Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №752/12950/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 752/12950/26

номер провадження: 33/824/3614/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Демиденко Мирослави Валеріївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Демиденко Мирослави Валеріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішення, адвокат Демиденко М.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року та постановити нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст.122-4, 124 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив обставини описані у протоколі та пояснив, що він пропустив двох пішоходів, яких бачив, і продовжив рух, а ОСОБА_2 знаходилась з правого боку, і він її не бачив. Також ОСОБА_1 зазначив, що він відразу вийшов до потерпілої, потім від`їхав автомобілем, щоб не створювався затор. Ще пізніше поїхав з місця пригоди, щоб повідомити керівництво про подію, оскільки він є військовослужбовцем. Через деякий він час повернувся на місце події, де вже була поліція.

Захисник вказує, що з пояснень потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що вона переходила дорогу на зелений сигнал світлофора, її збив автомобіль «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , водій не відразу вийшов з машини. Коли вона змогла самостійно рухатись, він вийшов з автомобіля, підійшов і запропонував відвезти її додому. Вона відповіла, що викликає поліцію. Коли вона перейшла на інший бік дороги і присіла, то ОСОБА_1 знову підійшов і запропонував відвезти її додому, на що в черговий раз вона відмовила та повідомила, що викликає поліцію, оскільки не відчуває ноги. Після цього водій пішов до автомобіля, розуміючи, що він тікає з місця аварії. Ще пізніше вона підійшла до автомобіля і сфотографувала номер, водій ОСОБА_1 це побачив, однак поїхав з місця події, не запропонувавши ніякої допомоги і не викликавши швидку медичну допомогу.

Вважає, що у даному випадку суддею першої інстанції порушено норми права, оскільки під час розгляду справи зайняв упереджену позицію на користь обвинувача і потерпілої, проігнорував аргументи сторони захисту та фактично усунувся від необхідності наведення у своєму рішенні належних мотивів їх відхилення, що призвело не лише до порушення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на справедливий суд, а й до прийняття судом передчасного рішення про визначення покарання ОСОБА_1 . З цих причин вважає, що суддею першої інстанції призначене ОСОБА_1 покарання є занадто суворим.

Зазначає, що ОСОБА_1 прибув до суду, де свою вину у вчиненні правопорушення визнав в повному обсязі та щиро розкаявся. Наявне пояснення ОСОБА_2 суддя сприйняв критично та не надав об`єктивної оцінки. Більше того, навіть в поясненні ОСОБА_2 міститься інформація, що підтверджує ті обставини, що ОСОБА_1 пропонував допомогу. Також матеріали адміністративної справи не містять інформації та доказів того, що ОСОБА_1 переховувався від поліції чи суду.

Також вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, свою вину визнав в повному обсязі, потерпілій добровільно відшкодував матеріальну та моральну допомогу, долучив до апеляційної скарги квитанції про перерахування грошових коштів, тому, на думку захисту, позбавляти права керування транспортним засобом є занадто суворим покаранням.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про місце і час судового засідання повідомлений апеляційним судом своєчасно, в установленому законом порядку. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Демиденко М.В. вважала за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Демиденко М.В., яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, пояснення потерпілої ОСОБА_2 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справи в межах апеляційної скарги.

Висновок судді першої інстанції про винність ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст.ст.122-4, 124 КУпАП в апеляційній скарзі не заперечуються, а тому апеляційним судом не переглядається.

Доводи апеляційної скарги щодо суворості покарання, апеляційний суд вважає необґрунтованими, виходячи з такого.

Так, статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Санкція ст.124 КУпАП передбачає декілька альтернативних видів адміністративних стягнень, які застосовуються судом з урахуванням всіх обставин справи та особи винного, а саме, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Статтею 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Санкція ст.122-4 КУпАП передбачає декілька альтернативних видів адміністративних стягнень, які застосовуються судом з урахуванням всіх обставин справи та особи винного, а саме, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Положеннями ч.2 ст.36 КУпАП встановлено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Тому суддя першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 вчинив два правопорушення, які розглядаються одночасно, то згідно ч.2 ст.36 КУпАП на нього необхідно накласти адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто ст.122-4 КУпАП.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Частиною 1 ст.33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах статті закону, яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.

Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Зі змісту оскаржуваної постанови судді вбачається, що суддя першої інстанції, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, врахував характер вчинених правопорушень, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, письмові пояснення потерпілої, з яких вбачається, що ОСОБА_1 після наїзду, підійшов до неї, а коли дізнався, що нею буде викликана поліція, покинув місце ДТП, тобто ОСОБА_1 вчинив такі дії свідомо з метою уникнення від відповідальності, та суддя прийшов до висновку, що його слід піддати адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами у межах санкції ст.122-4 КУпАП.

Так, як встановлено суддею першої інстанції ОСОБА_1 о 20 год 10 хв. 08 травня 2026 року, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Touareg», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , з додатковим номерним знаком «НОМЕР_2», у місті Києві по вул. Фізкультури/Антоновича, проїжджаючи перехрестя не був уважним, не надав перевагу в русі пішоходу та здійснив наїзд на ОСОБА_2 , яка рухалась по регульованому наземному пішохідному переході на зелений сигнал світлофора, що дозволяє рух. Внаслідок чого пішохід отримала забій лівої ноги, таза, правої руки, після чого ОСОБА_1 залишив місце пригоди. Вказаним діями ОСОБА_1 порушив пунктів 2.3 б), 18.2, 2.10 а) ПДР, тобто вчинив адміністративні проступки, передбачені ст.ст. 124, 122-4 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що у письмових пояснень потерпіла ОСОБА_2 від 08 травня 2026 року вказала, що 08 травня 2026 року о 20 год 05-20 хв. в місті Києві по вул.Фізкультури в сторону вул.Антоновича вона переходила дорогу на зелений сигнал світлофора, її збив автомобіль «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 . Водій даного автомобіля не відразу вийшов з нього. Коли вона змогла самостійно рухатись, водій вийшов з автомобіля, підійшов і запропонував відвезти її додому. Вона відповіла, що викликає поліцію. Коли вона перейшла на інший бік дороги і присіла, водій знову підійшов і запропонував відвезти її додому, на що в черговий раз вона відмовила та повідомила, що викликає поліцію, оскільки не відчуває ноги. Після цього водій пішов до свого автомобіля. Розуміючи, що він тікає з місця події, вона підійшла до автомобіля і сфотографувала номер, водій це побачив і всерівно поїхав з місця події, не запропонувавши ніякої допомоги і не викликавши швидку медичну допомогу (а.с.6).

В письмових поясненнях ОСОБА_1 від 08 травня 2026 року вказав, що він 08 травня 2026 року керуючи автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Києві по вул.Антоновича, на перехресті вул.Фізкультури, рухаючись на вказаному перехресті в ліву сторону на пішохідну зону, побачив перед собою пішохода та натиснувши на гальма зупинився. Вказав, що він перейшов дорогу за пішоходом та запитав у неї в якому вона стані, однак вона відреагувала агресивно. Також зазначив, що візуально ОСОБА_2 виглядала добре, а на пропозицію присісти до його автомобіля, вона відмовилася і весь час користувалася телефоном (а.с.7).

Апеляційний суд приймає до уваги апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 в суді першої інстанції підтвердив обставини викладені в протоколах про адміністративні правопорушення та фактично визнав свою вину.

Разом із тим, у судовому засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_2 підтвердила надані нею 08 травня 2026 року письмові пояснення та зауважила, що ОСОБА_1 не розкаявся у вчиненій ним ДТП, оскільки він вибачився перед нею лише через неділю після ДТП засобами телефонного зв`язку. Потерпіла пояснила, що на наступний день після пригоди з нею зв`язався засобами телефонного зв`язку командир ОСОБА_1 , який повідомив, що саме він заставив ОСОБА_1 повернутися на місце ДТП, і що ОСОБА_1 відшкодує їй шкоду. Крім того, потерпіла повідомила, що перші платежі на її лікування узгоджувалися із командиром ОСОБА_1 і лише потім, через неділю, вона підтримувала зв`язок із ОСОБА_1 , який погодився сплачувати кошти на її лікування у зв`язку з отриманими травмами внаслідок ДТП. Однак ОСОБА_1 витрати на її ліки сплачував не регулярно та не в повній мірі. З урахуванням наведеного потерпіла ОСОБА_2 категорично заперечувала щодо пом`якшення призначеного ОСОБА_1 покарання та вважала, що призначене йому стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є справедливим.

Відповідно до вимог ст.30 КУпАП позбавлення права керувати транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Стаття 34 КУпАП «Обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення» до таких обставин відносить: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди.

При обранні виду адміністративного стягнення суддя першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, ставлення ОСОБА_1 до скоєного та постановив судове рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст.122-4 КУпАП, оскільки вважав, що саме таке стягнення буде достатнім для ОСОБА_1 , так як відповідно до письмових пояснень потерпілої, він після наїзду, підійшов до неї, а коли дізнався, що буде викликана поліція, покинув місце ДТП, тобто вчинив такі дії свідомо з метою уникнення відповідальності.

Також суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що потерпіла ОСОБА_2 має до ОСОБА_1 претензії, заперечує щодо пом`якшення призначеного ОСОБА_1 покарання та вважає, що стягнення у виді позбавлення його права керування транспортним засобом є справедливим та відповідатиме характеру вчиненого діяння.

Окрім того апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 допустив порушення пунктів 2.3 б), 18.2 ПДР, які є грубими порушеннями вимог ПДР та призвели до ДТП, при цьому в порушення пункту 2.10 а) ПДР ОСОБА_1 покинув місце ДТП.

За актих обставин апеляційний суд приходить до висновку, що суддею першої інстанції при обранні ОСОБА_1 виду та розміру адміністративного стягнення дотримано вимоги ст.ст.30, 33 КУпАП, а відтак підстави для пом`якшення призначеного йому стягнення відсутні.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності обставин, які обтяжують відповідальність, та наявність обставин того, що ОСОБА_1 визнав свою провину, відшкодував шкоду потерпілій та те, що він має статус військовослужбовця, не є достатніми підставами для пом`якшення виду стягнення, оскільки не спростовують встановлених вище обставин, зокрема, того, що ОСОБА_1 допущено грубі порушення вимог ПДР та відсутності у даному випадку важливої обставини, яка визначає можливість пом`якшення відповідальності, а саме, відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди.

Таким чином доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із визначеним суддею першої інстанції стягненням у виді позбавлення права керування транспортним засобом та на його правильність не впливають і не спростовують.

За таких обставин, постанова судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуадвоката Демиденко Мирослави Валеріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов