Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №757/15663/26-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 757/15663/26-п Апеляційне провадження № 33/824/4151/2026Головуючий у суді першої інстанції - Юшков М.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року про притягнення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 4 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2026 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 140 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погодившись указаною постановою, 27.07.2026 ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_3 є відповідальною особою за відповідну ділянку дороги, яка під час ДТП знаходилась в аварійному стані, що підтверджується матеріалами справи, зокрема посадовою інструкцією, а тому має нести відповідальність за ч. 4 ст. 140 КУпАП, у зв`язку із пошкодженням транспортних засобів.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити.

У судове засідання 15.09.2026, призначене апеляційним судом для розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_3 та інші учасники дорожньо-транспортної пригоди, будучи належним чином повідомленими, не з`явилися, про причини неявки у встановленому законодавством порядку апеляційний суд не сповістили.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення потерпілої, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Cудом першої інстанції було встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 601071 від 26.02.2026, 16.02.2026 о 08:00 год., в м. Київ, вул. Саперне поле, біля буд. 3, ОСОБА_3 будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан ділянки проїзної частини у зимовий період (головний інженер) КП ШЕУ Печерського району не вжив своєчасно заходів щодо обробки вулиці протиожеледними матеріалами та ліквідації зимової слизькості, що стало супутньою причиною ДТП за участю транспортних засобів «Volkswagen Jetta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , «Volkswagen Tuareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , «Subaru Forester», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , «Lexus RX300», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , «Range Rover», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , «Lexus LX 450D», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , внаслідок чого вище зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження, нанесено матеріальні збитки, чим порушив ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» та п.1.5. Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Закриваючи провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що органом, уповноваженим на складання протоколу, до матеріалів справи не було долучено документів, які б підтверджували, що саме ОСОБА_3 є особою, відповідальною за експлуатаційний стан ділянки дороги, за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, біля буд. 3, де сталося ДТП, зокрема посадової інструкції (головного інженера КП ШЕУ Печерського району, наказів про призначення) або будь-яких інших документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджували б обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.

Статтею 12 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання розробляють і здійснюють заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху, проводять у трудових колективах профілактичну роботу по дотриманню вимог законодавства про дорожній рух, за згодою з первинними профспілковими організаціями включають до колективних договорів вимоги щодо форм впливу на членів трудового колективу у разі порушення ними обов`язків учасників дорожнього руху, встановлених чинним законодавством про дорожній рух.

Посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов`язані: забезпечувати добір, підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, здійснювати контроль за станом їх здоров`я і дотриманням режиму праці та відпочинку; забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів та дотримання екологічних вимог їх експлуатації; не допускати до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керування транспортним засобом відповідної категорії, не пройшли у встановлений строк медичного огляду, перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає нормативам з безпеки дорожнього руху та вимогам правил дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли обов`язкового технічного контролю.

Посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів; позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами; по закінченні робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження; у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла; обладнувати їх технічними засобами регулювання дорожнього руху; виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності.

Особи, які відповідають за експлуатацію під`їзних і ґрунтових доріг, а також власники транспортних засобів зобов`язані виключати можливість виносу транспортними засобами землі, каміння або інших матеріалів на автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди.

У відповідності до п. 1.5. ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Частиною 1 статті 140 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.

Частина 4 цієї статті встановлює відповідальність за вчинення будь-якого з названих вище порушень, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

З системного аналізу вказаної норми статті вбачається, що суб`єктом вказаного правопорушення можуть бути службові або посадові особи, до кола повноважень яких входить дотримання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд та вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху або відновлення безпечних умов для руху, а також громадяни.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, у повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи докази, які містяться в матеріалах справи та дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинна бути зазначена суть адміністративного правопорушення, оскільки конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Вирішення питання щодо наявності чи відсутності в діях посадової особи ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 КУпАП передбачає необхідність аналізу нормативно-правових актів, які регламентують діяльність у цій сфері суспільних відносин, а також безпосередніх функціональних обов`язків посадових осіб, до компетенції яких входить забезпечення цих правил, норм та стандартів.

Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено, які саме професійні обов`язки покладались на винну особу, відповідно до яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо), та які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, суть адміністративного правопорушення, інкримінована ОСОБА_3 , полягає у тому, що останній, будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан ділянки проїзної частини у зимовий період (головний інженер КП ШЕУ Печерського району) не вжив своєчасно заходів щодо обробки вулиці протиожеледними матеріалами та ліквідації зимової слизькості, що стало супутньою причиною ДТП за участю транспортних засобів «Volkswagen Jetta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , «Volkswagen Tuareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , «Subaru Forester», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , «Lexus RX300», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , «Range Rover», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , «Lexus LX 450D», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , внаслідок чого вище зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження, нанесено матеріальні збитки

З метою перевірки доводів апеляційної скарги було досліджено наявні в матеріалах справи докази.

Відповідно до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 16.02.2026, експлуатаційний стан вул. Саперне Поле, 3, протяжністю 500 метрів, у м. Києві, не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», оскільки покриття проїзної частини було засніженим, з ожеледицею та не оброблене від ожеледиці. Забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) покладено на ШЕУ Печерського району (а.с. 4).

Згідно посадової інструкції головного інженера Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району» м. Києва, головний інженер, зокрема, але не виключно: керує діяльністю підпорядкованих йому служб та дільниць підприємства; забезпечує контроль за результатами роботи підпорядкованих йому служб та дільниць підприємства; якістю робіт, що виконуються (послуг, що надаються) (а.с. 37-41).

Також в матеріалах справи містяться копії записів із Книги обліку виїзду техніки КП ШЕУ Печерського району м. Києва, в якій наявні записи: 15.02.2026 86-04 13:25-19:00 год. - механічна посипка вулиць: Саперне поле; 62-16 03:50 - 05:25 год. - механічна зачистка і посипка вул. Саперне поле (а.с. 42-46).

Таким чином, надані ОСОБА_3 до суду першої інстанції докази, в обґрунтування своїх заперечень, містять інформацію про те, що КП ШЕУ Печерського району м. Києва 15 та 16 лютого 2026 року вживалися заходи щодо зачистки та посипки вул. Саперне поле, що вказує на належне виконання КП ШЕУ Печерського району м. Києва обов`язків щодо утримання автомобільних шляхів.

При цьому, до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 16.02.2026, не було долучено фотознімків чи відеоогляду покриття проїзної частини, задля встановлення інформації про стан дороги на момент настання дорожньо-транспортної пригоди.

Не містять матеріали справи також будь-яких інших доказів щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями, бездіяльністю ОСОБА_3 та настанням дорожньо-транспортної пригоди за участі транспортних засобів.

Таким чином, ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вина ОСОБА_3 у порушенні п. 1.5 ПДР України, ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП є недоведеною поза розумним сумнівом, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі через відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП матеріали справи не містять, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, за наведених у постанові обставин, є обґрунтованим та правильним, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції, без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Максим Оніщук