чином, відомості УБКІ, які не оновлювалися після 17 серпня 2022 року, не можуть свідчити про припинення кредитного зобов`язання та не спростовують даних первинного банківського обліку за наступні періоди.

Доказів виконання зобов`язання, списання боргу, прощення боргу або його припинення з інших установлених законом підстав відповідачкою не надано.

Інших доводів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини щодо укладення кредитного договору, фактичного користування відповідачкою кредитними коштами, розміру заборгованості або правомірності переходу права вимоги до ТОВ «ФК Єврокредит», апеляційна скарга не містить. Відповідачка не наводить власного розрахунку заборгованості, не вказує на помилки у виписках за рахунками, не доводить здійснення платежів, які не були враховані кредитором, та не надає доказів погашення кредитної заборгованості.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані позивачем докази у їх сукупності, правильно встановив характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення зі ОСОБА_1 29 087,95 грн заборгованості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права або про такі порушення норм процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів установила, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, належно дослідив та оцінив докази, правильно застосував норми матеріального права і не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, підстав для зміни розподілу судових витрат відповідно до статей 141, 382 ЦПК України немає.

Керуючись статтями 12, 76-81, 259, 263, 268, 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова