Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №381/1842/26 — Київський апеляційний суд

справа № 381/1842/26 головуючий у суді І інстанції Осаулова Н.А.

провадження № 22-ц/824/15496/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Осаулової Н.А., у м. Фастів Київської області, повний текст рішення виготовлений 08 липня 2026 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду із позовому якому просило стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 467339541 від 24 грудня 2023 року у розмірі 39 728,70 грн.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс» відмовлено.

Додатковим рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення стягнення з позивача правової допомоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ФК «Ейс» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. В задоволенні іншої частини вимог заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Ейс»просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, неправильним дослідженням доказів та їх оцінки та ухвалити нове судове рішення, яким задоволені заяви відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «ФК «Ейс» зазначає, що як доказ понесення витрат на правничу допомогу представник відповідача, долучив до матеріалів Договір про надання правничої допомоги, акт прийому передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 13 травня 2026 року, акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 13 травня 2026 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Звертає увагу Суду, що ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно, без урахування об`єктивних факторів, що впливають на їх вартість. Подані договір та формальний акт без деталізації обсягу послуг і часу їх виконання не дають суду можливості перевірити реальність і необхідність таких витрат. За відсутності належного розрахунку, доказів фактичного понесення витрат та з урахуванням часткового задоволення позову вимоги відповідача фактично зводяться до спроби отримання компенсації у довільно визначеному розмірі, що суперечить принципам розумності, співмірності та справедливого розподілу судових витрат. За таких умов адвокат міг також довільно сформувати вартість своїх послуг, наприклад в сумі 15 00,00 грн. або 25 000,00 грн. також вказує, що вартість витрат на професійну правничу допомогу є суттєво завищеною та неспівмірною фактично наданим послугам. Зокрема, підготовлено та направлено до суду відзив на позовну заяву, що містить в собі загальні норми права, складена адвокатом, який має вищу юридичну освіту, володіє спеціальними знаннями та коштує 5 000,00 грн. значно завищені відносно складності справи, яка не потребує спеціальних знань. Крім того, вказує, що в акті виконаних робіт від 12 липня 2026 року по договору про надання правової допомоги від 13 травня 2026 року, зазначено: «Оплата виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 12 липня 2026 року Замовником проведена у готівковій формі в сумі 8500,00 грн. Претензій щодо виконання умов договору сторони одна до одної не мають». При цьому, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази здійснення оплати, зокрема: квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відповідною відміткою банку або інші документи, що підтверджують фактичне здійснення фінансової операції. Отже, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази здійснення оплати, зокрема: квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відповідною відміткою банку або інші документи, що підтверджують фактичне здійснення фінансової операції.

Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 500,00 грн. не відповідає критерію розумності та співмірності з огляду на характер спору, складність справи, обсяг наданих послуг та результат розгляду справи. А тому, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, а також відмову у задоволенні позову, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача та стягнення з ТОВ «ФК «Ейс» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., що є співмірним та обґрунтованим у даних правовідносинах.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно вимог частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України кожна із сторін процесу подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно частини 2 зазначеної статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Представник відповідача в заяві про ухвалення додаткового рішення, просив суд стягнути з позивача на користь відповідача 8 500,00 грн. судових витрат на правничу допомогу.

Позивач, заперечуючи проти заявленого представником відповідача розміру на відшкодування витрат на правничу допомогу, зазначив, що вартість судових витрат суттєво завищена та є неспівмірною з заявленими послугами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано: договір про надання правової допомоги від 13 травня 2026 року та акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 12 липня 2026 року.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»).

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми реальному обсягу адвокатських послуг, наданих представником ОСОБА_1 - адвокатом Кірюшиним А.А., врахувавши заперечення сторони позивача, складність справи, суть спору, а також необхідність дотримання критерію розумності, співмірності та справедливості, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Доводи позивача, що в матеріалах справи відсутні докази фактичної оплати наданих послуг з правничої допомоги, колегія суддів відхиляє, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність ухваленого додаткового рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2026 року з приводу вирішення питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що послуги на суму 5 000,00 грн. є співмірними, обґрунтованими та належним чином підтвердженими сторонами та підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, доводами апеляційної скарги зазначене не спростовано, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.