Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №161/12483/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12483/26

Провадження № 2/161/6361/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Мазура Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання Дручок О.М.,

розглянувши в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю«Споживчий центр» через свого представника Медведєву Н.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 24.06.2025-100001143, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 217 днів.

Договором передбачено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом протягом наступних чергових періодів. Комісія за надання кредиту становить 9 % від суми кредиту — 540,00 грн.

11 серпня 2025 року між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого суму кредиту збільшено до 7000,00 грн шляхом надання ОСОБА_1 другого траншу в розмірі 1000,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач зазначає, що заборгованість за кредитним договором становить 12 425,00 грн, з яких: 7000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту, 2170,00 грн — заборгованість за процентами, 3255,00 грн — неустойка.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача 12 425,00 грн заборгованості, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов, заяв чи клопотань не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність передбачених законом умов, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши надані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що 24 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 24.06.2025-100001143. Договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до заявки від 24 червня 2025 року сума кредиту становила 6000,00 грн, строк кредитування — 217 днів, а кінцевий строк повернення кредиту — 26 січня 2026 року.

Умовами договору передбачено застосування процентної ставки «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та процентної ставки «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом протягом наступних чергових періодів. Також договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 9 % від суми кредиту.

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е168, отриманим ним на номер телефону, зазначений під час оформлення кредиту 0667770206.

Отже, надані позивачем документи підтверджують укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та погодження відповідачем його істотних умов, зокрема розміру кредиту, строку кредитування, порядку його повернення та умов нарахування процентів.

11 серпня 2025 року між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого суму кредиту збільшено до 7000,00 грн шляхом надання ОСОБА_1 другого траншу в розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням змісту кредитного договору, заявки, акцепту та додаткового договору суд дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини, за якими ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати відповідачу кредитні кошти, а ОСОБА_1 — повернути їх у встановлений договором строк та сплатити передбачені договором проценти.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 7000,00 грн, що підтверджується, зокрема, листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 2208-0106 від 01 червня 2026 року та № 2207-0106 від 01 червня 2026 року (а.с.25, 26).

Натомість відповідач зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у визначені договором строки належним чином не виконав. Доказів повернення кредитних коштів у повному обсязі або погашення заявленої до стягнення заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем суду не надані.

Згідно з наданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 12 425,00 грн, з яких: 7000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту, 2170,00 грн — заборгованість за процентами та 3255,00 грн — неустойка.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок у сукупності з умовами кредитного договору та іншими письмовими доказами, суд вважає вимоги про стягнення 7000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 2170,00 грн заборгованості за процентами обґрунтованими.

При цьому суд враховує, що розмір процентів визначений укладеним сторонами договором, а їх нарахування здійснено відповідно до погоджених сторонами умов користування кредитними коштами. Наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині узгоджується з умовами кредитного договору та іншими матеріалами справи.

Відповідач відзиву на позов не подав, наведених позивачем обставин та розрахунку заборгованості не спростував, доказів належного виконання зобов`язань, погашення кредиту та процентів або існування заборгованості в іншому розмірі суду не надав.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 7000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 2170,00 грн заборгованості за процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення неустойки у розмірі 3255,00 грн суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Наведена норма є спеціальною щодо відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану та прямо передбачає звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Як убачається з розрахунку заборгованості, заявлена позивачем до стягнення неустойка в розмірі 3255,00 грн нарахована за порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором від 24 червня 2025 року, тобто за прострочення, яке виникло у період дії в Україні воєнного стану.

За таких обставин, незалежно від передбачення відповідної відповідальності умовами укладеного між сторонами договору, положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин та виключають можливість стягнення з відповідача заявленої позивачем неустойки.

Тому вимога ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з відповідача 3255,00 грн неустойки задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором № 24.06.2025-100001143 від 24 червня 2025 року в загальному розмірі 9170,00 грн, з яких: 7000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 2170,00 грн — заборгованість за процентами. У задоволенні вимоги про стягнення 3255,00 грн неустойки слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Оскільки позовні вимоги задоволено на суму 9170,00 грн із заявлених 12 425,00 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1964,92 грн (9170 ? 2662,40 / 12 425).

Крім того, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат, пов`язаних із направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 127,38 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову такі витрати також підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 94,01 грн (9170 ? 127,38 / 12 425).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 247, 263–265, 280–282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 24.06.2025-100001143 від 24 червня 2025 року в розмірі 9170 (дев`ять тисяч сто сімдесят) гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок та заборгованості за процентами в розмірі 2170 (дві тисячі сто сімдесят) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1964 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 92 копійки та витрати, пов`язані з направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 94 (дев`яносто чотири) гривень 01 копійку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України,не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Учасники справи:

Позивач — Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А;

Відповідач — ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного тексту заочного рішення — 16 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур