Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №278/3440/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3440/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Бардошевська Т.І., яка діє в інтересах позивачки, звернулась до суду із вище вказаною позовною заявою, якою просила стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів, стягуваних на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по виконавчому провадженню №47816701,у сумі 166896,50 грн, розрахованої станом на 09.07.2026, мотивуючи тим, що відповідач не виконує рішення суду систематично допускаючи прострочення чергових платежів по сплаті аліментів.

Провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження ухвалою суду (а.с. 21).

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи; згідно трекінгу з АТ «Укрпошта», поштове відправлення не було вручене одержувачу (а.с. 26).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4), є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27.03.2015 року у справі №278/5497/14-ц, шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Троянівської сільської ради Житомирського району Житомирської області 21 жовтня 2011 року, актовий запис №6 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було розірвано; неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - залишено на виховання матері (а.с. 6).

Згідно рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10.04.2015 року у справі №278/5500/14-ц, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 900 гривень щомісячно, до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а потім в розмірі 450 гривень щомісячно до повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 18 грудня 2014 року (а.с. 7).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі виконавчого листа №278/5500/14-ц, виданого 10.06.2015 року Житомирським районними судом Житомирської області, було відкрите виконавче провадження №47816701 (а.с. 8).

Згідно розрахунку заборгованості, зробленого Житомирським відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, станом на 09.07.2026 року борг по сплаті аліментів становить 166896,50 гривень (а.с. 9-15).

Відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Згідно з роз`ясненнями пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відтак, розглядаючи позов про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд встановлює факт заборгованості за аліментами, наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, в її виникненні та залежно від цього вирішує питання про наявність чи відсутність в одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто, відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Із наданих розрахунків заборгованості зі сплати відповідачем аліментів, вбачається, що в діях останнього наявна вина щодо несвоєчасності сплати аліментів на користь позивачки на утримання дітей. Будь-яких доводів на підтвердження виключення його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, або наявності інших обставин, унаслідок яких він прострочував виплату аліментів та/або взагалі її не здійснював, а також щодо сплати таких аліментів належним чином, що б спростовували доводи позивача, відповідач до суду не надав.

Розрахунок, здійснений ВДВС щодо наявної заборгованості зі сплати аліментів, ніким не оспорювався.

Крім того, судом враховано, що парламент встановив у частині першій статті 196 СК максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина друга статті 196 СК).

Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з`ясовується чи є підстави для її зменшення. При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.

Тлумачення частини другої статті 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох підстав, атому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів.

Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів.

Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов`язань.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 02 квітня 2025 року у справі 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25) та інші.

Відтак, заявлений розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі наявної заборгованості зі сплати аліментів, з урахуванням попереднього розрахунку, є належним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд також приймає до уваги положення статті 614 ЦК України, та приходить до наступних висновків.

У відповідності до частини 3 ст. 12, частини 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 6ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях

Відтак, суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на те, що вбачає у діях відповідача вину у виникненні заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини у зв`язку із порушенням систематичності їх сплати, а також вважає належною суму неустойки (пені)за несвоєчасну сплату аліментів у період з грудня 2014 по 09.07.2026.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, від сплати якого відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 12, 13, 77-81, 141, 178, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів станом на 09.07.2026, стягуваних на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 166896,50 грн по виконавчому провадженню №47816701.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1669,00 грн на корить держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О. М. Дубовік