Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №754/6682/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/6682/26 Головуючий у І інстанції Тарасенко Н.В.

Провадження № 33/824/3179/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого у АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року накладено на ОСОБА_1 за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.126 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Згідно постанови ОСОБА_1 , будучи особою, яка протягом року піддавалась адміністративному стягненню за порушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, 04 березня 2026 року о 21 год. 20 хв. по вул. Братиславська, 2 в м. Києві, керував транспортним засобом - автомобілем марки «Chevrolet Bolt», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1а ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст.126 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість, незаконність та невмотивованість, грубе порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року скасувати, провадження у даній справі закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом. На думку апелянта, сама по собі відсутність заперечень не може розцінюватися як доказ вини особи, оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України особа не зобов`язана доводити свою невинуватість, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.

Крім того, апелянт вказує, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати суду свої пояснення щодо обставин справи, оскільки не був присутній в судових засіданнях, призначених на 30 квітня 2026 року, 13 травня 2026 року та 21 травня 2026 року.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції, кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, призначив йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (40 800 грн) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

На думку ОСОБА_1 , зазначене стягнення не відповідає санкції, встановленій ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки жодна норма КУпАП не передбачає застосування такого виду та розміру адміністративного стягнення за інкриміноване останньому адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Воронюк С.О. підтримали доводи апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у даній справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно вимог пункту 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка протягом року піддавалась адміністративному стягненню за порушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, 04 березня 2026 року о 21 год. 20 хв. по вул. Братиславська, 2 в м. Києві, керував транспортним засобом - автомобілем марки «Chevrolet Bolt», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №606348 від 04 березня 2026 року, складеному у відповідності до ст. 256 КУпАП, яким зафіксовані обставини вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП;

- довідкою інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в м. Києві ДПП капітана поліції Г.Любчик, в якій вказано, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже притягувався протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП, а саме: 27.01.2026 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6576002 відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 126 КУпАП.

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6576002, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27 січня 2026 року о 21:25 год. керував ТЗ не маючи права керування даним ТЗ, а саме не отримував посвідчення водія категорії «В»;

- на відеозаписі з боді-камери працівника поліції, на якій зображені події викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №606348 від 04 березня 2026 року.

Тобто, наявність постанови серії ЕНА № 6576002 від 27 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП свідчить про те, що останній раніше притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та в подальшому повторно протягом року вчинив порушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, висновок викладений у постанові Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що 04 березня 2026 року ОСОБА_1 не керував транспортним засобом не відповідають дійсності, оскільки з переглянутого відеозапису вбачається, що останній керував транспортним засобом «Chevrolet Bolt», державний номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції, причиною зупинки стало наявність сторонніх предметів на номерному знаку.

Із відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 перебував за кермом вказаного транспортного засобу та був пристебнутим ременем безпеки коли до автомобіля підійшли працівники поліції та повідомили останньому причину зупинки.

Вищевикладене спростовує твердження скаржника про те, що ОСОБА_1 перебував поблизу автомобіля та не виконував функції водія в розумінні ПДР та КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що зазначене в оскаржуваній постанові стягнення не відповідає санкції, встановленій ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки жодна норма КУпАП не передбачає застосування такого виду та розміру адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (40 800 грн) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років за інкриміноване останньому адміністративне правопорушення, апеляційний суд відхиляє як необґрунтоване, оскільки санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП (чинна редакція на момент вчинення адміністративного правопорушення та на момент ухвалення оскаржуваної постанови) за вчинення передбаченого нею адміністративного правопорушення встановлено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від п`яти до семи років, з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться виключно до незгоди апелянта з оскаржуваною постановою.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

За таких обставин, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.

За таких обставин доводи апеляційної скарги є безпідставними, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній