Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №761/21768/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 761/21768/26 Апеляційне провадження № 33/824/4227/2026Головуючий у суді першої інстанції - Притула Н.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Напрієнко Марини Вікторівни на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03 липня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , громадянки України, працюючої: в.о. директора ТОВ «Євродерм», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, буд. 6/31,

до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 03.07.2026 провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Не погодившись з постановою суду, 16.07.2026 адвокат Напрієнко М.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції визначеної норми.

В обґрунтування апеляційної скарги, з посиланням на ч. 2 ст. 285 ЦК України зазначає, що батьки мають право на інформацію про стан здоров`я дитини, а тому, ОСОБА_3 , будучи батьком, мав право на отримання інформації, яка стосується дітей. При цьому вказує на те, що передання такої інформації адвокату за письмовою згодою батька не змінює правової природи її отримання.

Також посилається на те, що запитувана інформація не відноситься до інформації з обмеженим доступом.

Захисник ОСОБА_2 - адвокат Бітківський В.М. у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Адвокат Напрієнко М.В. та її представник, усудове засідання 15.09.2026, призначене апеляційним судом для розгляду апеляційної скарги, будучи належним чином повідомленими, не з`явилися, про причини неявки у встановленому законодавством порядку апеляційний суд не сповістили.

З огляду на викладене та за відсутності доказів на підтвердження неможливості неявки у судове засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та за відсутності адвоката Напрієнко М.В., яку належним чином було повідомлено про день, час та місце розгляду справи, оскільки її неявка не перешкоджає розгляду справи (ч. 7 ст. 294 КУпАП).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що 12.04.2026 з метою надання правничої допомоги, адвокат Напрієнко М.В. звернулась з адвокатським запитом до ТОВ «Євродерм». Листом від 23.04.2026 ТОВ «Євродерм», який підписаний ОСОБА_2 надано відповідь в якій адвокату відмовлено в наданні інформації на адвокатський запит, чим ОСОБА_2 вчинено правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.

Закриваючи провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що відмова в наданні інформації з обмеженим доступом не тягне за собою відповідальність, встановлену законом, а тому відсутні підстави для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Частина 5 ст. 212-3 КУпАП передбачає відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері інформації. Предмет правопорушення - інформація.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у неправомірній відмові в наданні інформації, несвоєчасному або неповному наданні інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2026 адвокат Напрієнко М.В. направила адвокатський запит до ТОВ «Євродерм», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, буд.6/31 в якій адвокат, посилаючись на надання правничої допомоги ОСОБА_3 просила надати інформацію:

1) чи надавалися 14.03.2026 будь-які медичні або косметологічні послуги дітям: ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

2) у разі якщо послуги надавалися дітям, вказати тип послуги, ПІБ лікаря, який проводив огляд/процедуру, та надати копію акту виконаних робіт;

3) якщо 14.03.2026 медичні/косметологічні послуги надавалися матері дітей - ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), просила підтвердити факт оплати цих послуг за рахунок транзакції;

4) повідомити хто саме здійснював оплату (ПІБ особи) та чи зафіксовано в системі номер банківської картки платника;

5) надати інформацію про ПІБ особи, яка супроводжувала дітей, якщо вони фактично перебували у закладі в день оплати.

У якості додатків до адвокатського запиту, зокрема зазначено: копія ордеру про надання правничої допомоги ОСОБА_3 , письмова згода батька на отримання та обробку персональних даних дітей та інформації, що становить лікарську інформацію.

Листом від 23.04.2026 № 0423/26 підписаним в.о. директора ТОВ «Євродерм» ОСОБА_2 повідомлено адвоката Напрієнко М.В. про неможливість задоволення вимог зазначених у запиті, оскільки запитувані відомості є лікарською таємницею, стосуються стану здоров`я пацієнта та є інформацією з обмеженим доступом, що охороняється законом.

У відповіді, як вбачається, ОСОБА_2 посилалась на положення абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», частини 1, 2 ст. 21, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», ч. 2 ст. 32 Конституції України, ст. 302, 286, 285 ЦК України, ч. 1 ст. 39-1, ч. 1 ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ч. 6 ст. 6, ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних». Крім того, у відповіді акцентовано увагу на тому, що адвокатський запит не стосується Клієнта адвоката, а малолітніх дітей та до запиту не долучено документів на представництво таких дітей, згідно з вимогами чинного законодавства.

Конституція України у частині 2 статті 32 визначає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 286 ЦК України передбачає право на таємницю про стан здоров`я.

Так, згідно з ч. 1 зазначеної статті, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Частина 2 статті 285 ЦК України передбачає, що батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров`я дитини або підопічного.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Частина 1 статті 21 Закону України «Про інформацію» визначає, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Так, згідно з ч. 2 зазначеної статті, конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Стаття 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачає, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Крім того, згідно із ст. 40 зазначеного Закону, медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Рішенням Конституційного Суду України по справі № 5-зп від 30.10.1997 виснувано, що медична інформація - це свідчення про стан здоров`я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі і про наявність ризику для життя і здоров`я, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом. Лікар зобов`язаний на вимогу пацієнта, членів його сім`ї або законних представників надати їм таку інформацію повністю і в доступній формі.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20.01.2012 у справі № 1-9/2012 вказав, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. До таких відомостей Конституційним Судом України віднесено, зокрема, інформацію про стан здоров`я особи.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що запитувана в адвокатському запиті адвокатом Напрієнко М.В. інформація, яка стала відома ТОВ «Євродерм», під час надання послуг, належить до інформації з обмеженим доступом, яка не може бути надана у відповіді на адвокатський запит.

При цьому, батько дитини не позбавлений права безпосередньо звернутися до медичної установи із запитом щодо надання інформації стосовно власних дітей.

Окрім цього, адвокатом Напханюк М.В. було залишено поза увагою також те, що не може бути розкрита інформація про проведені платежі, оскільки такі відомості охоплюються банківською таємницею.

Таким чином, ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП є недоведеною, а тому провадження у справі підлягає закриттю через відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП матеріали справи не містять, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, у діях ОСОБА_2 , за наведених у постанові обставин, є обґрунтованим та правильним, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції, без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Напрієнко Марини Вікторівни - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Максим Оніщук