Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №703/16/22 — Київський апеляційний суд

справа № 703/16/22

головуючий у суді І інстанції Мазур Ю.Ю.

провадження № 22-ц/824/2045/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року

у справі за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних в зв`язку з невиконанням зобов`язання, -

в с т а н о в и в :

У січні 2022 року заступник керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради, звернувся до суду з указаним позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 49-51 т. 2), просив суд: стягнути із ОСОБА_1 на користь Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області інфляційні втрати у розмірі 20 130 грн 20 коп. та 3% річних у розмірі 4 493 грн 91 коп.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2012 року у справі № 09/5026/998/2012 задоволено позов Смілянського міжрайонного прокурора, пред`явлено в інтересах держави в особі відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради, до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсної додаткової угоди та зобов`язання повернути до міського бюджету кошти у сумі 38 012 грн 13 коп. Указане рішення набрало законної сили 18 вересня 2012 року.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 указаного рішення суду, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за весь час прострочення.

20 березня 2023 року ОСОБА_1 сплачено 38 012 грн 13 коп., тобто з моменту набрання рішенням законної сили до 20 березня 2023 року мало місце невиконання зобов`язань, що призвело до знецінення грошових коштів, тому з відповідача підлягає до стягнення інфляційні витрати та 3% річних за період з 29 грудня 2018 року по 20 березня 2023 року.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів того, що ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, стосовно якого рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2012 року задоволено позов Смілянського міжрайонного прокурора, пред`явлено в інтересах держави в особі відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради, до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсної додаткової угоди та зобов`язання повернути до міського бюджету кошти у сумі 38 012 грн 13 коп.

Також, судом зазначено, що позовна заява подана в інтересах іншої юридичної особи з іншим ідентифікаційним кодом, ніж та, що була учасником справи № 09/5026/998/2012, за наслідками розгляду якої відбулось стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівник Черкаської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 червня2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що є в загальному доступі, Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради є правонаступником Відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради, тоді як останній припинений.

Враховуючи, що указані відомості перебувають у загальному доступі є загально відомими, перевіряються судом при відкритті провадження у справі, не підлягають доказуванню у силу положень частини 3 статті 82 ЦПК України.

З метою зручності опрацювання, відповідний витяг додається.

Правонаступником прав та обов`язків Відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області є Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради.

Якщо перейти до відкритих даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень вбачається, що за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 стягувачем є саме: Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради.

Указані докази підлягають оцінці, їх копії не надавались у суді першої інстанції, оскільки були у відкритому доступі, разом з тим судом належної оцінки їм надано не було.

Згідно з платіжною інструкцією № 2649 від 20 березня 2023 року ОСОБА_1 сплачено суму збитків на користь Управління, тобто до 20 березня 2023 року з моменту набрання законної сили рішенням мало місце невиконання зобов`язання, що призвело до знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Після виключення з ЄДР ФОП все ще залишається відповідальним за зобов`язаннями, що виникли в період його підприємницької діяльності. Це пояснюється тим, що статус ФОП - це лише право фізичної особи здійснювати підприємницьку діяльність. Проте незалежно від того, чи має вона цей статус, чи ні, у договірних відносинах стороною завжди залишається фізична особа.

Таким чином, після ліквідації ФОП зобов`язання за укладеними договорами не анулюються, а переходять безпосередньо на фізичну особу, яка була засновником цього ФОП.

ОСОБА_1 згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань припинив підприємницьку діяльність на підставі власного рішення 08 липня 2013 року, з матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що він продовжив здійснювати підприємницьку діяльність. Кошти на рахунках відсутні, дані про будь-які торгові операції, в тому числі щодо постачання продуктів харчування до закладів освіти відсутні.

До апеляційної скарги позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців т громадських формувань; копію постанови про зміну сторони виконавчого провадження; копію платіжного доручення.

Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.

Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем не заявлене клопотання про долучення указаних доказів та не надано доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків.

Інші учасники у визначений ухвалою суду строк, не скористалися процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2012 року у справі № 09/5026/998/2012 задоволено позов Смілянського міжрайонного прокурора, пред`явленого в інтересах держави в особі відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсної додаткової угоди та стягнення 38 012 грн 13 коп. (а.с. 20-23 т. 1).

Указане рішення суду набрало законної сили 18 вересня 2012 року.

17 жовтня 2012 року Господарським судом Черкаської області видано наказ про примусове виконання рішення від 16 серпня 2012 року у справі № 09/5026/998/2012 (а.с. 24 т. 1).

Постановою головного державного виконавця Гребенюка О.В. Смілянського міського ВДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2012 року у справі № 09/5026/998/2012 (а.с. 25 зі звороту т. 1).

22 вересня 2021 року Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради на запит Смілянської окружної прокуратури повідомило, що останнє надходження коштів на виконання рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2012 року у справі № 09/5026/998/2012 було 30 липня 2014 року у сумі 171 грн 85 коп. Загальна ума заборгованості станом на 21 вересня 2021 року становить 35 457 грн 80 коп. Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради заходи щодо стягнення інфляційних витрат на суму боргу не вживалися (а.с. 36 т. 1).

Відповідно до інформації Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23 грудня 2021 року № 20.13-37/31224 згідно з матеріалами виконавчого провадження та інформації автоматизованої системи виконавчого провадження, що містить інформацію з спецрозподілу Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, встановлено, що стягнення з ОСОБА_1 на користь відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради не проводились (а.с. 37 т. 1).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08 липня 2023 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , підстава: власне рішення (а.с. 38 т. 1).

Відповідно до платіжної інструкції від 20 березня 2023 року № 2649 Смілянським міським ВДВС сплачено на користь Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради 38 012 грн 13 коп., призначення платежу: борг від ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача (а.с. 55 т. 2).

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), якою відступлено від правових висновків, зроблених у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Звертаючись із позовом про стягнення із ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України за період з 29 грудня 2018 року по 20 березня 2023 року, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що ОСОБА_1 виконав рішення рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2012 року у справі № 09/5026/998/2012, яким з нього як з ФОП стягнуто на користь відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради 38 012 грн 13 коп. лише 20 березня 2023 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів того, що ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, однак судом залишено поза увагою, що до позовної заяви додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що 08 липня 2023 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , підстава: власне рішення (а.с. 38 т. 1).

Статтею 52 ЦК України передбачено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Апеляційний суд враховує, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Указаний висновок відповідає висновкам, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що позовна заява подана в інтересах іншої юридичної особи з іншим ідентифікаційним кодом, ніж та, що була учасником справи № 09/5026/998/2012, за наслідками розгляду якої відбулось стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_1 .

Так, рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2012 року у справі № 09/5026/998/2012 стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради грошових коштів.

У межах цивільної справи № 703/16/22 заступник керівника Смілянської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем до відповіді на відзив на позовну заяву було надано рішення Смілянської міської ради від 28 березня 2013 року № 3670/VІ «Про реорганізацію органів місцевого самоврядування», яким Смілянська міська рада вирішила реорганізувати відділ освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради та відділ у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту виконавчого комітету Смілянської міської ради, шляхом злиття та утворити в результату організації управління освіти, сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Смілянської міської ради (а.с. 147 т. 1).

Рішення Смілянської міської ради від 28 березня 2013 року № 36-69/VІ «Про структуру органів міської ради» управління освіти, молоді та спорту визнано правонаступником відділу освіти та відділу у справах сім`ї та молоді, фізичної культури та спорту (а.с. 196 т. 1).

Таким чином заступник керівника Смілянської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради, яке є правонаступником позивача у справі № 09/5026/998/2012.

Представник ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву посилався на те, що право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову (а.с. 97 т. 1).

Унаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19).

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2025 року у справі № 161/5405/24 (провадження № 61-2772св25) вказано про те, що у розумінні наведених положень закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням. Право на позов про стягнення передбачених статтею 625 ЦК України триває з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У главі 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1, 5 статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19) дійшла висновку, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його усунення, однак обмежується останніми трьома роками, що передували поданню такого позову.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі №212/10834/21 було зроблено наступний висновок, що з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Згідно з частин 2, 3 ст. 263 ЦК України у разі виникнення обставин для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 був введений карантин (дата набрання чинності 12 березня 2020 року), дія якого неодноразово продовжувалась відповідними постановами КМ України до 30 червня 2023 року.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21 зазначено, що у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин, який продовжений до 03 серпня 2021 року. Тобто строки, визначені ст. ст. 257. 258 ЦК України, були продовжені на час карантину, а тому слідує, що на момент звернення позивача з цим позовом, строк позовної давності не закінчився.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, який з-поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності встановлені, статтями 257-259 ЦК України.

Так, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з військовою агресією проти України указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України.

Отже, керуючись пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України від 12 березня 2020 року, а воєнний стан - від 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.

Як вбачається з розрахунку, 3 % річних та інфляційні втрати нараховані з 29 грудня 2018 року.

З матеріалі справи вбачається, що заступник керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради звернувся до суду з позовом у січні 2022 року, разом з тим у спірний період на всій території України було запроваджено карантин, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, а також враховуючи введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, тому колегія суддів дійшла висновку, що позивач звернувся до суду із позовом у межах продовженого Законом строку позовної давності.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року не відповідають обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 20 130 грн 20 коп. та 3% річних у розмірі 4 493 грн 91 коп. за період з 29 грудня 2018 року по 20 березня 2023 року.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, тому зі ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури підлягає до стягнення судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року скасувати з ухвалення нового судового рішення.

Задовольнити позов заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних в зв`язку з невиконанням зобов`язання.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області інфляційні втрати у розмірі 20 130 грн 20 коп. та 3% річних у розмірі 4 493 грн 91 коп. за період з 29 грудня 2018 року по 20 березня 2023 року.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 270 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська