Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №758/10205/26 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року місто Київ

справа № 758/10205/26

апеляційне провадження № 22-ц/824/15587/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Саадулаєва А.І. від 23 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю посадових осіб органу державної влади,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст обставин справи

У червні 2026 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю посадових осіб органу державної влади.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 передано для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивована тим, що позовна заява підписана представником ОСОБА_2 , однак до позову не додано доказів, які підтверджують її повноваження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ОСОБА_2 зазначає, що у суду не було підстав для повернення позовної заяви, оскільки вона є донькою тяжко хворої ОСОБА_1 і має право представляти її інтереси на підставі статті 172 СК України без спеціальних на те повноважень.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Повертаючи позовну заяву на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не є адвокатом та не надала доказів на підтвердження того, що вона є законним представником ОСОБА_1 , у зв`язку з чим дійшов висновку, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 172 СК України повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

У постанові від 7 листопада 2022 року у справі № 318/623/19 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що норма частини другої статті 172 СК України щодо права дочки, сина захищати своїх батьків без спеціальних на те повноважень є спеціальною процесуальною нормою, зазначеною у матеріальному праві. Правовідносини, в яких реалізується право звернення повнолітніх дочки, сина за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків на підставі частини другої статті 172 СК України, слід кваліфікувати як особливий вид представництва (представництво sui generis), який має особливий склад суб`єктів, зміст та підстави виникнення.

Верховний Суд також зазначив, що перебування батьків у стані непрацездатності чи немічності підлягає доказуванню в кожному конкретному випадку звернення до суду на підставі частини другої статті 172 СК України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" до осіб, які втратили працездатність, відносяться, зокрема, особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку.

Як убачається з матеріалів справи, позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 подано її повнолітньою дочкою ОСОБА_2 , на підтвердження родинних відносин якою до позовної заяви додано відповідні документи (копії паспортів, копію Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.2-3).

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому на час звернення до суду досягла встановленого законом пенсійного віку та відповідно до наведених положень закону належить до осіб, які втратили працездатність.

Отже, встановлені матеріалами справи обставини щодо родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і непрацездатності ОСОБА_1 за віком є підставою для застосування до спірних процесуальних правовідносин положень частини другої статті 172 СК України, відповідно до яких повнолітня дочка має право звертатися за захистом прав та інтересів непрацездатної матері без спеціальних на те повноважень.

Натомість суд першої інстанції, застосувавши загальні положення статті 60 ЦПК України щодо осіб, які можуть бути представниками у суді, не врахував передбаченого частиною другою статті 172 СК України спеціального виду представництва та дійшов помилкового висновку, що відсутність у ОСОБА_2 статусу адвоката чи спеціально оформлених повноважень виключає можливість подання нею позовної заяви в інтересах матері.

При цьому представництво, передбачене частиною другою статті 172 СК України, виникає без спеціального оформлення повноважень та, як зазначено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, є особливим видом представництва, відмінним від представництва за загальними правилами цивільного процесуального законодавства.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, та про наявність передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України підстав для її повернення не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 172 СК України та внаслідок цього дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_2 права на підписання і подання позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 , оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: