Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №761/48750/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 761/48750/25 Головуючий у суді першої інстанції - Левицька Т.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13111/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року про відмову у забезпеченні позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває вказана цивільна справа.

22 травня 2026 року від представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Бєліка А.С. надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просив суд забезпечити позов шляхом:

- зобов`язання ОСОБА_2 утриматися від вчинення дій, спрямованих на здійснення психологічного тиску, погроз, приниження гідності щодо позивача ОСОБА_1 в будь-який спосіб, у тому числі шляхом особистого спілкування, телефонних дзвінків, направлення текстових, графічних чи голосових повідомлень за допомогою засобів мобільного зв`язку, електронної пошти, соціальних мереж та месенджерів (Viber, Telegram тощо), а також розшукування, переслідування та намагання виходити на контакт проти волі неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ;

- заборони ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 та до місця навчання останньої до набрання рішенням законної сили.

Свою заяву представник заявниці обґрунтовує тим, що підставою позову є систематичне вчинення відповідачкою дій, що мають ознаки психологічного насильства щодо ОСОБА_1 .

Вказане, на його думку, виражається у постійному психологічному тиску, образах, приниженні людської гідності ОСОБА_1 , погрозах, що призвело до глибокої психотравми та суттєвого погіршення її психоемоційного та фізичного стану.

Метою вжиття заходів забезпечення позову представником заявника вказано те, що невжиття таких заходів унеможливить спокійне навчання та позбавить заявника права на безпечне існування.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивачка ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, постановити ухвалу про задоволення заяви. У скарзі зазначає, що суд не врахував обставин справи і судову практику з цього питання, тому дійшов помилкового висновку про відмову задоволенні заяви.

Вказує, що наразі між нею та її матір`ю існує гострий конфлікт, спричинений протиправною поведінкою відповідачки, існує реальна і очевидна небезпека того, що до ухвалення остаточного рішення у справі відповідачка продовжуватиме вчиняти дії, які погіршують психоемоційний стан заявниці.

Стверджує, що заходи, про які вона просить, є співмірними з позовними вимогами, не порушують безповоротно прав відповідачки, а лише встановлюють тимчасовий правовий режим безпеки для позивачки на час судового процесу.

Просить врахувати, що за віком вона має право відмовитись спілкуватись з відповідачкою.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця ОСОБА_2 адвокат Дядедчко М.П. проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

В судовому засіданні в апеляційному суді взялиучасть ОСОБА_1 та її представник адвокат Бєлік А.С., які підтрималиапеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав. Представниця ОСОБА_2 адвокат Дядедчко М.П. у судовому засіданні просилаапеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час га місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано жодних доказів того, що існує реальна загроза утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову. В заяві сторони позивача відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які б підтверджували доцільність та необхідність вказаного виду забезпечення позову. Таким чином, суд дійшов висновку, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не є обґрунтованими та співмірним із заявленими позовними вимогами

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками.

Так, в статті 149 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.

Як видно із матеріалів справи, заявник просив суд забезпечити позов шляхом:

- зобов`язання ОСОБА_2 утриматися від вчинення дій, спрямованих на здійснення психологічного тиску, погроз, приниження гідності щодо позивача ОСОБА_1 в будь-який спосіб, у тому числі шляхом особистого спілкування, телефонних дзвінків, направлення текстових, графічних чи голосових повідомлень за допомогою засобів мобільного зв`язку, електронної пошти, соціальних мереж та месенджерів (Viber, Telegram тощо), а також розшукування, переслідування та намагання виходити на контакт проти волі неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ;

- заборони ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 та до місця навчання останньої до набрання рішенням законної сили.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» закріплено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.

Згідно ч. ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі

№ 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Так, предметом спору у цій справі є позбавлення матері (відповідачки) батьківських прав щодо неповнолітньої дочки - позивачки.

Проте, представник заявниці належним чином не обґрунтував заяву про забезпечення позову та не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів. Сторона позивача не обґрунтувала, яким чином спілкування матері з дитиною унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Із заяви про забезпечення позову не вбачається ризиків здійснення відповідачкою будь-яких дій, направлених на уникнення виконання рішення суду.

При цьому, в ході розгляду справи апеляційним судом було встановлено, що позивачка з батьком (колишнім чоловіком відповідачки) з вересня 2025 року проживає в Канаді. Відповідачка проживає в Україні та, як повідомила суду її представниця, не має візи для в`їзду на територію Канади.

Позивачка та її батько вказану обставину не заперечували. Також пояснили суду, що ОСОБА_1 на дзвінки матері не відповідає.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, а також додані до заяви документи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленої ухвали не впливають.

При апеляційному розгляді справи порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 и залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст складено 15 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома