Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №372/2658/26 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року місто Київ

Справа № 372/2658/26

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15468/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2026 року (ухвалено у складі судді Сташків Т.Г.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1300183 від 05 жовтня 2019 року в загальному розмірі 26 880 грн, з яких: 7 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16 660 грн - прострочена заборгованість за процентами; 840 грн - прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту; 2 380 грн - заборгованість за пенею.

Також позивач просив стягнути з відповідачки 2 662,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 05 жовтня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 1300183, відповідно до якого відповідачка отримала 7 000 грн кредиту. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти на платіжну картку позичальниці, однак остання належним чином зобов`язання за договором не виконала.

20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, на підставі якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1300183.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Обухівський районний суд Київської області заочним рішенням від 29 червня 2026 року позов задовольнив частково та вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до кредитного договору № 1300183 від 05 жовтня 2019 року, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7 000 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 3 150 грн, а всього 10 150 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив, стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 1 005,33 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а отримання відповідачкою 7 000 грн підтверджене платіжним дорученням. Водночас, визначаючи розмір процентів, суд виходив з установленого пунктом 1.3 договору 15-денного строку кредитування та стягнув 3 150 грн процентів, нарахованих за цей період. У стягненні 840 грн комісії суд відмовив, пославшись на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо недопустимості встановлення платності окремих послуг банку за кредитним договором. У стягненні 2 380 грн пені суд відмовив з огляду на пункт 15 та пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо звільнення позичальників від неустойки у період карантину та воєнного стану.Вирішуючи питання про витрати на професійну правничу допомогу, суд визнав заявлені 8 000 грн завищеними та неспівмірними зі складністю справи й обсягом виконаних робіт, у зв`язку з чим зменшив їх до 3 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з таким рішенням, представник позивача - Левченчук Д.О. 28 липня 2026 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що, що суд першої інстанції неправильно обмежив нарахування процентів 15-денним строком, установленим пунктом 1.3 договору, оскільки відповідно до пункту 2.2.3 кредитного договору якого у разі неповернення кредиту в дату, визначену пунктом 1.4, проценти продовжують нараховуватися за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору, протягом 60 днів.

Щодо комісії зазначає, що пунктом 1.5.1 договору прямо передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 840 грн, що становить 12 % від суми кредиту, а тому висновок суду першої інстанції про нікчемність цієї умови є помилковим.

Щодо пені вказує, що суд застосував до спірних правовідносин норми, які не регулюють відповідний період, оскільки нарахування пені здійснювалося у 2019 році, зокрема за період з 21 жовтня до 17 листопада 2019 року, тоді як карантин у зв`язку з поширенням COVID-19 було встановлено лише з 12 березня 2020 року, а воєнний стан введено у 2022 році.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав установленим, що 05.10.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 1300183 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Договір про споживчий кредит підписаний позичальником 05.10.2019 19:05:10 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором F15826, що підтверджується довідкою від 10.09.2025 ТОВ «Мілоан».

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 відповідачу надано кредитні кошти в сумі 7 000,00 грн строком на 15 днів з 05.10.2019.

Відповідно до п.1.5.2. кредитного договору проценти за користування кредитом становлять 3150,00 грн, які нараховуються за фіксованою процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Комісія за надання кредиту відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору 840,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту.

Як вбачається з платіжного доручення 1821107 ТОВ «Мілоан» від 05.10.2019 на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 згідно договору № 1300183 зараховано кредитні кошти в сумі 7 000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 26 880,20 грн, з яких: 7 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 162 660 грн заборгованість по процентах, 840 грн заборгованість за комісією, 2 380 грн. заборгованість по штрафах/пені.

20.02.2020 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» укладено договір факторингу № 47-МЛ. Відповідно до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу реєстру боржників до договору факторингу № 47-МЛ ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26 880 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у цій справі становить 26 880 грн, що є меншим за тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік, а тому справа переглядається у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції повною мірою не відповідає з огляду на таке.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1049 та частиною першою статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, встановлені договором, і сплатити проценти на погоджених сторонами умовах.

За приписами статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а електронний правочин, підписаний у встановленому законом порядку, прирівнюється до правочину, вчиненого у письмовій формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом акцепту пропозиції, зокрема з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, та з моменту його укладення породжує для сторін передбачені ним права й обов`язки.

Суд першої інстанції правильно встановив факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 1300183 від 05 жовтня 2019 року та отримання нею 7 000 грн кредитних коштів. Висновок про стягнення тіла кредиту в сумі 7 000 грн є правильним і сторонами належними та допустимими доказами не спростований.

Щодо нарахованих процентів

Відповідно до пункту 1.3 договору первісний строк кредитування становив 15 днів, а пунктом 1.4 датою повернення кредиту визначено 20 жовтня 2019 року. За пунктом 1.5.2 проценти за цей період нараховуються за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, що при сумі кредиту 7 000 грн становить 210 грн на день та 3 150 грн за 15 днів.

Водночас умовами договору порядок нарахування процентів у разі неповернення кредиту в дату, визначену пунктом 1.4 договору, урегульовано окремо.

Так, відповідно до пункту 2.2.2 договору нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування позичальником кредитом, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним пунктом 1.4 договору, якщо позичальник всупереч умовам договору продовжує користуватися кредитом. У разі невиконання позичальником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів проценти за користування кредитом з дня, наступного за днем, визначеним пунктом 1.4 договору, продовжують нараховуватися за базовою ставкою протягом 60 днів, після чого їх нарахування може бути зупинене або припинене товариством в односторонньому порядку.

Отже, умови пунктів 1.3, 1.4, 1.6, 2.2.2 та 2.2.3 договору в їх системному взаємозв`язку свідчать про те, що сторони погодили нарахування процентів за базовою ставкою протягом первісного 15-денного строку кредитування, а в разі неповернення кредиту у визначену договором дату - ще протягом 60 днів. Таким чином, граничний погоджений сторонами період нарахування процентів становить 75 днів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Водночас наведений висновок не дає підстав для визначення погодженого сторонами строку нарахування процентів виключно на підставі пункту 1.3 договору без урахування спеціальної умови пункту 2.2.3. У цій справі сторони безпосередньо передбачили порядок та граничну тривалість нарахування процентів у випадку, коли позичальник після настання дати повернення кредиту не повертає отримані кошти і фактично продовжує ними користуватися.

За базовою ставкою 3 % від 7 000 грн розмір процентів становить 210 грн за день. За перші 15 днів належить 3 150 грн, а за наступні 60 днів - 12 600 грн. Отже, загальний розмір процентів, який може бути стягнутий за погоджений сторонами 75-денний період, становить 15 750 грн.

Разом із тим доводи апеляційної скарги про пролонгацію кредиту на три дні 28 жовтня 2019 року не підтверджені належними доказами, оскільки пунктами 2.3.1, 2.3.2 договору пролонгація визначена як окремий механізм продовження строку користування/повернення кредиту, а волевиявлення позичальника на її здійснення підтверджується відповідним платежем. Тому саме факт реального внесення позичальницею передбачених договором коштів є необхідною обставиною для висновку про пролонгацію.

Надана позивачем «Відомість про щоденні нарахування та погашення» містить внутрішні записи від 28 жовтня 2019 року про «сплату процентів» у сумі 1 120 грн та «сплату комісії за управління та обслуговування кредиту» у сумі 280 грн. Водночас у «Виписці з особового рахунку за кредитним договором № 1300183» у графах «Дата здійснених платежів», «Сума здійснених платежів», «Дата здійснення останнього платежу» та «Сума останнього платежу» проставлено прочерки.

Жодного платіжного доручення, квитанції, виписки з рахунку позичальниці або іншого первинного платіжного документа, який би підтверджував фактичне внесення ОСОБА_1 28 жовтня 2019 року будь-яких коштів на користь кредитодавця, матеріали справи не містять. Крім того, сама «Відомість» називає 1 120 грн сплатою процентів, тоді як в апеляційній скарзі цей самий запис описано як сплату пені, що додатково свідчить про суперечливість наведеного позивачем обґрунтування.

Отже, строк нарахування процентів не продовжувався понад 75 днів. Наступні 60 днів, передбачені пунктом 2.2.3 договору, обчислюються безперервно з 21 жовтня 2019 року та закінчуються 19 грудня 2019 року включно. Нарахування за 20 грудня 2019 року та за період з 21 до 30 грудня 2019 року виходять за межі погодженого сторонами 75-денного періоду.

Таким чином, заявлена позивачем сума процентів 16 660 грн є завищеною на 910 грн і підлягає стягненню лише в розмірі 15 750 грн. У цій частині апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Щодо комісії за надання кредиту

Пунктом 1.5.1 кредитного договору сторони погодили комісію за надання кредиту в розмірі 840 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 12 % від суми кредиту. Ця комісія також включена сторонами до сукупної вартості кредиту, визначеної пунктом 1.5 договору.

Відповідно до статей 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору в межах, установлених законом, зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 627, 628, 629 ЦК України сторони вільні у визначенні умов договору в межах, установлених законом, а погоджений договір є обов`язковим для виконання. ОСОБА_1 підписала договір одноразовим ідентифікатором та отримала передбачені договором 7 000 грн кредитних коштів. Доказів того, що умова пункту 1.5.1 не погоджувалася нею або була нею оскаржена в судовому порядку, матеріали справи не містять, а тому 840 грн комісії за надання кредиту підлягають стягненню з відповідачки, а рішення суду першої інстанції в цій частині є помилковим.

Щодо заборгованості за пенею

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За пунктом 4.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів позичальник, починаючи з дня, наступного за днем спливу терміну, визначеного пунктом 1.4 договору, зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 2 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 % від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за договором.

Отже, сторони прямо погодили як розмір пені, так і її максимальну межу. Нарахована позивачем пеня становить 2 380 грн при сумі отриманого кредиту 7 000 грн, тобто не перевищує встановленої договором межі у 50 % суми кредиту.

Суд першої інстанції відмовив у цій вимозі, пославшись на пункт 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким установлено звільнення від сплати неустойки у разі прострочення позичальником у період дії карантину, а також на пункт 18 цього розділу щодо періоду дії воєнного стану, проте такий висновок є помилковим, оскільки заявлена у цій справі пеня нарахована за прострочення, що мало місце у 2019 році, а саме за період до 17 листопада 2019 року. Навіть останні проценти за наданим позивачем розрахунком були нараховані 30 грудня 2019 року. Карантин на території України було встановлено лише з 12 березня 2020 року, а воєнний стан - з 24 лютого 2022 року.

Отже, прострочення, за яке позивач просить стягнути пеню, виникло та завершилося до початку періодів, на які поширюються спеціальні правила пунктів 15 та 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Застосування цих норм до пені, нарахованої за 2019 рік, є застосуванням закону, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а тому позов у частині стягнення 2 380 грн пені підлягає задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат позивачем подано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт № Д/22809 від 14 квітня 2026 року на суму 8 000 грн та детальний опис наданих послуг.

Відповідно до детального опису адвокатом надано такі послуги: усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості - 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години; погодження правової позиції - 30 хвилин; складання позовної заяви - 3 години 30 хвилин; подання заяви до суду - одна дія. Загальна тривалість зазначених робіт становить 6 годин 30 хвилин.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат - встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд першої інстанції правильно врахував типовий характер спору, його складність, обсяг виконаних адвокатом робіт і та зменшив суму, заявлену позивачем до стягнення суму, з 8 000 грн до 3 000 грн.

Апеляційна скарга не містить конкретних доводів, які б спростовували цю оцінку або обґрунтовували необхідність стягнення всієї заявленої суми 8 000 грн, а тому підстав для зміни рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу немає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права є, зокрема, застосування закону, який не підлягав застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд першої інстанції правильно встановив факт укладення кредитного договору та надання ОСОБА_1 7 000 грн, а тому обґрунтовано стягнув основний борг. Водночас суд неправильно визначив розмір процентів, не врахувавши пункт 2.2.3 договору про продовження їх нарахування ще протягом 60 днів після 15-денного первісного строку. Разом із тим позивач не довів пролонгації кредиту, тому проценти можуть бути нараховані лише за 75 днів у загальному розмірі 15 750 грн, а не в заявленому розмірі 16 660 грн. Також суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні 840 грн одноразової комісії за надання кредиту та 2 380 грн пені, застосувавши до останньої спеціальні норми про карантин і воєнний стан, які не регулюють прострочення 2019 року.

З урахуванням викладеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні зі збільшенням загального розміру кредитної заборгованості з 10 150 грн до 25 970 грн, з яких: 7 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15 750 грн - заборгованість за процентами; 840 грн - комісія за надання кредиту; 2 380 грн - пеня.

Судові витрати

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За результатами апеляційного перегляду із заявлених 26 880 грн підлягає стягненню 25 970 грн, тобто 96,61 % позовних вимог, а тому судовий збір за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 2 572,27 грн (2 662,40 грн * 96,61 %).

Апеляційна скарга задовольняється у частині 15 820 грн із оскарженої суми 16 730 грн, тобто на 94,56 %, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню 3 776,37 грн судового збору за подання апеляційної скарги (3 993,60 грн * 94,56 %).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381-383, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2026 року - змінити.

Збільшити розмір заборгованості, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 1300183 від 05 жовтня 2019 року, з 10 150 грн до 25 970 грн, з яких: 7 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15 750 грн - заборгованість за процентами; 840 грн - комісія за надання кредиту; 2 380 грн - пеня.

Збільшити розмір судового зборуза подання позовної заяви, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», з 1 005,33 грн до 2 572,27 грн.

В іншій частині заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2026 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3 776,37 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова