Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №756/11438/26 — Київський апеляційний суд

справа № 756/11438/26 головуючий у суді І інстанції Шевчук А.В.

провадження № 22-ц/824/15526/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 22 липня 2026 року про передачу справи на розгляд іншого суду, постановлену під головуванням судді Шевчука А.В., у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про відшкодування шкоди, зобов`язання укласти договір та вчинити дії, визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Київські енергетичні послуги» про відшкодування шкоди, зобов`язання укласти договір та вчинити дії, визнання дій незаконними.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 липня 2026 року матеріали цивільної справи передано за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції формально застосував положення статті 27 ЦПК України, проте не надав належної оцінки характеру спірних правовідносин та фактичним обставинам справи. Предметом спору є незаконне припинення електропостачання квартири, власником якої є позивач. Відключення електричної енергії було здійснене щодо конкретного об`єкта нерухомого майна, внаслідок чого саме за місцем знаходження квартири настали негативні наслідки та була заподіяна шкода. Частина шоста статті 28 ЦПК України передбачає право позивача звернутися також за місцем заподіяння шкоди. Суд першої інстанції не встановив місце заподіяння шкоди та не дослідив, чи пов`язаний спір із квартирою, щодо якої було припинено електропостачання. Крім того, суд не навів належного мотивування, чому правила альтернативної підсудності не можуть бути застосовані у даній справі, чим порушив вимоги щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи. Фактично ухвала містить лише посилання на місцезнаходження відповідача, однак не містить належної оцінки доводів позову та не обґрунтовує неможливість розгляду справи Оболонським районним судом м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва, суд першої інстанції виходив з того, що підсудність цієї справи повинна визначатися за загальним правилом, тобто за місцезнаходженням відповідача, який знаходиться у Шевченківському районі м. Києва.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто реалізація конституційного права на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Норми ЦПК України передбачають процесуальний порядок звернення особи до суду і є спеціальними. Глава 2 ЦПК України регламентує територіальну юрисдикцію (підсудність) спорів, і її положення не допускають виключень.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04). Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Територіальна підсудність має декілька видів: підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд, або суддя (ст. 26 ЦПК України), підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), підсудність справ за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (ст. 29 ЦПК України), виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).

Згідно ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Київські енергетичні послуги» та просив суд визнати незаконними дії ТОВ «Ясно» щодо відмови у підключенні квартири до електропостачання, зобов`язати ТОВ «Ясно» укласти договір про постачання електричної енергії як з новим власником квартири, зобов`язати ТОВ «Ясно» невідкладно підключити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 до електропостачання.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору на думку позивача є незаконне припинення електропостачання квартири, власником якої він є, тобто спір виник з приводу нерухомого майна, що унеможливлює застосування як загальної так і альтернативної підсудності.

В даному випадку справа підсудна Оболонському районному суду м. Києва, за правилами виключної підсудності, встановленої ст. 30 ЦПК України, відповідно до якої позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Отже, позивач вірно звернувся з даним позовом до Оболонського районного суду м. Києва.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав до направлення справи до Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загальної підсудності.

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 липня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.