Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №759/8696/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 759/8696/26

номер провадження: 33/824/3420/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Малашевського О.В.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Зінкевича Дмитра Валерійовича,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн 60 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року. Скасувати постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року ОСОБА_1 було фактично отримано лише 01 червня 2026 року. До моменту отримання повного тексту постанови він був позбавлений можливості належним чином підготувати та подати мотивовану апеляційну скаргу, оскільки не мав змоги ознайомитися з повним змістом судового рішення, його мотивами та висновками судді. З огляду на викладене, з метою забезпечення можливості реалізувати своє право на оскарження судового рішення, просить поновити цей строк.

На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 послався на те, що суддя першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин п.10.11 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), який регулює черговість проїзду у випадках, коли вона не визначена іншими засобами організації дорожнього руху. Водночас із матеріалів справи вбачається, що на місці події була наявна горизонтальна розмітка, яка визначала напрямок руху транспортних засобів на паркувальному майданчику та фактично окреслювала головний проїзд. За таких умов застосуванню підлягали правила, що регламентують обов`язок водія перед початком руху або виїздом із місця стоянки переконатися у безпечності маневру та не створювати перешкод іншим учасникам руху, зокрема вимоги п.10.1 ПДР. Тому вважає, що висновок судді першої інстанції про те, що у даному випадку діє «правило правої руки» є передчасним і необгрунтованим, оскільки зроблено без належної оцінки фактичної організації руху на місці пригоди. Вказує, що якщо черговість руху на об`єктивно визначалася розміткою та конфігурацією проїзду, то покладення на нього обов`язку надати перевагу транспортному засобу, який фактично виїжджав із місця стоянки, суперечить змісту ПДР та реальним обставинам справи.

Вказує, що суддя першої інстанції не вирішив його клопотання про витребування відеозаписів і виклик свідка, які могли мати істотне значення для встановлення фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Зазначає, що попри подане ним клопотання, суддя не вжив жодних заходів для витребування відеозаписів з камер спостереження гіпермаркету, записів з боді-камер працівників поліції та відеореєстраторів службового автомобіля, а також не допитав інспектора поліції як свідка. Саме ці докази, на його думку, могли спростувати викладену в протоколі версію події. За відсутності їх дослідження суддя дійшов висновку про винуватість на підставі неповного доказового матеріалу, що виключає можливість визнати постанову законною та обґрунтованою.

Вважає, що об`єктивна сторона інкримінованого йому правопорушення не доведена. Зазначає, що на паркувальному майданчику була наявна горизонтальна дорожня розмітка, яка визначала дозволений напрямок руху транспортних засобів. Отже черговість проїзду не була невизначеною, а тому застосування п.10.11 ПДР є юридично помилковим. Вказує, що він рухався відповідно до розмітки по основному проїзду, тоді як водій автомобіля «Honda», виїжджаючи з місця стоянки, повинен був переконатися, що не створює небезпеки та перешкод для інших учасників дорожнього руху. За таких обставин саме дії іншого учасника дорожнього руху перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП, тоді як у його діях відсутні як порушення конкретної норми ПДР, так і необхідний причинний зв`язок між його поведінкою та наслідками події. Тому відсутній один із обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ст.124 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_2 подав письмові пояснення, в яких вказує, що ОСОБА_1 вважав, що черговість руху була визначена, що головний проїзд позначений стрілкою, тому діє правило «виїзджаючий з прилеглої території». Зазначає, що на місті ДТП стрілка є не тільки по напрямку руху ОСОБА_1 , аналогічна стрілка є і за його напрямком руху. Розмітка на яку посилається ОСОБА_1 показує дозволені напрямки руху, a не «головний проїзд» і черговість руху. Також звертає увагу на те, що поняття «головний проїзд» у ПДР не існує. Якщо ОСОБА_1 має на увазі головну дорогу, то згідно ПДР головна дорога - це шлях, позначений знаками 2.3, 1.22, 1.23.1-1.23.4, або дорога з покриттям відносно грунтової. Ніяких знаків на місті ДТП не було, покриття на обох дорогах асфальтне. Вважає, що водій автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_1 порушив ПДР, які знаходяться у причинному зв`язку з ДТП. Посилається на те, що у постановах Київського апеляційного суду, на які посилається ОСОБА_1 , механізм ДТП інший, транспортні засоби, які були перешкодою справа рухалися з порушенням ПДР - по забороненому напрямку руху. Він же рухався по дозволеному напрямку руху, а тому наведена ОСОБА_1 судова практика не може бути прийнята до уваги у даній справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Зінкевича Д.В., які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи, що викладені в апеляційній скарзі, й просили їх задовольнити, пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2026 року суддею першої інстанції розглянуто справу щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що оскаржувану постанову судді він отримав 01 червня 2026 року, що підтверджується його розпискою (а.с.61).

Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 10 червня 2026 року, тобто протягом десяти днів з дня отримання копії постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказує, що до моменту отримання повного тексту постанови він був позбавлений можливості належним чином підготувати та подати мотивовану апеляційну скаргу, оскільки не мав змоги ознайомитися з повним змістом судового рішення, його мотивами та висновками судді.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) п.1 ст.6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у ст.6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з приписами ст.289 КУпАП, в разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені ОСОБА_1 у клопотанні доводи про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови судді є обґрунтованими, а тому пропущений строк на оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року підлягає поновленню.

Щодо доводів апеляційної скарги про скасування постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, то вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст.ст.278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

При розгляді справи суддя першої інстанції дотримався вказаних положень закону.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суддя першої інстанції виходив із того, що його вина підтверджується наявними у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №628094 від 30 березня 2026 року; схемою місця ДТП із зазначенням пошкоджень автомобілів; даними письмових пояснень учасників ДТП щодо механізму зіткнення автомобілів та обставин, які йому передували, а також поясненнями іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 , який пояснив суду, що 30 березня 2026 року о 17 год 25 хв. він, керуючи автомобілем «Honda», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , рухався по парковці між торговими центрами «Lavina Mall» та «Епіцентр» по вул.Берковецькій, 6-Д в місті Києві. Коли він рухався, то побачив, як зліва від нього виїхав автомобіль «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , не пропустив його, як то вимагають ПДР і своєю правою передньою частиною здійснив зіткнення в ліву передню частину його автомобіля.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками судді першої інстанції з таких підстав.

Так, ст.124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Пунктом 10.11 ПДР встановлено, що у разі коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку.

Апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 10.11 ПДР, які знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з подією ДТП та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Суддею першої інстанції правильно встановлено, що винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення поза розумним сумнівом підтверджується даними, які містять:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №628094, з якого слідує, що 30 березня 2026 року о 17 год 25 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , в місті Києві по вул.Берковецькій, 6-Д, на майданчику гіпермаркету «Епіцентр» не надав перевагу в русі транспортному засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , який наближався з правого боку та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.10.11 ПДР, за що відповідальність передбачена за ст.124 КУпАП (а.с.1);

- схема місця ДТП від 30 березня 2026 року, на якій зображено розташування транспортних засобів після ДТП, місце зіткнення, перелік видимих зовнішніх пошкоджень транспортних засобів, а саме: на транспортному засобі «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкоджено передня права сторона транспортного засобу, бампер, крило, капот, фара, деформація та лако-фарбове покриття, а на транспортному засобі «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкоджено передня ліва частина, крило, фара, капот, деформація та лако-фарбове покриття, денний ходовий ліхтар (а.с.3);

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 30 березня 2026 року, в яких він вказав, що 30 березня 2026 року о 17 год 25 хв., він керуючи транспортним засобом «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Києві по вул.Берковецькій, рухався по паркові між торговими центрами «Lavina Mall» і «Епіцентр», зліва від нього виїхав транспортний засіб «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , який своєю правою передньою частиною здійснив зіткнення в ліву передню частину автомобіля, яким керував ОСОБА_2 . Зазначив, що водій автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_1 сказав йому, що не побачив автомобіль «Honda», тому не пропустив його, що він повинен був зробити у зв`язку з тим, що у нього була перешкода справа. Також ОСОБА_2 зазначив, що він загальмував, але не зміг уникнути ДТП (а.с.4).

Апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.

За змістом ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішній переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи, суддя першої інстанції при її розгляді дослідив вказані вище докази, вислухав пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Рябчука О.С. та потерпілого ОСОБА_2 , і прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні пункту 10.11 ПДР, а саме, що він, керуючи транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , в місті Києві по вул.Берковецькій, 6-Д, на майданчику гіпермаркету «Епіцентр» не надав перевагу в русі транспортному засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , який наближався з правого боку та скоїв з ним зіткнення, і при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, відповідає фактичним обставинам події та підтверджується наявними у справі доказами.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №628094, складеному з дотриманням вимог ст.256 КУпАП, схемі місця ДТП від 30 березня 2026 року, в якій відображені необхідні й достатні відомості щодо організації дорожнього руху на парковочному майданчику гіпермаркету «Епіцентр» по вул.Берковецькій, 6-Д, в місті Києві, характер та локалізацію пошкоджень транспортних засобів, а також дані щодо напрямку руху транспортних засобів до моменту зіткнення, розташування транспортних засобів після їх зіткнення, а також пояснення учасників ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, згідно з поясненнями ОСОБА_1 , він рухався відповідно до розмітки по основному проїзду, тоді як водій автомобіля «Honda» ОСОБА_2 , виїжджаючи з місця стоянки, повинен був переконатися, що не створює небезпеки та перешкод для інших учасників дорожнього руху. За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що саме дії ОСОБА_2 перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП, тоді як у його діях відсутні як порушення конкретної норми ПДР, так і необхідний причинний зв`язок між його поведінкою та наслідками події

З пояснень ОСОБА_2 , наданих ним одразу після ДТП, які він підтримав і в суді першої інстанції та у суді апеляційної інстанції, вбачається, що він, керуючи транспортним засобом «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Києві по вул.Берковецькій, рухався по паркові між торговими центрами «Lavina Mall» і «Епіцентр», зліва від нього виїхав транспортний засіб «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , який своєю правою передньою частиною здійснив зіткнення в ліву передню частину автомобіля, яким керував ОСОБА_2 .

За таких обставин надані учасниками ДТП пояснення підтверджують викладений у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №628094 механізм ДТП, який повністю відповідає об`єктивним даним наявним в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та підтверджений зібраними у справі доказами.

Зокрема, на схемі ДТП відображено напрямок руху транспортних засобів до моменту їх зіткнення, їх розташування після зіткнення, а також зафіксовано пошкодження, які мали автомобілі в результаті ДТП, дійсна обстановка після ДТП, з якої вбачається, що зіткнення транспортних засобів сталося на парковці, де траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена ПДР, і рухаючись по якій водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , не надав перевагу в русі автомобілю «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що наближався з правого боку, що стало причиною зіткнення транспортних засобів, в результаті якого автомобілі отримали механічні пошкодження, а саме, у автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкоджено передню праву сторону транспортного засобу, бампер, крило, капот, фару, деформація та лако-фарбове покриття, а у автомобіля «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкоджено передню ліву частину, крило, фару, капот, деформація та лако-фарбове покриття, денний ходовий ліхтар.

Характер і локалізація пошкоджень на автомобілях свідчать про те, що автомобіль «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , своєю передньою правою частиною контактував із передньою лівою частиною автомобіля «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 .

Вказані обставини об`єктивно підтверджуються і наявними в матеріалах справи фотографіями після ДТП (а.с.25-28, 55-58), із співставлення яких слідує, що вони повністю підтверджують зафіксовану обстановку відображену на схемі місця ДТП.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд вважає необґрунтованим клопотання адвоката Зінкевича Д.В. про визнання схеми місця ДТП неналежним та недопустимим доказом.

Отже, дані схеми місця ДТП щодо розташування транспортних засобів після зіткнення, характер та локалізація пошкоджень, які мали автомобілі після ДТП та які підтверджуються наявними в матеріалах справи фотографіями з місця події, в сукупності з поясненнями водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідчать про те, що водій ОСОБА_1 у порушення вимог пункту 10.11 ПДР, на ділянці дороги, де траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена ПДР, не надав дорогу транспортному засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що наближався з правого боку, у зв`язку з чим сталась ДТП та автомобілі отримали механічні пошкодження.

Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто про вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події, а протилежні цьому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , як і доводи про його невинуватість, є безпідставними.

Надаючи оцінку позиції ОСОБА_1 щодо того, що на паркувальному майданчику була наявна горизонтальна дорожня розмітка, яка визначала дозволений напрямок руху транспортних засобів, яка на його думку, надавала йому перевагу у русі, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 ПДР передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як зазначалось вище, згідно з п.10.11 ПДР, у разі коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку.

В той же час відповідно до пунктів 8.5. та 8.5.1. ПДР, дорожня розмітка (додаток 2) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Тобто відповідно до ПДР горизонтальна дорожня розмітка встановлює саме певний режим і порядок руху та не встановлює черговості чи пріоритетності руху транспортних засобів, як помилково вважає ОСОБА_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суддя першої інстанції проігнорував подані ОСОБА_1 клопотання про витребування відеозаписів і виклик свідка, не розглянув їх по суті, не надав оцінки викладеним у них доводам, не зазначив, з яких підстав їх відхиляє, то апеляційний суд вважає, що такі порушення не призвели до неправильного вирішення справи по суті та не є безумовною підставою для скасування постанови судді із закриттям провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що наявні у справі та досліджені апеляційним судом докази, а саме, графічно позначені на схемі місця ДТП місця розташування автомобілів у їх кінцевому положенні після зіткнення та описані механічні пошкодження автомобілів в місцях їх локалізації, фотографії з місця ДТП, письмові пояснення учасників ДТП, які надані поліцейським під час оформлення матеріалів адміністративної справи, а також надані у судовому засіданні пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , містять достатньо відомостей для правильного встановлення механізму ДТП та визначення наявності чи відсутності порушень вимог ПДР в діях ОСОБА_1 .

Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суддя першої інстанції врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та правомірно застосував щодо ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн 00 коп., який передбачено санкцією ст.124 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, справедливим та відповідає меті адміністративного стягнення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова судді Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов