Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №372/2922/26 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року місто Київ

Справа № 372/2922/26

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15585/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ігнатенком Василем Миколайовичем, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 липня 2026 року (ухвалено у складі судді Зінченка О.М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із цим позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 6831019 від 02 грудня 2019 року в загальному розмірі 38 750 грн, з яких: 10 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 21 750 грн - прострочена заборгованість за процентами; 2 000 грн - прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту; 5 000 грн - заборгованість за штрафом/пенею.

Також позивач просив стягнути з відповідача 2 662,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 грудня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 6831019, відповідно до якого відповідач отримав 10 000 грн кредиту. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку позичальника, однак відповідач у визначений договором строк кредит, проценти, комісію та інші передбачені договором платежі не сплатив.

05 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 48-МЛ, на підставі якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6831019.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Обухівський районний суд Київської області рішенням від 07 липня 2026 року позов задовольнив, стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6831019 від 02 грудня 2019 року в розмірі 38 750 грн, 2 662,40 грн судового збору та 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кредитний договір укладено відповідачем в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором; факт отримання ОСОБА_1 10 000 грн кредитних коштів підтверджений платіжним документом; доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять; усі істотні умови договору, зокрема розмір процентної ставки, комісії за надання кредиту та пені за прострочення виконання зобов`язання, були визначені у кредитному договорі та погоджені позичальником під час його підписання. Вирішуючи питання про витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, виходячи з критеріїв реальності та розумності, складності справи й обсягу виконаних адвокатом робіт, визнав заявлені до стягнення 8 000 грн завищеними та зменшив суму відшкодування таких витрат до 2 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ігнатенко В.М., подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що кредит за договором № 6831019 надано на 30 днів, з 02 грудня 2019 року, а датою його повернення визначено 01 січня 2020 року. Пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом визначено в сумі 7 500 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тому кредитодавець мав право нараховувати передбачені договором проценти лише протягом погодженого 30-денного строку кредитування, оскільки відсутні докази пролонгації строку користування кредитом, зокрема відповідач не звертався із заявою про продовження строку кредитування та не вчиняв дій, передбачених пунктом 2.3 договору, які б свідчили про його волевиявлення на пролонгацію.

Щодо комісії за надання кредиту в розмірі 2 000 грн вважає, що кредитодавець не вправі стягувати плату за дії, які вчиняє на власну користь, посилаючись, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17.

Щодо 5 000 грн пені зазначає, що розмір неустойки є неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання, а тому посилається на частину третю статті 551 ЦК України та просить зменшити відповідні санкції або відмовити в їх стягненні.

Також заперечує проти заявлених позивачем 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на типовий характер спору, відсутність підвищеної складності справи, шаблонний характер позовної заяви, а також на те, що зазначені в детальному описі послуги - консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції та складання позовної заяви - не свідчать про значний обсяг чи особливу складність роботи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі разом із апеляційною скаргою доставлені до електронного кабінету в ЄСІТС 04 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав установленим, що 02.12.2019 відповідач ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» Кредитний договір №6831019. Згідно укладеного договору відповідач отримав кредит у сумі 10000,00 грн., кредит надано строком на 30 днів з 02.12.2019 р., термін повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 01.01.2020 р. Сукупна вартість кредиту складає 9500,00 грн. в грошовому виразі та 1,156.00 відсотків річних. Комісія за надання кредиту 2000,00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 7500,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. У разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню в розмірі 2,00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором. (а.с.8-10)

Згідно довідки вих.№б/н від 10.09.2025 р. ОСОБА_1 з яким укладено договір про споживчий кредит №6831019 від 02.12.2019 р. ідентифікований ТОВ «МІЛОАН». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором S74483, 02.12.2019 р. 11:24:49 год. відправлений на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.11)

Отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 10000,00 грн. підтверджується копією платіжного доручення № 4049620 від 02.12.2019 р. (а.с.12 зворот)

Відповідач ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору не виконав своїх зобов`язань, і допустив виникнення заборгованості за кредитом, яка становить 38750 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 21750,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 2000,00 грн.; заборгованість по штрафам/пені становить 5000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 6831019 від 02.12.2019 р. (а.с.14)

05.03.2020 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №48-МЛ відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №6831019 від 02.12.2019 р., що підтверджується Витягом з реєстру боржників за договором відступлення прав вимог №48-МЛ від 05.03.2020 р. та Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 05.03.2020 р. до Договору відступлення прав вимоги №48-МЛ від 05.03.2020 р. (а.с.14 зворот - 23 зворот).

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором 6831019 від 02.12.2019.

01.04.2026 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№19535582/1913 в якій просив ОСОБА_1 погасити заборгованість у сумі 38750,00 грн. (а.с.24).

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у цій справі становить 38 750 грн, що є меншим за тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік, а тому справа переглядається у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції повною мірою не відповідає з огляду на таке.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1049 та частиною першою статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, встановлені договором, і сплатити проценти на погоджених сторонами умовах.

За приписами статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а електронний правочин, підписаний у встановленому законом порядку, прирівнюється до правочину, вчиненого у письмовій формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом акцепту пропозиції, зокрема з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, та з моменту його укладення породжує для сторін передбачені ним права й обов`язки.

Суд першої інстанції правильно встановив факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 6831019 від 02 грудня 2019 року, отримання ним 10 000 грн кредитних коштів, невиконання обов`язку з повернення кредиту та перехід до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за цим договором. Доводи апеляційної скарги цих обставин належними та допустимими доказами не спростовують.

З матеріалів справи також вбачається, що 05 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 48-МЛ, а право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6831019 включено до реєстру боржників.

Доводи відповідача зводяться до заперечення стягнення з нього нарахованих первісним кредитором відсотків в розмірі 21 750 грн, заборгованості за пенею в розмірі 5 000 грн та заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 2 000 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Колегія суддів надає оцінку вказаним доводам апеляційної скарги та відхиляє їх як безпідставні з огляду на таке.

Щодо нарахованих процентів

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору сума кредиту становить 10 000 грн. Пунктом 1.3 визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 02 грудня 2019 року, а пунктом 1.4 датою повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом визначено 01 січня 2020 року.

Пунктом 1.5.2 договору сторони погодили проценти за користування кредитом у сумі 7 500 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором - фіксований.

Водночас умовами договору порядок нарахування процентів у разі неповернення кредиту в дату, визначену пунктом 1.4 договору, урегульовано окремо.

Так, відповідно до пункту 2.2.2 договору нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування позичальником кредитом, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним пунктом 1.4 договору, якщо позичальник всупереч умовам договору продовжує користуватися кредитом. У разі невиконання позичальником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів проценти за користування кредитом з дня, наступного за днем, визначеним пунктом 1.4 договору, продовжують нараховуватися за базовою ставкою протягом 60 днів, після чого їх нарахування може бути зупинене або припинене товариством в односторонньому порядку.

Отже, умови пунктів 1.3, 1.4, 1.6, 2.2.2 та 2.2.3 договору в їх системному взаємозв`язку свідчать про те, що сторони погодили нарахування процентів за базовою ставкою протягом первісного 30-денного строку кредитування, а в разі неповернення кредиту у визначену договором дату - ще протягом 60 днів. Таким чином, граничний погоджений сторонами період нарахування процентів становить 90 днів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Водночас наведений висновок не дає підстав для визначення погодженого сторонами строку нарахування процентів виключно на підставі пункту 1.3 договору без урахування спеціальної умови пункту 2.2.3. У цій справі сторони безпосередньо передбачили порядок та граничну тривалість нарахування процентів у випадку, коли позичальник після настання дати повернення кредиту не повертає отримані кошти і фактично продовжує ними користуватися.

Посилання апелянта на відсутність пролонгації кредиту відповідно до пункту 2.3 договору правильності висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки пункт 2.3 регулює окремий механізм пролонгації - погоджене сторонами продовження строку користування/повернення кредиту за волевиявленням позичальника та за умови вчинення передбачених договором дій, зокрема здійснення відповідного платежу. Натомість пункт 2.2.3 визначає порядок нарахування процентів саме у випадку, коли такої пролонгації не відбулося, але позичальник у порушення умов договору не повернув кредит у встановлений строк, а тому відсутність у матеріалах справи доказів здійснення ОСОБА_1 платежів для пролонгації договору не позбавляє кредитодавця права нараховувати передбачені пунктом 2.2.3 проценти протягом установлених нею 60 днів після 01 січня 2020 року.

Зазначене узгоджується і з наданою позивачем «Відомістю про щоденні нарахування та погашення», відповідно до якої проценти нараховувалися з 03 грудня 2019 року до 01 березня 2020 року включно, тобто саме в межах передбаченого договором 90-денного періоду. Відомість не містить нарахування процентів після спливу цього періоду.

За базовою ставкою 2,50 % від суми кредиту 10 000 грн розмір процентів становить 250 грн за один день, а тому за 30 днів первісного строку кредитування проценти становлять 7 500 грн, а за наступні 60 днів - не більше 15 000 грн. Загальна сума процентів, яка могла бути нарахована в межах погодженого сторонами 90-денного періоду за базовою ставкою, становить 22 500 грн.

Позивач просив стягнути 21 750 грн заборгованості за процентами, тобто суму, яка не перевищує граничного розміру процентів, що могли бути нараховані відповідно до погоджених сторонами умов договору. Виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, суд не вправі присуджувати більше, ніж заявлено позивачем, однак відсутні підстави для зменшення заявленої до стягнення суми 21 750 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування процентів після спливу 30-денного строку кредитування ґрунтуються на вибірковому тлумаченні умов договору без урахування пункту 2.2.3 та підлягають відхиленню. Висновок суду першої інстанції про стягнення 21 750 грн заборгованості за процентами є правильним.

Щодо комісії за надання кредиту

Пунктом 1.5.1 кредитного договору сторони погодили комісію за надання кредиту в розмірі 2 000 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 20 % від суми кредиту. Ця комісія також включена сторонами до сукупної вартості кредиту, визначеної пунктом 1.5 договору.

Відповідно до статей 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору в межах, установлених законом, зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 не спростовують правомірності стягнення спірної комісії, оскільки у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання щодо щомісячної плати за управління кредитом, встановленої банком, та виходила з неможливості стягнення з позичальника платежів за дії, які банк вчиняє на власну користь.

Натомість у цій справі кредитодавцем є небанківська фінансова установа, а пунктом 1.5.1 договору встановлено не періодичну плату за управління чи обслуговування кредиту, а одноразову комісію за надання кредиту. Її розмір прямо визначений у договорі, включений до сукупної вартості кредиту та був відомий позичальнику під час укладення правочину.

ОСОБА_1 підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором та отримав передбачені ним 10 000 грн кредитних коштів. Доказів того, що умова пункту 1.5.1 не погоджувалася відповідачем або суперечила конкретній імперативній забороні, матеріали справи не містять.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення 2 000 грн комісії є необґрунтованими.

Щодо заборгованості за пенею

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За пунктом 4.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів позичальник, починаючи з дня, наступного за днем спливу терміну, визначеного пунктом 1.4 договору, зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 2 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 % від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за договором.

Отже, сторони прямо погодили як розмір пені, так і її максимальну межу. Нарахована позивачем пеня становить 5 000 грн при сумі отриманого кредиту 10 000 грн, тобто не перевищує встановленої договором межі у 50 % суми кредиту.

Апелянт не навів та не довів обставин, які б давали підстави для зменшення визначеної договором неустойки, зокрема матеріали справи не містять доказів часткового виконання основного зобов`язання, вжиття заходів для своєчасного погашення заборгованості чи інших істотних обставин, які б свідчили про явну неспівмірність стягнутої суми наслідкам тривалого порушення зобов`язання.

За таких обставин підстав вважати умову пункту 4.1 договору несправедливою, а заявлений до стягнення розмір пені - неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання, колегія суддів не вбачає.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат позивачем подано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт № Д/22816 від 14 квітня 2026 року на суму 8 000 грн та детальний опис наданих послуг.

Відповідно до детального опису адвокатом надано такі послуги: усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості - 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години; погодження правової позиції - 30 хвилин; складання позовної заяви - 3 години 30 хвилин; подання заяви до суду - одна дія. Загальна тривалість зазначених робіт становить 6 годин 30 хвилин.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат - встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд першої інстанціїврахував типовий характер спору, його складність, обсяг виконаних адвокатом робіт і доводи відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат та зменшив суму, заявлену позивачем до стягнення, з 8 000 грн до 2 000 грн.

Апеляційна скарга фактично повторює заперечення проти заявленої позивачем суми 8 000 грн, однак така сума рішенням суду першої інстанції з відповідача не стягнута. Водночас апелянт не навів конкретних обставин, які б свідчили про неспівмірність уже присуджених 2 000 грн з урахуванням фактично наданих послуг загальною тривалістю 6 годин 30 хвилин, а тому підстав для подальшого зменшення визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів не вбачає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для зміни розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ігнатенком Василем Миколайовичем, - залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова