Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №372/2923/26 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року місто Київ

Справа № 372/2923/26

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15407/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2026 року (ухвалено у складі судді Висоцької Г.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

14 травня 2026 року позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 6685205 від 28 листопада 2019 року в розмірі 41 386,37 грн, з яких: 14 249,05 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 18 137,92 грн - прострочена заборгованість за процентами; 1 499,90 грн - прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту; 7 499,50 грн - заборгованість за штрафом/пенею.

Також позивач просив стягнути з відповідача 2 662,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 6685205, відповідно до якого відповідач отримав 14 999 грн кредиту. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку позичальника, однак відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

05 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 48-МЛ, на підставі якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6685205.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Обухівський районний суд Київської області рішенням від 13 липня 2026 року позов задовольнив частково та вирішив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 6685205 від 28 листопада 2019 року в розмірі 32 386,97 грн та судовий збір у розмірі 2 077,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, а всього 5 077,00 грн судових витрат. В іншій частині позовних вимог - відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кредитний договір укладено відповідачем в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а сукупність наданих доказів підтверджує отримання ним кредитних коштів. Суд визнав доведеним перехід до позивача права вимоги за договором відступлення прав вимоги № 48-МЛ від 05 березня 2020 року та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення залишку тіла кредиту і заявлених процентів. У стягненні комісії суд відмовив, вважаючи відповідну умову договору нікчемною як плату за дії, що не є самостійною послугою для споживача, а у стягненні штрафу/пені - з огляду на положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Вирішуючи питання про витрати на професійну правничу допомогу, суд, виходячи з критеріїв реальності, розумності та співмірності, зменшив заявлені 8 000 грн до 3 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із таким рішенням в частині задоволених позовних вимог, представник відповідача - адвокат Сікорська І.С. 27 липня 2026 року подала через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, у якій просить рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким такі вимоги залишити без задоволення.

Щодо укладення кредитного договору посилається на неправильне застосування судом статей 207, 1046, 1047, 1054, 1055 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Вважає, що наявна у матеріалах справи роздруківка кредитного договору не підтверджує його підписання саме ОСОБА_1 , а довідка про ідентифікацію, складена первісним кредитором, є одностороннім внутрішнім документом. Тому відсутні належні докази направлення йому одноразового ідентифікатора та його використання саме відповідачем для акцепту оферти.

Щодо факту надання кредитних коштів посилається на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», нормативні акти Національного банку України щодо бухгалтерського обліку та безготівкових розрахунків і стверджує, що платіжне доручення № 3892677 від 28 листопада 2019 року не є належним первинним документом, не містить необхідних банківських реквізитів та має ознаки підробки. Наголошує, що в матеріалах справи відсутні меморіальні ордери, банківські виписки або інші первинні документи, які б безпосередньо підтверджували зарахування коштів на рахунок відповідача.

Щодо переходу права вимоги апелянт вказує на неправильне застосування статей 512, 514, 517, 1077, 1079 ЦК України та порушення вимог до мотивувальної частини рішення. Стверджує, що позивач не подав повного договору відступлення прав вимоги, належно оформленого реєстру боржників, акта приймання-передачі та доказів оплати за договором, а наявний витяг з реєстру боржників не містить підпису й печатки первісного кредитора. Також посилається на відсутність доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора.

Щодо процентів посилається на статті 1048, 1050 ЦК України та висновки Великої Палати Верховного Суду про припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування. Вважає, що проценти могли нараховуватися лише протягом первісного 30-денного строку, а стягнуті 18 137,92 грн процентів перевищують суму непогашеного тіла кредиту та не відповідають засадам справедливості й пропорційності.

Заперечує проти стягнення 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що справа є типовою і нескладною, позовна заява має шаблонний характер, а зазначені позивачем 6 годин 30 хвилин роботи адвоката є завищеними.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі разом із апеляційною скаргою доставлені до електронного кабінету в ЄСІТС 17 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав установленим, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 6685205 від 28.11.2019.

Вказаний кредитний договір укладено в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

В матеріалах справи наявні належні та допустимі доказами на підтвердження обставин укладання між сторонами 28.11.2019 правочину. Без отримання sms-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 не був би укладений. До того ж вказані обставини не є спростованими стороною відповідача.

Відповідно до умов згаданого Договору ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачеві кошти в сумі 14 999 грн, строком на 30 днів, а останній зобов`язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними.

Первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» 05.03.2020 уклав з ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Договір відступлення прав вимоги №48-МЛ, згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» передало (відступило) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Долучена до матеріалів справи копія договору факторингу № 48-МЛ від 05.03.2020 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 13.06.2025 до договору відступлення прав вимоги №48-МЛ від 05.03.2020, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 41386,37 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 14249,05 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 18137,92 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 1499,9 грн, заборгованість по штрафах/пені становить - 7499,5 грн.

Пунктом 2.2.3. вказаного кредитного договору визначено, що Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена н. 1.6, цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в и. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині - зміні чи скасуванню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у цій справі становить 41 386,37 грн, що є меншим за тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік, а тому справа переглядається у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає з огляду на таке.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1049 та частиною першою статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, встановлені договором, і сплатити проценти на погоджених сторонами умовах.

Щодо доводів про неукладення кредитного договору та неналежність електронного підпису

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування статей 207, 1046, 1047, 1054, 1055 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» колегія суддів відхиляє як такі, що не враховують сукупності наявних у справі доказів та фактичної послідовності дій, необхідних для укладення електронного договору.

За приписами статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а зміст правочину вважається зафіксованим у письмовій формі, зокрема, коли він міститься в електронних документах та підписаний стороною у встановленому законом порядку. Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» акцепт електронної оферти може здійснюватися шляхом вчинення визначених інформаційною системою дій із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У цій справі факт укладення договору підтверджується взаємопов`язаною сукупністю доказів, а сам: 1) індивідуальною частиною договору; 2) анкетою-заявою, що містить персональні дані відповідача; 3) відомостями про створення заявки та послідовні етапи її автоматичної перевірки, скорингу й підтвердження договору; 4) довідкою про ідентифікацію, відповідно до якої одноразовий ідентифікатор Z59115 був направлений 28 листопада 2019 року о 11 год. 27 хв. 52 сек. на номер +380674185158 та використаний для підписання акцепту.

Указаний номер телефону зазначений і в кредитному договорі, і в анкеті-заяві як номер ОСОБА_1 . Відповідач не заявляє про викрадення чи неправомірне використання його документів або персональних даних, не заперечує належність йому номера телефону та не наводить будь-якої альтернативної версії того, яким чином стороння особа могла одночасно володіти його персональними і паспортними даними, номером телефону, електронною поштою та здійснити всю послідовність дій у персональному кабінеті.

Саме сукупність дій із реєстрації в інформаційній системі, внесення персональних даних, зазначення контактного номера, формування заявки, одержання та введення одноразового ідентифікатора забезпечила акцепт оферти. Без вчинення цієї послідовності дій кредитний договір не був би укладений. Формальне заперечення відповідачем факту підписання договору за відсутності доказів компрометації його персональних даних або номера телефону не спростовує встановлених судом обставин.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав кредитний договір № 6685205 укладеним ОСОБА_1 у письмовій електронній формі.

Щодо доводів про недоведеність перерахування кредитних коштів

Апелянт посилається на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про організацію операційної діяльності в банках України та Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, однак такі посилання не спростовують висновку суду першої інстанції про фактичне надання кредиту враховуючи таке.

Нормативні вимоги щодо оформлення первинних банківських документів регулюють, передусім, організацію та документування операційної діяльності банків. ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є небанківськими фінансовими установами, а тому не формують і не зберігають усі первинні документи банку, через який технічно здійснювався переказ коштів, та не мають такого самого доступу до банківської інформації, як власник відповідного карткового рахунку.

Водночас у матеріалах справи наявне платіжне доручення № 3892677 від 28 листопада 2019 року, у якому зазначені платник - ТОВ «Мілоан», отримувач - ОСОБА_1 , його РНОКПП, маскований номер карткового рахунку, сума 14 999 грн та призначення платежу з прямим посиланням на кредитний договір № 6685205. Ці відомості узгоджуються з анкетою-заявою, кредитним договором, обліковими документами та подальшою поведінкою сторін.

Саме по собі твердження апелянта про «ознаки підробки» платіжного доручення не підтверджене жодними експертними, технічними або іншими доказами та має характер припущення.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц зазначено, що відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце, у зв`язку із чим позов правомірно задоволений.

У цій справі наведена позивачем сукупність доказів робить факт перерахування 14 999 грн на картку відповідача істотно більш імовірним, ніж твердження про ненадання кредиту.

При цьому саме відповідач як власник карткового рахунку мав безпосередню можливість надати виписку банку за 28 листопада 2019 року та суміжний період, з якої вбачалася б відсутність відповідного зарахування або неналежність йому картки, однак такого доказу не подав, а тому відповідач не спростував доказами встановлену судом обставину отримання кредитних коштів.

Щодо переходу до позивача права вимоги

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом статей 1077, 1079 ЦК України право грошової вимоги може бути предметом договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів переходу права вимоги безпосередньо спростовуються матеріалами справи, у яких міститься договір відступлення прав вимоги № 48-МЛ від 05 березня 2020 року, остання сторінка якого містить підписи та печатки ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Крім того, наявний акт приймання-передачі Реєстру боржників від 05 березня 2020 року, підписаний обома сторонами, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору реєстр із 2 237 боржників.

Платіжна інструкція № 17824 від 05 березня 2020 року підтверджує сплату ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ТОВ «Мілоан» 1 698 895,78 грн із призначенням платежу як компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги за договором № 48-МЛ.

Витяг з реєстру боржників індивідуалізує саме спірну вимогу: містить ПІБ ОСОБА_1 , його РНОКПП, номер кредитного договору № 6685205, дату його укладення і закінчення, суму виданого кредиту та складові заборгованості.

Усупереч доводам апеляційної скарги цей документ містить підписи та печатки представників як первісного, так і нового кредитора.

Таким чином, договір, акт приймання-передачі реєстру, платіжна інструкція та персоніфікований витяг із реєстру боржників у сукупності належно підтверджують перехід до позивача права вимоги за кредитним договором № 6685205.

Посилання на статтю 517 ЦК України також не свідчить про відсутність у позивача права вимоги, оскільки в межах цього спору відповідачу надано докази правонаступництва, а доказів виконання ним зобов`язання первісному кредитору після відступлення права вимоги матеріали справи не містять. Неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє та не робить недійсним відступлення права вимоги, а тягне лише передбачені законом наслідки щодо ризику виконання зобов`язання первісному кредитору.

Щодо нарахованих процентів та доводів про несправедливість розміру заборгованості

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору кредит надано строком на 30 днів з 28 листопада 2019 року, а пунктом 1.4 датою повернення кредиту визначено 28 грудня 2019 року. Пунктом 1.5.2 сторони погодили процентну ставку 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, а пунктом 1.6 таку саму стандартну (базову) ставку.

Разом із тим умовами договору окремо врегульовані наслідки неповернення кредиту у визначену дату. За пунктом 2.2.3 у разі невиконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення кредиту та сплати платежів проценти з дня, наступного за днем, визначеним пунктом 1.4, продовжують нараховуватися за базовою ставкою протягом 60 днів.

Отже, системне тлумачення пунктів 1.3, 1.4, 1.5.2, 1.6 та 2.2.3 договору свідчить, що сторони визначили не лише первісний 30-денний строк, а й погодили порядок та граничну тривалість нарахування договірних процентів у разі неповернення кредиту - ще протягом 60 днів після настання дати повернення. Таким чином, погоджений сторонами період, у межах якого могли нараховуватися договірні проценти, становив 90 днів.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду про припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу визначеного договором строку кредитування не дає підстав визначати цей строк виключно за пунктом 1.3 договору, ігноруючи спеціальну умову пункту 2.2.3, яка безпосередньо передбачає продовження нарахування процентів у випадку прострочення.

За ставкою 1,50 % від первісно отриманих 14 999 грн максимальний розмір процентів за 90 днів, якщо виходити з незмінного залишку кредиту, становив би 20 248,65 грн (14 999 грн * 1,50 % * 90 днів). При цьому за перші 30 днів договором прямо визначено 6 749,55 грн процентів. Навіть якщо врахувати відображене в облікових документах зменшення основного боргу до 14 249,05 грн після 28 грудня 2019 року, сукупний розмір процентів за первісні 30 днів та наступні 60 днів міг становити до 19 573,70 грн.

Позивач заявив до стягнення, а суд стягнув 18 137,92 грн процентів, тобто суму, яка є меншою за наведений граничний розмір, що міг бути нарахований відповідно до погоджених сторонами умов. Відповідач не подав власного контррозрахунку, який би встановлював інший розмір процентів у межах погодженого 90-денного періоду, та не спростував вихідні дані розрахунку позивача.

Сам по собі факт того, що розмір процентів перевищує залишок основного боргу, не свідчить про їх неправомірність, оскільки проценти є платою за користування кредитними коштами, а їх ставка, порядок і період нарахування були визначені договором та погоджені відповідачем при його укладенні. Доводи апеляційної скарги у цій частині ґрунтуються на вибірковому тлумаченні умов договору та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат позивач подав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт № Д/22809 від 14 квітня 2026 року на суму 8 000 грн та детальний опис наданих послуг.

Відповідно до детального опису адвокатом надано такі послуги: усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості - 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години; погодження правової позиції - 30 хвилин; складання позовної заяви - 3 години 30 хвилин; подання заяви до суду - одна дія. Загальна тривалість зазначених робіт становить 6 годин 30 хвилин.

Суд першої інстанції вже врахував типовий характер спору, його складність, обсяг виконаних адвокатом робіт та заперечення відповідача щодо співмірності заявлених витрат і зменшив суму, заявлену позивачем до стягнення, з 8 000 грн до 3 000 грн.

Апеляційна скарга фактично повторює доводи проти первісно заявленої суми 8 000 грн, однак така сума рішенням суду першої інстанції не стягнута. Апелянт не навів конкретних обставин, які б свідчили про неспівмірність уже присуджених 3 000 грн з урахуванням фактично наданих послуг та їх обсягу. Тому доводи скарги не дають підстав для подальшого зменшення визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині - без змін, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, - залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова