Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №165/2343/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2343/26

Провадження № 2/165/1187/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю секретаря Лубаєвської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, –

встановив:

29 червня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав до Нововолинського міського суду Волинської області позовну заяву до Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він перебував у трудових відносинах із ДП «Шахта № 9 «Нововолинська» з 02 березня 2016 року та 27 березня 2026 року був звільнений з роботи на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із виходом на пенсію по інвалідності 3-ої групи від професійного захворювання з виплатою 2-х місячного середнього заробітку згідно п. 12.11 Колективного договору. Відповідно до довідки ДП «Шахта № 9 «Нововолинська» № 66 від 04.06.2026 року середньоденна заробітна плата позивача становить 1 024,19 грн., а заборгованість із виплат станом на 04.06.2026 року складає 62 111,87 грн. Таким чином, невиплачену позивачу заробітну плату в сумі 62 111,87 грн. слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Згідно вимог положення ст. 117 КЗпП України відповідач також повинен виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28.03.2026 року по 27.06.2026 року (день подання позову до суду), тобто за 86 робочих днів, який становить 88 080,34 грн., виходячи з розрахунку: 1 024,19 грн. (середньоденна заробітна плата) х 86 робочих днів затримки розрахунку.

З огляду на наведене, позивач просить стягнути з Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» 62 111,87 грн. заборгованості заробітної плати та 88 080,34 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 02 липня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

У підготовче засідання сторони не з`явилися.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 18 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом спрямування судового виклику на номер телефону, зазначений у позовній заяві, отримання судової повістки підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с. 34), будь-яких клопотань чи заяв до суду не надійшло.

Сторона відповідача правом подати відзив на позовну заяву не скористалася, представник ДП «Шахта № 9 «Нововолинська» у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 35) та довідкою про доставку судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет (а.с. 36).

Зважаючи на положення частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 17.09.2026 року.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини справи, зміст відповідних спірних правовідносин та застосовує до них такі норми права.

Судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Шахта № 9 «Нововолинська». Із 02.03.2016 року прийнятий по переводу підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею, а 27.03.2026 року звільнений по п. 2 ст. 40 КЗпП України (на пенсію по інвалідності 3-ї групи від профзахворювання), що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 та копією витягу з наказу № 34-К від 27.03.2026 року (а.с. 8-21).

Згідно копії довідки Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» № 66 від 04.06.2026 року, виданої ОСОБА_1 , який працював на ДП «Шахта № 9 «Нововолинська», станом на день звільнення 27.03.2026 року заборгованість по заробітній платі становить 62 111,87 грн., а середньоденний заробіток – 1 024,19 грн. (а.с. 7).

До правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частинами 1, 2 статті 115 КЗпП України та частинами 1, 2 статті 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативними актами роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органівпредставниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно вимог статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Враховуючи те, що роботодавець – Державне підприємство «Шахта № 9 «Нововолинська» не виконав повністю свого обов`язку, передбаченого статтями 47, 116 Кодексу законів про працю України та не провів виплату всіх належних позивачу – ОСОБА_1 сум в день його звільнення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» невиплаченої позивачу заробітної плати у розмірі 62 111,87 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 117 КЗпП України регламентовано, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 року у справі № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації у строки, зазначені в статті 116 кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.06.2020 року у справі № 712/3776/17.

Аналіз правових норм дає підстави для висновку проте, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, одноразова матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст. 117 КЗпП відповідальність.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику затосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі – наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з роз`ясненнями пленуму Верховного Суду України наведеними у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику затосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19).

Позивач – ОСОБА_1 здійснив розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 березня 2026 року по 27 червня 2026 року (день подання позову до суду), вирахувавши 86 робочих днів затримки розрахунку, за наступною формулою: 1 024,19 грн. (середньоденна заробітна плата) х 86 = 88 080,34 грн.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однак, суд не приймає до уваги розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснений позивачем, оскільки вказаний розрахунок арифметично не вірний. У зв`язку із викладеним, суд вважає за можливе здійснити такий розрахунок самостійно.

Середньоденний заробіток ОСОБА_1 на день звільнення 27.03.2026 року згідно довідки Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» № 66 від 04.06.2026 року становив 1 024,19 грн., робочих днів за період з 28 березня 2026 року по 27 червня 2026 року – 65. Отже, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку з дня його звільнення за період з 28.03.2026 року по 27.06.2026 року становить 66 572,35 грн., виходячи із розрахунку: 1 024,19 грн. х 65 робочих днів, та саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» як середній заробіток за час затримки розрахунку.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» підлягає до стягнення в дохід держави 1 286,69 грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263, 280-282, 354 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» в користь ОСОБА_1 62 111 (шістдесят дві тисячі сто одинадцять) гривень 87 копійки заборгованої заробітної плати та 66 572 (шістдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні 35 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього – 128 684 (сто двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 22 копійки.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» в дохід держави 1 286 (одну тисячу двісті вісімдесят шість) гривень 69 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Державне підприємство «Шахта № 9 «Нововолинська», код ЄДРПОУ 41936988, місцезнаходження юридичної особи: вул. Шахтарська, буд. 37, село Литовеж, Волинська область, 45325.

Повний текст рішення складено 17.09.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС