Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №278/3225/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/3225/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анастасії Юзюк, розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 в якому просив суд: визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 у відеозаписі від 26 червня 2026 року, опублікованому на сторінці Facebook «Abram Solom», зокрема твердження про те, що ОСОБА_3 нібито працює на ворога, здійснює диверсії, є диверсантом, підриває внутрішню безпеку України, отримував гроші від політичних сил та працює на «мошкву»; визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 у відеозаписі від 27 червня 2026 року, опублікованому на сторінці Facebook «Abram Solom», зокрема твердження про те, що ОСОБА_3 нібито заявляв про намір розстрілювати порохоботіков, був причетний до мародерства, приховування контрабанди, отримання незаконного «відсотка» та назвав акцію хвилини мовчання «мертвим проєктом»; зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування на сторінці Facebook «Abram Solom» спростування тим самим способом, яким ця інформація була поширена, а саме шляхом розміщення публічного відеозвернення або текстового повідомлення, доступного для невизначеного кола осіб; визначити текст спростування у такій редакції: «Я, ОСОБА_2 , повідомляю, що поширена мною 26 та 27 червня 2026 року на сторінці Facebook «Abram Solom» інформація щодо ОСОБА_4 про його нібито роботу на ворога, диверсійну діяльність, отримання коштів від політичних сил, роботу «на мошкву», намір розстрілювати порохоботіков, причетність до мародерства, контрабанди та твердження про нібито називання акції хвилини мовчання «мертвим проєктом» є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності»; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 300 000 грн.

У обґрунтування заявленого позивач повідомив, що у червні 2026 року ОСОБА_2 на сторінці соціальної мережі Facebook « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поширив відеозаписи за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_2 й ІНФОРМАЦІЯ_3 в яких поширив щодо позивача низку відомостей, які є недостовірними та такими, що принижують честь і гідність ОСОБА_1 , а також здатні створити ризики для його особистої безпеки.

Зокрема, у вказаних відеозаписах відповідач стверджував, що заявник нібито: працює на ворога; здійснює диверсії і є диверсантом; отримував кошти від політичних сил; працює «на мошкву»; підриває внутрішню безпеку України; є причетним до мародерства, колобраціонізму або іншої протиправної діяльності; зневажливо назвав акцію пам`яті загиблих Захисників «мертвим проєктом».

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 вказує, що такі висловлювання відповідача здатні сформувати у невизначеного кола осіб уявлення про позивача, як про суспільно небезпечну особу, а також можуть викликати агресивне ставлення до нього оточуючих, провокувати їх на ворожість, погрози й інші негативні дії, а відтак вони порушують його честь, гідність і ділову репутацію як ветерана російсько-української війни та громадського діяча. Стосовно питання стягнення моральної шкоди позивач звернув увагу суду на те, що висловлювання відповідача змусили ОСОБА_1 виправдовуватися перед суспільством, близькими, побратимами, представниками громади та його підписниками.

Зважаючи на усі викладені вище обставини ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про існування цього спору, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався та будь-яким іншим чином свого ставлення щодо заявлених вимог не висловив.

Ураховуючи зазначений перебіг, суд уважає за необхідне здійснювати розгляд цієї справи у заочному порядку на підставі ст. 280 ЦПК України.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 надав копії відеозаписів, що були розміщені на сторінці соціальної мережі Facebook «Abram Solom» ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_2 й ІНФОРМАЦІЯ_3 у яких відповідач стверджує, що ОСОБА_1 нібито: працює на ворога; здійснює диверсії і є диверсантом; отримував кошти від політичних сил; працює «на мошкву»; підриває внутрішню безпеку України; є причетним до мародерства, колобраціонізму або іншої протиправної діяльності; зневажливо назвав акцію пам`яті загиблих Захисників «мертвим проєктом» (а.с. 16).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 12 червня 2023 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 15).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 28 Конституції України регламентовано, що кожен має право на повагу до його гідності.

Приписами ч. 4 ст. 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно ч.ч.1-3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова Пленуму Верховного Суду України) зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приписи п.п.6, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України вказують на те, що позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як зазначено у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно з п.п.15, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Якщо суд ухвалює рішення про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні, за необхідності, суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). Таким чином, через спосіб розповсюдження спростування повинно здійснюватися таким самим чином, як воно було здійснено.

У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Фізична особа, особисте немайнове право якої порушено, в силу ст.280 ЦК України має право на відшкодування майнової та (або) моральної шкоди, яку їй завдано у зв`язку з таким порушенням.

За положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає , зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів . Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20).

Водночас, у постанові від 20 вересня 2018 року по справі № 686/23731/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди.

Разом з тим, при розгляді позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову із огляду на таке.

Судом установлено, що у червні 2026 року ОСОБА_2 на сторінці соціальної мережі Facebook « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поширив відеозаписи за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_2 й ІНФОРМАЦІЯ_3 в яких поширив щодо позивача низку відомостей, які є недостовірними та такими, що принижують честь і гідність ОСОБА_1 , а також здатні створити ризики для його особистої безпеки, зважаючи на введення в Україні воєнного стану.

Зокрема, у таких відео відповідач стверджував, що заявник нібито: працює на ворога; здійснює диверсії і є диверсантом; отримував кошти від політичних сил; працює «на мошкву»; підриває внутрішню безпеку України; є причетним до мародерства, колобраціонізму та іншої протиправної діяльності; зневажливо назвав акцію пам`яті загиблих Захисників «мертвим проєктом».

Окрім цього, всупереч правовій позиції Верховного Суду, висловленій у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» доказів, що поширена інформація є достовірною, відповідач у розпорядження суду не надав.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що раніше згадані висловлювання відповідача, допущені ним у відеозаписах від 26 та 27 червня 2026 року є такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , оскільки останній є ветераном російсько-української війни і веде активу громадську діяльність, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині підлягають до задоволення.

Стосовно питання стягнення моральної шкоди, то суд при вирішенні цього питання враховує характер поширеної відповідачем інформації, а також характер і обсяг вимушених змін у суспільних стосунках позивача, і уважає за необхідне задовольнити таку вимогу частково й стягнути з відповідача на користь заявника моральну шкоду в сумі 15 000 грн. Зазначений розмір моральної шкоди суд уважає таким, що відповідає принципу розумності й справедливості та таким, що є адекватним засобом для згладжування душевних страждань позивача і справедливої сатисфакції.

Відтак у цій частині суд уважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

Ураховуючи вищевикладене, в порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимоги підлягає до стягнення судовий збір за розгляд цієї цивільної справи, від сплати якого позивач звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у відеозаписі від 26 червня 2026 року, опублікованому на сторінці Facebook «Abram Solom», зокрема твердження про те, що ОСОБА_5 нібито працює на ворога, здійснює диверсії, є диверсантом, підриває внутрішню безпеку України, отримував гроші від політичних сил та працює на «мошкву».

Визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 у відеозаписі від 27 червня 2026 року, опублікованому на сторінці Facebook «Abram Solom», зокрема твердження про те, що ОСОБА_5 нібито заявляв про намір розстрілювати порохоботіков, був причетний до мародерства, приховування контрабанди, отримання незаконного «відсотка» та назвав акцію хвилини мовчання «мертвим проєктом».

Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування на сторінці Facebook «Abram Solom» тим самим способом, яким ця інформація була поширена, а саме шляхом розміщення публічного відеозвернення або текстового повідомлення, доступного для невизначеного кола осіб.

Визначити текст спростування у такій редакції: «Я, ОСОБА_2 , повідомляю, що поширена мною 26 та 27 червня 2026 року на сторінці Facebook «Abram Solom» інформація щодо ОСОБА_1 про його нібито роботу на ворога, диверсійну діяльність, отримання коштів від політичних сил, роботу «на мошкву», намір розстрілювати порохоботіков, причетність до мародерства, контрабанди та твердження про нібито називання акції хвилини мовчання «мертвим проєктом» є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

У решті вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2 887 (дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 17 вересня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький