Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №752/7888/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 752/7888/26 Головуючий у суді першої інстанції - Бойко О.В.

Номер провадження № 33/824/3623/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Вознюком В`ячеславом Анатолійовичем, на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року щодо притягнення :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (перебування) - АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609863 від 09 березня 2026 року водій ОСОБА_1 08 березня 2026 року о 22 годині 50 хвилин, керував транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Ракетна 24, без посвідчення водія відповідної категорії «В», тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, вчинив дане правопорушення повторно протягом року, про що свідчить постанова серії ЕНА №4654246 від 04 травня 2025 року.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800, 00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_1 - Вознюк В.А. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року та прийняти нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення основним доказом є протокол про адміністративне правопорушення, який має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.

Водночас матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Він послідовно заперечував факт керування як під час складання протоколу, так і в суді. Наданий відеозапис не підтверджує факту керування автомобілем, а тому не усуває обов`язку органу, який склав протокол, надати належне доказове забезпечення, достатнє для доведення вини поза розумним сумнівом.

Разом із апеляційною скаргою стороною захисту було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, яке мотивоване тим, що захисник ОСОБА_1 - Вознюк В.А. не брав участі в судовому засіданні 26 травня 2026 року у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні, а Старкін Є.Д. просив не розглядати справу за відсутності захисника. Копію постанови ні захисник, ні ОСОБА_1 не отримували, а станом на 09 червня 2026 року вона була відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Наведені обставини вважає поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - Вознюка В.А., дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків, що поновлення строків на апеляційне оскарження постанови суду.

Так, доводи апелянта про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 хоч і був присутній в судовому засіданні 26 травня 2026 року в день проголошення постанови, проте відомостей про вручення або направлення копії вказаної постанови суду ОСОБА_1 в порядку визначеному ч. 1 ст. 285 КУпАП матеріали справи не містять. (а.с.14).

Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови.

Апеляційну скаргу було подано 09 червня 2026 року (а.с. 25-39).

Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року як такий, що пропущений з поважних причин.

При апеляційному розгляді справи захисник особи яка притягується до адміністративної відповідальності Вознюк В.А. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи яка притягується до адміністративної відповідальності Вознюка В.А., дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі мотивував своє рішення тим, що дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали дійшов висновку про доведеність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609863 від 09 березня 2026 року водій ОСОБА_1 08 березня 2026 року о 22 годині 50 хвилин, керував транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Ракетна 24, без посвідчення водія відповідної категорії «В», тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, вчинив дане правопорушення повторно протягом року, про що свідчить постанова серії ЕНА №4654246 від 04 травня 2025 року. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП. (а.с. 1-2)

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4654246 від 04 травня 2025 року, відповідно до якої щодо ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме водій керував транспортним засобом не маючи посвідчення водія відповідної категорії. (а.с. 3).

Як вбачається з довідки про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, зазначено, що проведеною перевіркою встановлено, що 04 травня 2025 року працівниками поліції за невиконання вимоги п.п. 2.1. ПДР України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4654246, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 126 КУпАП. (а.с. 4).

Крім того, в матеріалах справи містяться відеозаписи із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП 08 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с. 5).

На долучених до матеріалів справи відеозаписах зафіксовано, що працівники патрульної поліції наздогнали та зупинили транспортний засіб, з якого з водійського сидіння вийшов ОСОБА_1 (22:38:12). На відеозаписі зафіксовано як до працівників поліції з пасажирського сидіння вийшли інші пасажири де один з них повідомив, що він є власником автомобіля та повідомив, що у особи, яка керувала транспортним засобом відсутні документи (22:39:50) Надалі особа, яка представилась як власник автомобіля почала повідомляти працівникам патрульної поліції, що вона була за кермом (22:46:47). Працівниця патрульної поліції, неодноразово просила надати документи, що посвідчують особу. Особи, які перебували біля автомобіля ухилялись від надання документів, а особа, яка керувала транспортним засобом ОСОБА_1 зачинився в автомобіля. Після неодноразових повідомлень працівниками патрульної поліції про надання та пред`явлення документів, водій вийшов з автомобіля, а інша особа власник автомобіля представився як ОСОБА_2 повідомив, що у водія немає документів та знов просив надати йому час для надання документів (22:50:59). Надалі працівники патрульної поліції розмовляли та ОСОБА_2 повідомив, що його брат не має документів на право керування (23:17:29). В подальшому з відеозапису вбачається, що працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення та з яким ОСОБА_1 не погодився та відмовився від отримання.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції, виходив із переглянутого відеозапису із нагрудних камер працівників патрульної поліції, а також протоколом про адміністративне правопорушення та довідкою щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого правопорушення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини п`ятої статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон направо керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Постановою КМУ від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.

Приписами статті 24 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення як позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).

Частиною другою статті 30 КУпАП визначено, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Таким чином, частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції статей 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, при наведених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на наявних у ній доказах.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та його винуватість підтверджується наступними доказами: довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 4); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4654246 від 04 травня 2025 року (а.с. 3).

На долучених до матеріалів справи відеозаписах зафіксовано, що працівники патрульної поліції зупинили транспортний засіб за порушення правил дорожнього руху, під час спілкування з працівниками патрульної поліції особа, яка відрекомендувалась як власник транспортного засобу за кермом якого перебував ОСОБА_1 повідомив, що у водія відсутні документи, а саме посвідчення водія.

Таким чином, під відеозапис зафіксовано, що у особи відсутнє посвідчення водія, яке останній не зміг надати працівникам патрульної поліції та ухилявся від його надання.

Відтак, даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Отже будь-яких сумнівів щодо достовірності та допустимості наявним в матеріалах справи доказів, не виникає, будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції не встановлено.

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.

Стосовно доводів, що у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортного засобу, апеляційний суд не може визнати обґрунтованими, оскільки з переглянутих відеозаписів камер патрульних поліції, вбачається, що під час зупинки працівниками патрульної поліції із за керма автомобіля вийшов саме ОСОБА_1 , а особа ОСОБА_2 , який повідомив, що він є власником автомобіля неодноразово наголошував, що він попросив свого брата сісти за кермо, оскільки він був нетверезий.

Таким чином доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта судом сприймаються критично, оскільки вони не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Факт вчинення вказаного правопорушення, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Застосований суддею суду першої інстанції до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

Будь - яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних у справі доказів, вказували про порушення вимог ст. 266 КУпАП під час їх отримання, а також об`єктивність поліцейських у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не встановлена.

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У відповідності зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.

Таким чином, враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у відповідності до ст. 252 КУпАП, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про необґрунтованість поданої апеляційної скарги.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Вознюком В.А., слід залишити без задоволення.

Керуючись положеннями статті 247, 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Вознюком В`ячеславом Анатолійовичем, на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року, залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду М.А. Яворський