Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №754/13734/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року місто Київ

Справа № 754/13734/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9276/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Довженком Валерієм Івановичем, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року (ухвалене у складі судді Бабко В.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2942403698/237052 від 10 лютого 2020 року у загальному розмірі 8 512,50 грн, з яких 2 500 грн заборгованість за тілом кредиту та 6 012,50 грн заборгованість за процентами.

Позов мотивовано тим, що 10.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний Договір № 2942403698/237052. ТОВ «Гоуфінгоу» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало в повному обсязі, та надало кредит в розмірі 2 500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку. У свою чергу відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. У подальшому 31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» було укладено договір факторингу № 1-31/05/21, за яким ТОВ «Гоуфінгоу» відступило права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним Договором № 2942403698/237052ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп». 03.06.2021 між ТОВ ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» було укладено договір відступлення прав вимоги № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним Договором № 2942403698/237052 перейшло до ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» 8 512,50 грн заборгованості, 2 422,40 грн судового збору та 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції установив, що кредитний договір укладено відповідачем в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора R12813, кредитні кошти в сумі 2 500 грн були перераховані на його платіжну картку, а право вимоги за кредитним договором у встановленому порядку перейшло до позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Довженка В.І. 13 березня 2026 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року повністю та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Посилається на те, що справа розглянута без належного повідомлення відповідача про судове засідання 09 лютого 2026 року, що є обов`язковою підставою для скасування рішення відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.

Заперечує факт укладення кредитного договору, зазначаючи, що не користувався сайтом ТОВ «ГОУФІНГОУ», не отримував одноразового ідентифікатора, не має мобільного телефону та електронної пошти, а номер телефону, зазначений у довідці про ідентифікацію, йому не належить. Також заперечує факт отримання кредитних коштів, посилаючись на відсутність первинних бухгалтерських документів, та ставить під сумнів належність підтвердження ТОВ «ПрофітГід» про переказ коштів.

Вважає недоведеним перехід права вимоги до позивача з огляду на недоліки договорів факторингу, договору відступлення права вимоги, витягів із реєстрів боржників та платіжних документів.

Зазначає про неправомірність нарахування процентів після спливу 30-денного строку кредитування.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - Пархомчук С.В. просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

10.02.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2942403698/237052 про надання фінансового кредиту, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 1.1. Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2500,00грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно із п. 1.2. Договору, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 10.03.2020.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.3. Договору).

Відповідно до 3.4.2. Договору, клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленого цим Договором.

Згідно із Довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , 10.02.2020 на номер телефону вказаного в Договорі, було відправлено одноразовий ідентифікатор R12813. За допомогою якого був підписаний кредитний Договір № 2942403698/237052 та Додаток до нього.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження здійснення переказу грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 , надано до суду листа від ТОВ «ПрофітГід», з якого вбачається, що 10.02.2020 за номером транзакції 32020-21622-33940, на платіжну карту НОМЕР_3, було перераховано 2500,00грн. Платник ТОВ «Гоуфінгоу». Призначення переказу: Видача кредиту № 2942403698/237052.

31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» було укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (п. 1.1. Договору).

Згідно із Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-31/05/21, відповідач ОСОБА_1 є боржником за кредитним Договором № 2942403698/237052, в загальному розмірі 8512,50грн.

03.06.2021 між ТОВ ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» було укладено договір відступлення прав вимоги № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором (п. 1.1. Договору).

Згідно із Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 1-03/06/2021, відповідач ОСОБА_1 є боржником за кредитним Договором № 2942403698/237052, в загальному розмірі 8512,50 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у цій справі становить 8512,50 грн, що є меншим за тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік, тому справа переглядається у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

За приписами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення частково не відповідає цим вимогам закону враховуючи таке.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76-78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 628, 638 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій, зокрема електронній, формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку та правочин підписаний його стороною (сторонами).

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України встановлено письмову форму кредитного договору.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію, шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в установленому законом порядку; заповнення формуляра заяви в електронній формі, що підписується в установленому законом порядку; або вчинення дій, які в інформаційній системі чітко роз`яснені як прийняття пропозиції та логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, договір, укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, є укладеним у письмовій формі. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

За приписами статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного. Оригінал електронного документа у передбачених законом випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, у тому числі у паперовій копії.

Частинами першою, другою статті 8 цього Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може заперечуватися виключно через те, що він має електронну форму, а допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися лише з цієї підстави.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту укладення сторонами кредитного договору, отримання відповідачем 2 500 грн кредитних коштів та переходу права вимоги до позивача. Водночас доводи апеляційної скарги щодо помилкового обрахування заборгованості щодо процентів є частково обґрунтованими з огляду на таке.

Щодо укладення кредитного договору

Не заслуговують на увагу доводи про відсутність належних доказів укладення ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки матеріали справи містять довідку ТОВ «ГОУФІНГОУ» про ідентифікацію, відповідно до якої договір № 2942403698/237052 укладено зі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а його акцепт здійснений у системі www.gofingo.com.ua шляхом використання одноразового ідентифікатора R12813, направленого 10 лютого 2020 року на номер телефону НОМЕР_2 .

Той самий одноразовий ідентифікатор зазначений як електронний підпис ОСОБА_1 у Додатку № 1 до кредитного договору.

Заперечуючи факт укладення правочину, відповідач не надав доказів неправомірного використання його персональних даних, не довів звернення до правоохоронних органів з повідомленням про оформлення на його ім`я кредиту сторонньою особою та не надав інших доказів, які б у сукупності спростовували відомості електронної системи кредитодавця.

Саме по собі твердження про відсутність у відповідача мобільного телефону та електронної пошти не спростовує сукупності наданих позивачем доказів, оскільки укладення електронного кредитного договору передбачає послідовне вчинення користувачем дій в інформаційній системі кредитодавця, внесення персональних і платіжних даних та введення одноразового ідентифікатора. Без вчинення відповідних дій договір не був би укладений.

Щодо отримання кредитних коштів

Безпідставними є й доводи про недоведеність факту надання відповідачу кредиту, оскільки умовами договору передбачено перерахування кредиту в безготівковій формі на платіжну картку, вказану самим клієнтом.

На підтвердження виконання первісним кредитором зобов`язання матеріали справи містять підтвердження ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якого в межах договору про надання платіжних послуг 10 лютого 2020 року о 10:07:31 успішно здійснено переказ 2 500 грн від ТОВ «ГОУФІНГОУ» на картку № НОМЕР_3 , емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», із призначенням платежу «Видача кредиту № 2942403698/237052». Документ містить номер транзакції, код авторизації та RRN і підписаний кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «ПрофітГід».

Посилання апелянта на те, що такий документ не є первинним банківським документом, саме по собі не спростовує факту переказу, оскільки ТОВ «ГОУФІНГОУ» та позивач не є банками, в яких відкрито картковий рахунок відповідача, а тому не мають доступу до його банківської виписки.

Натомість сам відповідач, стверджуючи, що зазначені кошти на його рахунок не надходили, не подав виписки з відповідного рахунку АТ КБ «ПриватБанк» за спірний період, яка могла б безпосередньо підтвердити відсутність відповідної операції.

Таким чином, оцінені у сукупності кредитний договір, відомості про його електронне підписання та підтвердження платіжного оператора роблять факт отримання відповідачем кредиту більш вірогідним, ніж протилежне твердження.

Щодо переходу права вимоги

Доводи апеляційної скарги щодо ненабуття позивачем права вимоги також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки матеріали справи містять договір факторингу № 1-31/05/21 від 31 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», за умовами якого фактор набуває права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Витяг із реєстру боржників до цього договору безпосередньо містить відомості про ОСОБА_1 , договір № 2942403698/237052, 2 500 грн тіла кредиту та відповідну заборгованість.

03 червня 2021 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» укладено договір № 1-03/06/2021 про відступлення права вимоги, а витяг із відповідного реєстру боржників також містить дані ОСОБА_1 та спірного кредитного договору.

Матеріалами справи також підтверджено здійснення розрахунків за договорами відступлення права вимоги. Зокрема, платіжні документи підтверджують перерахування ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» на користь ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» платежів на виконання договору № 1-03/06/2021.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання зазначених правочинів недійсними матеріали справи не містять.

Крім того, за змістом статей 516, 517 ЦК України відсутність повідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє самого зобов`язання. Боржник у такому випадку має право виконати зобов`язання первісному кредиторові, і таке виконання вважається належним.

ОСОБА_1 доказів виконання кредитного зобов`язання ані первісному, ані наступним кредиторам не надав, а тому формальні заперечення проти договорів відступлення не є підставою для звільнення відповідача від доведеного зобов`язання з повернення отриманої суми кредиту.

Щодо розміру процентів

Разом із тим доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення процентів поза межами погодженого строку кредитування є обґрунтованими.

Пунктом 1.1 договору визначено суму кредиту - 2 500 грн.

Відповідно до пункту 1.2 кредит надавався строком на 30 днів, до 10 березня 2020 року.

Пунктом 1.3 встановлено фіксовану процентну ставку 1,85 % на добу, а пунктом 1.4 передбачено, що для клієнта, який отримує кредит уперше, протягом перших трьох днів проценти нараховуються за ставкою 0,01 % на добу.

У підписаному сторонами Додатку № 1 - Графіку розрахунків - прямо визначено, що строк кредитування 30 днів, сума кредиту 2 500 грн, фіксована ставка 1,85 % та сума нарахованих процентів за встановлений строк - 1 249,50 грн, а загальна сума до сплати - 3 749,50 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а в охоронних правовідносинах права кредитора забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що судам необхідно встановлювати, чи передбачили сторони проценти після закінчення строку кредитування саме як міру відповідальності, чи відповідні положення договору регулюють лише проценти за правомірне користування кредитом.

Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на пункт 2.3 договору як на умову про «100 днів пролонгації» є помилковим, оскільки пункт 2.3 не містить ані 100-денного строку пролонгації, ані прямої домовленості сторін про встановлення після закінчення строку кредитування процентів як міри відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України.

Натомість договором у пункті 3.3.3 передбачено окрему можливість продовжити строк надання кредиту шляхом сплати не пізніше останнього дня строку повернення кредиту у повному обсязі нарахованих процентів. Проте доказів здійснення відповідачем відповідного платежу та реалізації механізму продовження строку кредитування матеріали справи не містять.

100-денний строк, на який посилається позивач, фактично міститься у пункті 4.3 договору, однак цей пункт регулює виключно нарахування пені у разі прострочення, а не процентів за користування кредитом.

Посилання на положення пункту 2.3 про нарахування процентів до дня фактичного погашення кредиту також не є достатнім для стягнення договірних процентів поза межами погодженого строку кредитування, оскільки строк дії договору, строк виконання основного зобов`язання та строк правомірного користування кредитом не є тотожними поняттями.

Позивачем не заявлено вимог про стягнення процентів річних за частиною другою статті 625 ЦК України та не подано відповідного розрахунку.

При цьому позовна заява не містить належного розрахунку, з якого можна було б установити підставу та конкретний період утворення 6 012,50 грн процентної заборгованості. Саме лише зазначення підсумкової суми у виписці не замінює обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум, передбаченого пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України. Позов містить лише посилання на ставку 1,85 % та кінцевий борг 6 012,50 грн.

Лише у відзиві на апеляційну скаргу позивач пояснив, що 6 012,50 грн отримано шляхом множення 46,25 грн на 130 днів, з яких 100 днів він назвав «пролонгацією, визначеною пунктом 2.3 договору». Проте, як визначено, таке тлумачення не відповідає змісту договору.

Таким чином, з відповідача можуть бути стягнуті проценти лише в розмірі, безпосередньо погодженому сторонами за 30-денний строк кредитування, - 1 249,50 грн, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутих процентів з 6 012,50 грн до 1 249,50 грн, а загального розміру заборгованості - з 8 512,50 грн до 3 749,50 грн, з яких: 2 500 грн тіло кредиту, 1 249,50 грн проценти.

Щодо доводів про неналежне повідомлення

Доводи апеляційної скарги про наявність передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язкової підстави для скасування рішення є безпідставними.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року провадження у справі відкрито та прямо постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судове засідання на 09 лютого 2026 року судом не призначалося, а тому у суду не виникало процесуального обов`язку направляти сторонам судові повістки про дату, час і місце неіснуючого судового засідання.

Частиною п`ятою статті 279 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Представник відповідача був обізнаний про відкриття провадження та визначений судом порядок розгляду справи, подав до суду 30 вересня 2025 року відзив на позов, який був прийнятий та врахований судом першої інстанції.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України відповідачем не подавалося.

За таких обставин посилання апелянта на те, що він не був повідомлений про «судове засідання 09 лютого 2026 року», ґрунтується на неправильному розумінні процесуальної форми розгляду цієї справи.

Пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачає обов`язкове скасування рішення у разі розгляду справи за відсутності учасника, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо таке повідомлення є обов`язковим.

Оскільки справа розглядалася без проведення судового засідання, наведене положення до спірної процесуальної ситуації застосуванню не підлягає.

Крім того, твердження про фактичне позбавлення відповідача можливості захистити свої права спростовується самим фактом подання його представником відзиву, у якому викладені заперечення щодо всіх істотних доводів позову, яким суд першої інстанції надав оцінку та навів у рішенні суду.

Доводи про необхідність додаткового направлення процесуальних документів представнику відповідача засобами поштового зв`язку також є безпідставними, оскільки згідно з частиною сьомою статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет у ЄСІТС або її окремій підсистемі, що забезпечує обмін документами, суд вручає документи у справах, у яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів установила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення тіла кредиту, водночас неправильно застосував норми матеріального права в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про повне задоволення позовних вимог, що є підставою для зміни рішення суду в частині розміру стягнутих процентів шляхом її зменшення з 6 012,50 грн до 1 249,50 грн, а загального розміру заборгованості - з 8 512,50 грн до 3 749,50 грн, з яких: 2 500 грн тіло кредиту, 1 249,50 грн проценти.

Судові витрати

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За результатами апеляційного перегляду з 8 512,50 грн заявлених позовних вимог задоволенню підлягає 3 749,50 грн, що становить 44,05 %.

Тому судовий збір за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 067 грн (2 422,40 грн * 44,05 %).

Водночас із позивача пропорційно підлягає стягненню сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 033 грн (3 633,60 грн * 55,95 %).

Присуджені судом першої інстанції 2 000 грн витрат ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» на професійну правничу допомогу як такі апелянтом окремо не оспорюються, водночас унаслідок зміни рішення по суті вони також підлягають пропорційному перерозподілу та становлять 880,94 грн (2 000 грн * 44,05 %).

За змістом частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті стороною.

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 розмежовано застосування положень статей 137 та 141 ЦПК України. Зазначено, що зменшення витрат з підстав недотримання критеріїв співмірності, передбачених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, здійснюється за клопотанням іншої сторони. Водночас при безпосередньому вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, керуючись частиною третьою статті 141 ЦПК України, за наявності заперечень іншої сторони або з власної ініціативи вправі не присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу або присудити їх лише частково, якщо встановить, що заявлений до компенсації розмір є необґрунтованим або непропорційним предмету спору.

При вирішенні питання про компенсацію витрат суд не втручається у договірні відносини між адвокатом і клієнтом та не визначає розмір належного адвокату гонорару, водночас вирішує питання про те, яка частина таких витрат з огляду на результат розгляду справи, їх необхідність, розумність та пропорційність може бути покладена на процесуального опонента.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 206/4841/20 також звернуто увагу на необхідність дотримання принципу пропорційності при розподілі витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу колегія суддів ураховує, що в суді першої інстанції ним заявлено до компенсації 47 650 грн, а в суді апеляційної інстанції - 45 000 грн. Таким чином, лише заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу в кожній із судових інстанцій більш ніж у п`ять разів перевищують ціну позову, а їх сукупний розмір - 92 650 грн - майже в одинадцять разів перевищує ціну спору.

Водночас ця справа є малозначною, її предметом є стягнення заборгованості за одним кредитним договором у розмірі 8 512,50 грн, справа в судах першої та апеляційної інстанцій розглядалася у порядку письмового провадження без проведення судових засідань, не потребувала допиту свідків, проведення експертиз чи вчинення інших процесуальних дій. Значна частина доводів апеляційної скарги ґрунтується на тих самих запереченнях, які представник відповідача вже викладав у відзиві на позов, а тому покладення на позивача витрат на правничу допомогу у заявленому відповідачем розмірі 47 650 грн у суді першої інстанції та 45 000 грн у суді апеляційної інстанції не відповідало б критеріям розумності, необхідності та пропорційності таких витрат предмету спору та його ціні.

Ураховуючи характер та складність справи, обсяг фактично виконаної представником відповідача роботи, розгляд справи у порядку письмового провадження, відсутність необхідності участі адвоката у судових засіданнях, ціну позову, а також принцип пропорційності розподілу судових витрат, колегія суддів вважає обґрунтованим та пропорційним базовий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача 2 000 грн у суді першої інстанції та 1 000 грн у суді апеляційної інстанції.

Оскільки за результатами розгляду справи вимоги позивача визнані необґрунтованими у частині 55,95 %, на позивача належить покласти відповідну частину визначених судом витрат відповідача на професійну правничу допомогу, а саме 1 119 грн за розгляд справи у суді першої інстанції (2 000 грн * 55,95 %) та 559,50 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції (1 000 грн * 55,95 %), а всього 1 678,50 грн.

Керуючись статтями 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Довженком Валерієм Івановичем, - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року - змінити в частині розміру стягнутої заборгованості та розподілу судових витрат.

Зменшити розмір заборгованості, стягнутої зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» за кредитним договором № 2942403698/237052 від 10 лютого 2020 року, з 8 512,50 грн до 3 749,50 грн з яких: 2 500 грн заборгованість за сумою кредиту; 1 249,50 грн заборгованість за процентами.

Зменшити розмір судового збору за подання позовної заяви, стягнутого зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» з 2 422,40 грн до 1 067 грн.

Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн», з 2 000 грн до 880,94 грн.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» на користь ОСОБА_1 2 033 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 1 678,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова